Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Щоб легше адаптуватись у цьому складному світі

Щоб легше адаптуватись у цьому складному світі

09:09, 18.12.17
127
Освіта
Щоб легше адаптуватись у цьому складному світіПосада психолога-педагога у навчальних загальноосвітніх закладах з’явилася ще на початку 2000-х років. Тоді школярі з насторогою ставились до нововведеної посади. Наразі це вже звичайне явище, і більшість учнів беруть активну участь у психологічних тренінгах та різних заняттях, завдяки чому стають відкритішими до спілкування та менш закомплексованими. Трудова діяльність Алли Даш, практичного психолога Тернівської ЗОШ І-ІІІ ст., розпочалась саме на початку 2000-х років. Вже другий рік вона очолює методоб’єднання психологів району. У неї й цікавимось про особливості роботи психолога та актуальні питання, що стосуються підростаючого покоління.
– Алло Михайлівно скажіть, будь ласка, чи у всіх школах району є практичні психологи і соціальні педагоги?
– Наскільки мені відомо, практичні психологи та соціальні педагоги є майже в кожній школі.  Якщо, наприклад, соціального педагога в освітньому закладі нема, то його роботу частково може виконувати  психолог.
– Які відмінності між роботою практичного психолога і соціального педагога?
– Психолог дбає про психоемоційний стан та комфорт у школі, визначає і допомагає вирішити психологічні проблеми, як у колективі, так і окремому учневі або вчителю. Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог – фігура в закладі освіти,  яка покликана об’єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. У соціального педагога практика пов’язана з окремими конкретними дітьми, які поділяються на вікову і соціальну категорії, до яких входять діти з неблагополучних та неповних сімей, діти «групи ризику», малозабезпечені, позбавлені батьківського піклування, сироти, правопорушники, а також виявляє соціальний статус дитини.
– Над яким питанням працюють психологи району наразі?
– На 2017-2018 навчальний рік актуальним питанням для методоб’єднання психологів є попередження поодиноких проявів жорстокості та правопорушень у навчально-виховному процесі, згідно чого складений навчальний річний план, за яким і погоджується робота.
Головним завданням психолога є створення психологічного комфорту у навчальному закладі для всіх учасників навчально-виховного процесу. Це й індивідуальна та групова консультації, психодіагностична, корекційно-розвивальна робота, зв’язки з громадськістю, навчальна і організаційно-методична діяльність. Хочу зазначити, що психологічної підтримки потребують не тільки діти з проблемами, а й обдаровані особистості. Бувають випадки, коли творча дитина зовсім не впевнена в собі, що негативно відображається на її здібностях. Саме тому проводжу психологічний супровід для обдарованих дітей, щоб вони почувались впевнено у будь-яких ситуаціях. Ну і, звісно, працюю з дітьми з особливими освітніми потребами, з тими, хто відчуває тривогу, проявляє агресивність, та дітьми «групи ризику». Для того, щоб вихованці могли подолати критичну ситуацію, налаштовую їх так, щоб вони за потребою, без вагань звертались за допомогою до мене, висловлювали свої проблеми, бо вирішити останні можна тільки тоді, коли знаємо причину.
Загалом, робота психолога доволі обширна і шкільними заняттями не обмежується. Доводиться відвідувати дітей і вдома, і батьків за місцем роботи. В школі є ще й діти, які навчаються за індивідуальною формою навчання. Звичайно, з кожною дитиною проводяться спеціальні корекційні заняття або навчання соціально-побутового орієнтування.
– Ви працюєте тільки з учнями, чи проводите певну роботу і з педагогами?
– Звісно, з колегами у нас тісна співпраця. Разом організовуємо різні наради, під час яких обговорюємо назрілі питання. До прикладу, щороку на початок  вересня проводжу психодіагностичну роботу з першокласниками, завдяки чому визначаю готовність дитини до школи. Відтак з класоводами за «круглим столом» радимось, щодо подальшого адаптаційного періоду дитини у навчальному закладі. У залежності від запиту потреб школи здійснюю відповідні індивідуальні та групові консультації  з педагогами.
Деякі питання висвітлюю і на педагогічній раді. Нещодавно ознайомила педагогів з поняттям булінгу, кібербулінгу та мобінгу,  зі статистикою цькування серед однолітків у школах. Разом з колегами опрацювали тему: «Психологічні та фізичні ознаки булінгу та шляхи його виявлення», провели опитування серед учнів. Результати анкетування щодо поширення булінгу серед дітей Тернівської школи показали, що насилля між однолітками є, але в незначній кількості.
Інколи психологічна підтримка потрібна не тільки учням, а й колегам. Так, під час атестаційного періоду педагогів проводжу дослідження, яке допомагає визначити емоційний стан та особистісні потреби вчителя.
Нещодавно організувала з вчителями тренінг: «Профілактика професійного вигорання педагога шляхом формування позитивного мислення», головною метою якого було сформувати позитивне ставлення до власної педагогічної діяльності, а також зрозуміти, як правильно знімати психоемоційне напруження. Кожен із 12 учасників визначив свої ідеали та пріоритети, розкрив внутрішні та підсвідомі переживання. Хоча різноманітні вправи здавалися по-дитячому простими, та все-таки допомогли виявити деякі складні психологічні явища.
Хочу зазначити, що захід вдався, і педагогам він сподобався, принаймні всіх учасників налаштував на позитив.  
– Чи часто до Вас звертаються учні, щоб вирішити якусь проблему, або просто порадитись?
– Найчастіше до мене звертаються дівчата з особистісними проблемами через конфлікти та непорозуміння з мамою. Це залежить від перехідного віку (12-14 років), коли дівчатам здається, що вони вже дорослі і хочуть більше свободи, самостійності і вседозволеності. Нерідко дівчата в такому віці починають зустрічатися з хлопцями, а мами, звісно, проти таких стосунків, на основі чого і виникає непорозуміння в сім’ї. Практика показує, що найкраще такі конфлікти вирішуються разом, тобто у розмові з мамою і донькою. Деякі хлопці у такий період теж особливо психологічно вразливі, хоча й намагаються це приховати. Тож невзаємна симпатія і розставання з дівчиною теж спонукає хлопців до розмови зі мною.
– Як реагують підлітки на ваші зауваження та поради?
– Хочу відмітити, що я ніколи не роблю зауважень, це не входить в компетенцію психолога. Я намагаюся зрозуміти кожного учня, чому він так поводиться, що є причиною такої поведінки. В цьому мені допомагають різні психологічні методики, які визначають характер, темперамент, рівень психічних пізнавальних процесів. Ми разом вирішуємо проблему, учень сам бачить вихід і приймає для себе рішення.
– Чи трапляються випадки, коли дитина має проблеми, але через деякі причини не звертається до психолога?
– У такому разі до мене підходять класні керівники або вчителі-предметники, які помітили, що у дитини щось не так. Педагоги, які щодня працюють з дітьми, одразу помічають зміни у поведінці учня. Особливо сказане стосується першачків (дитина приходить до школи і починає плакати, хоча адаптаційний період давно вже закінчився). У таких випадках з дитиною проводиться корекційно-розвивальна робота по усуненню дезадаптаційних проявів.
Також вчителі помічають, що деякі учні вчаться не так добре, як їм хотілося б. Причин може бути багато. Наприклад, не дуже хороша пам’ять, розсіяна увага, можуть бути проблеми з вчителем. На консультації я намагаюсь визначити, в чому причина і яким чином це виправити.  
– Як впливає на психологічний стан школярів комп’ютерна залежність?
– Одразу хочу сказати, що уявити сучасних дітей без комп’ютера просто неможливо і навіть нереально. Зараз майже всі діти, незважаючи на матеріальний стан батьків, мають комп’ютери, планшети і телефони. І таке «явище» спостерігається вже з першого класу. Поза сумнівом, уміти користуватися комп’ютером в сучасному світі необхідно. У школах дітям потрібно писати доповіді і реферати на комп’ютері, шукати інформацію в Інтернеті. Але все це має бути в «рамках»  розумного. На сьогодні близько 70% школярів своїм хобі вважають «роботу» з комп’ютером. Якщо на це вчасно не зреагувати, то така звичка переросте в емоційну залежність, що в майбутньому негативно вплине на особистість як з моральної, так і з фізичної сторони. Зазвичай це породжує інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, втечу від реальності, а також фізіологічні наслідки: зниження гостроти зору, порушення постави, підвищену втомлюваність.
– Останнім часом соціальні мережі – найактуальніша тема серед підлітків, як зарадити цьому?
– Фахівці твердять, що біля комп’ютера чи телевізора можна знаходитися не більше двох годин на день. Звісно, сучасні підлітки не можуть уявити свого життя без соцмереж. Батьки повинні щодня обмежувати час роботи з комп’ютером, щоб дитина не загубилась між реальністю і віртуальністю. У таких ситуаціях буде доречним встановлення батьками графіку вільних годин і часу для виконання уроків. Дуже добре, коли батьки залучають дітей до спільної домашньої роботи, живе спілкування при цьому стане позитивним емоційним доповненням, завдяки чому діти навчаться правильно проводити вільний час та визначати пріоритети.
– З якого віку діти починають захоплюватись віртуальним життям?
– Технічний прогрес рухається вперед, і навіть зовсім маленькі діти вже уміють користуватися комп’ютером. Згідно останніх досліджень, діти у віці до 7 років проводять практично цілий рік свого життя (8766 годин), дивлячись телевізор і проводячи час за екраном комп’ютера, телефону або айпада. Від 8 до 18 років проводять за екраном смартфонів, комп’ютерів, планшетів та ігрових приставок більше 7 годин в день. Занурюючись у віртуальну реальність соціальних мереж, діти перестають нормально спілкуватися з однолітками, вони шукають собі віртуальних «друзів» в іграх. Справжніх товаришів і живого спілкування у такої дитини стає все менше і менше. Така дитина зазвичай замкнута. Маніпулюючи віртуальним простором, дитина відчуває себе не просто глядачем, а справжнім співучасником або навіть творцем. Фахівці стверджують, що проходячи черговий рівень і виграючи, дитина отримує відчуття, що вона розумна і кмітлива. Її самооцінка відповідно підвищується, а це дуже приємне відчуття. Завдання батьків у такій ситуації полягає в тому, щоб не зовсім заборонити дитині проводити час за монітором, а підібрати для неї корисні і розвиваючі ігри.
– Чи правильно роблять деякі батьки, забороняючи дітям користуватись телефонами, якщо більшість однолітків мають мобільники?
– Потрібно діяти згідно ситуації, бо в деяких випадках саме такі «примхливі» речі допомагають подолати дітям бар’єр заниженої самооцінки. Якщо дитина психологічно стійка і не залежить від думки оточуючих, або є лідером у навчанні, чи творчо обдарована, то такі діти зазвичай спокійно обійдуться і без телефонів. Вони і так вже стоять на сходинку вище від своїх однолітків. Але якщо дитина почувається серед однолітків невпевнено, то наявність телефону стане для неї, так би мовити, «плюсом» в очах колективу. Саме батьки краще за всіх мають розуміти своїх дітей і в разі потреби підтримувати їх, а не просто виконувати дитячі примхи.
Ще потребує уваги такий нюанс. Систематичні відмови дітям, обмеження у всьому в майбутньому можуть зашкодити, бо дитина повинна розвиватись, і якщо вона бажає матеріальних благ, то це природно. Потрібен баланс, між вседозволеністю і навпаки – повним обмеженням в матеріальному плані.
– А якщо батьки – заробітчани і майже весь час знаходяться за кордоном, як це впливає на поведінку дитини?
– Хочу сказати, що ситуації є різні. Наразі у нашому закладі навчається близько  10% таких учнів, якщо висловлюватись термінами, то їх можна називати соціальними сиротами. У цьому випадку якраз усе залежить від стосунків в родинному колі. Бабусі іноді настільки займаються вихованням онуків, що останні починають краще вчитись і мають взірцеву поведінку. На жаль, є й негативні наслідки відсутності батьків, коли неконтрольовані діти допускають у своїх вчинках самовільність. Нещодавно ми навідувались до старшокласниці, яка живе з бабусею і школу практично не відвідує. Педагоги в телефонному порядку поспілкувались з батьками, які знаходяться за кордоном, тож сподіваємось, що ставлення до  навчання у дівчини зміниться.
– Які поради можете дати батькам щодо виховання дітей?
– Кожен батько або мати мають усвідомити, що їх дитина єдина і неповторна, яка має власні почуття, інтереси, достоїнства, а також недоліки. Батьки мають дозволяти дитині бути собою, підтримувати її, виховувати за принципом заохочення і ласки, а не покаранням та осудом. Разом з тим необхідно стежити, щоб любов не перетворилась на вседозволеність і безвідповідальність.
– Дякую за розмову.
Спілкувалась
 Ганна Зубанич.
Щоб легше адаптуватись у цьому складному світіЩоб легше адаптуватись у цьому складному світі
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок

Продається будинокПродається будинок в с.Нересниця по вул.Крички. Тел.: 0987715588.