Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » Мереживну красу вплітаючи у будні

Мереживну красу вплітаючи у будні

09:25, 02.07.18
73
Культура / Суспільство / Про людей хороших
Мереживну красу вплітаючи у будніВчителька початкових класів Зоя Йосипівна Мадар – на особливому рахунку в Дубівській ЗОШ І-ІІІ ст. Розумна вимогливість й велика доброта, уміння навчати цікаво й дохідливо, з врахуванням індивідуальності кожного школярика принесли їй заслужену повагу серед колег та батьків вихованців, котрі справедливо вважають, що їхнім дітям неабияк поталанило на шкільному старті.

Проте, виявляється, попри вчительські й лідера шкільного профкому навантаження, улюблена наставниця не одного покоління випускників успішно реалізує себе ще в одній, рукомесній царині. І перелік всього того, що вона творить власною майстровитістю і щедрою фантазією, викликає щирий подив, захоплення, а також – думки про невичерпність людських можливостей.
... Перші наглядні уроки вишивання і в’язання ще в дитинстві їй подала матуся, й дівчинка виявилась здібною ученицею: уже в шостому класі, в сумнозвісний період «радянського дефіциту» вона хизувалася перед ровесницями новеньким, власноруч вив’язаним гольфиком. Світ захоплень формувався й під впливом подруги Раїси, з якою разом росли-виростали у рідному Рівному, а потім навчалися на одному курсі педінституту. Здається, для неї не було нічого недосяжного в рукоділлі, особливо ж полюбляла виготовляти сувеніри, ляльки, нарядні жіночі сумочки і шляпки. Згодом, облюбувавши швейне мистецтво, Рая почала майструвати з тканинних обрізів покривала, одіяла, що в кліп ока розходилися на місцевому ринку. А зараз, до речі, на італійських, бо доля закинула на чужину.
– Вона й мене буквально заставила взятися за роботу, переконавши: заняття це і вигідне, й цікаве, – каже п.Зоя.
Найбільше лежала душа до в’язання спицями, і вона дедалі більше впевнювалась у принадності цього ремесла, щораз радіючи, коли з химерного переплетіння нитей народжувалися красиві, комфортні, об’ємні речі, що подобалися багатьом. Тож її кофтини, безрукавки, шапки, сувеніри й прикраси також швидко знаходили покупців серед студентства.
Не охолола вона серцем до свого хобі й згодом, коли почала вчителювати в Дубовому і вже обсіли родинні турботи. В насиченому щоденному графіку умудрялася викроювати 1-2 години, аби пофантазувати над візерунками й порадувати рідних черговою обновкою.
Нова хвиля натхнення заполонила з народженням онуків – Софійки та Артемчика. Їх з пелюшок огорнуло теплом і ніжністю м’яке бабусине плетиво – мереживні повзуночки, шапочки, одіяльця. Потім пішли «доросліші» наряди – і в Артемчкиа навіть стильні «ковбойські» джинсики з’явилися з усіма атрибутами – замочками, кишеньками, аплікаціями. Софійка ж, взагалі, мов маленька принцеса, красується у мереживних ексклюзивах від бабусі, – чепурних кардиганчиках, барвистих пелеринках, заквітчаних обручах, платтячках, оздоблених рюшечками, воланчиками, в’язаними аксесуарами. А нещодавно «колекцію» внучки поповнив елегантний сіро-рожевий сарафанчик – гордість вправної мисткині.
… Що не кажіть, а є щось заворожуюче у цих вигадливих і легких, мов павутиння, візерунках, з яких вимережані речі святкового гардеробу та інтер’єрного декору – плетені килимки, веселі подушечки й скатерки, райдужні серветки, строкаті  пледи і покривала… Адже створені з великою любов’ю, в них – часточка її душі, політ фантазії, прагнення привнести в життєвий плин нотку романтичності, витонченості.
Неспроста Софійка так любить спати під пухнастим пледом, а на м’якому, картатому килимку – бавитися з іграшками. Радують око в оселі й чохли для крісел, «накидки» для стільців –  привабливі  і практичні.
І все ж в’язання – лишень одне із захоплень цієї майстровитої жінки, бо не змогла зостатися байдужою і до вишивки. Тож у її доробку – чимало чудових робіт, вигаптуваних бісером і нитками, – мальовничих пейзажів та улюблених квітів – троянд, лілій, ромашок...
– Зостануться дітям й онукам на пам’ять, – каже вона.– Адже в ручної вишивки – довге життя. Минають роки, а її барви не тьмяніють.
… Для людини творчої Інтернет – це невичерпне море ідей, і, мандруючи його просторами, Зоя Йосипівна залюбки бере їх на озброєння. Так вона мимоволі захопилася майструванням сувенірів з… газетних трубочок. Адже, по-перше, воно не вимагає матеріальних затрат, а, по-друге, це також не що інше, як близьке її серцю плетіння, що виконується в будь-якій техніці. Секрети нового заняття опанувала швидко, і в домашньому інтер’єрі невдовзі з’явилися неповторні вироби декору – рамочки, коробочки, вази. А глянувши на білосніжні санчата, що немов примандрували з доброї казки, не скажеш, що вони не з фабричного конвеєра.
– З «газетної лози» можна створити що завгодно, – ділиться пані Зоя, – навіть більше, аніж зі справжньої. Вона гнучкіша і, після обробки стає настільки міцною, що годиться й для практичного використання у побуті, трансформувавшись у підноси, цукерниці, хлібниці і, навіть. ящики для білизни.
Про мистецтво декупажу вона довідалася завдяки двоюрідній сестрі Валентині. Побувавши у неї в гостях, була вражена красою далеко не нових речей, в які та зуміла вдихнути нове життя. Вирішила й собі долучитися до світу прекрасного в такий спосіб, і не розчарувалася. Бо в результаті у звичних побутових речей, оздоблених квітами й орнаментами, з’явився особливий шарм, притаманний творам мистецтва. Особливе враження справляє «компанія» різнокаліберних ємностей – вазонів, пляшок, бутлів, зодягнутих у яскраві барви облюбованих мотивів і картинок.
Невістка Славка недовго була пасивним спостерігачем творчих зусиль свекрухи-рукодільниці, нині вона також залюбки чаклує над вишивкою. А ще їй до вподоби декупаж, тож нерідко вони разом, «в чотири руки» на ходу втілюють цікаві задумки, що з’являються в процесі роботи.
…Кілька місяців тому З.Й.Мадар взялася вив’язувати різноколірний, пухнастий плед, проте робота по сьогодні не завершена: в дім несподівано прийшла біда – раптова хвороба і смерть чоловіка. Після цього в неї опустилися руки і, здавалося, що все втратило свій сенс.
Та час лікує, потроху тамуючи душевний біль, розпач і сльози. І, можливо, недалекий той час, коли вона знову візьме до рук  спиці або голку і порине в магічну стихію творчості, що дарує серцю тиху розраду і втіху.
Ганна Макаренко.
Мереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будніМереживну красу вплітаючи у будні
 
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».