Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » «Бігати планую усе життя, скільки вистачить сил і натхнення», – Галина Терпяк

«Бігати планую усе життя, скільки вистачить сил і натхнення», – Галина Терпяк

10:26, 14.06.16
382
Спорт
Нещодавно випускники шкіл Тячівщини відгуляли випускні вечори і зустріли світанок зовсім іншого, дорослого, життя. Їх долі по-різному складуться.
Пропонуємо вашій увазі історію нашої землячки – випускниці однієї з тячівських шкіл 29-річної Галини Терпяк, яка зараз працює помічником голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергія Козьякова. Дівчина не лише фахово виконує свої професійні обов’язки, а ще й успішно представляє Україну на світових змаганнях з марафону.
Народилася Галина у Тячеві.
2002 р. здобула базову загальну середню освіту у Тячівській ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Ш.Голлоші з угорською мовою навчання. У 2004 р. отримала середню освіту в Українському гуманітарному ліцеї при НУ ім.Т.Шевченка (м.Київ).
У 2004-2007 рр. – студентка Академії адвокатури України (м.Київ), 2007 р. стала слухачем Університету ім. Е.Лорента (м.Будапешт).
У 2011 р. закінчила Київський інститут міжнародних відносин за спеціалізацією «юрист-міжнародник», «перекладач з англійської мови». 2014 р. вдосконалювала професійну майстерність в Інституті післядипломної освіти УжНУ як філолог, викладач угорської мови та літератури.
Відтак  працювала дипломатом, другим секретарем Посольства України в Угорщині.
Зараз Галина Терпяк – помічник Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, має VI ранг державного службовця.
У своєму інтерв’ю «Юридичній газеті» Галина розповідає про своє захоплення спортом.
– Ви бігаєте марафон. Це дистанція на 42 км 192 м. Скажіть, як давно Ви займаєтеся цим видом спорту?
– Систематичні тренування я почала проводити з травня 2014 р.
– Зазвичай, до спорту заохочують з дитинства. Ви ж вирішили бігати понад 42 км у дорослому віці. Звідки виникло таке бажання?
– Біг для мене – це сімейна традиція. Мій батько також займається цим видом спорту. На той момент, коли я вирішила приступити до тренувань, атмосфера змагань була мені знайомою. Разом з батьком я, як його менеджер та помічник, відвідала близько 20-ти змагань, які проходили у Європі. Мені довелось побачити, як організовуються ці заходи, які люди беруть там участь. Я захопилась атмосферою, яка завжди панує напередодні старту, і вирішила: чому б і ні? Тим паче, що я завжди мала гарну фізичну підготовку. З дитинства займалась великим тенісом, фітнесом, віддавала перевагу активному способу життя. Тому біг не став для мене чимось надзвичайним.
– Але ж Ви не почали з 42 км?
– Звісно, ні. Спочатку я бігала по 5 км. Мені це вдавалось доволі легко. Потім я почала збільшувати дистанцію до 7 км, а згодом і до 10 км. Наразі біг для мене перетворився чи не на психологічну потребу. Адже окрім фізичного навантаження, біг дозволяє відволіктись від негативних думок та зняти стрес, який неминуче накопичується під час роботи. Після бігу думки «розкладаються по поличках» і знаходяться шляхи вирішення багатьох проблемних питань. До того ж чим більшу дистанцію я пробігаю, тим більше часу можу побути наодинці з собою. Така от своєрідна медитація.
Є відомий серед спортсменів вислів: «Не знаєш, що робити, – бігай» (Сміється). У житті він дуже себе виправдовує.
– А батько не складає Вам компанію у тренуваннях? І якої думки він про ваше захоплення?
– Батько живе у Закарпатті. Тому усі поради він дає лише через  телефонабо скайп. На початку він намагався мене відмовити, через дійсно великі навантаження, але згодом, коли зрозумів, наскільки серйозно я ставлюся до бігу, почав підтримувати. Річ у тім, що біг на довгі дистанції має низку нюансів. Це і розподіл навантажень, і правильне відновлення організму, і дієти перед підготовкою до важливих змагань. Тож батькові поради, як досвідченого спортсмена, мені часто стають у нагоді. Тим паче, що зараз на змаганнях ми з ним бігаємо разом.
– У скількох змаганнях Ви вже брали участь?
– Змагатись я розпочала з півмарафону – 21 км. У лютому минулого року я пробігла цю дистанцію у Тель-Авіві, а у квітні – у Будапешті. А ось вже у жовтні я вперше подолала повну дистанцію. Вдруге я пробігла її нещодавно в Угорщині на озері Балатон.
– Ви представляли на цих змаганнях Україну?
– Взагалі, я і батько їздимо як приватні особи, але, звичайно, представляємо Україну. До речі, ми з батьком завжди фінішуємо з прапором України, що є великим стимулом подолати цю дистанцію та достойно фінішувати, бажано з посмішкою на обличчі (Сміється).         
– А як ставляться до вашого захоплення на роботі?
– Мій керівник, голова ВККС Сергій Козьяков, завжди підтримує мене та вітає. Також знають про мої заняття і колеги. Я відмічаю свої досягнення у соціальних сторінках, пропагуючи таким чином спорт та здоровий спосіб життя.
– А інші співробітники Комісії, ваші друзі чи знайомі не бажають долучитись до спортивної спільноти?
– Після змагань я ділюсь своїми враженнями про атмосферу змагань, про настрій, який панує серед спортсменів, про підтримку глядачів, про жагу перемоги та про задоволення, яке вона приносить. Йдеться не лише про призові місця, а й про перемогу над собою. Відчуття «я можу» дійсно є незабутнім. Звісно, я нікого не силую розпочинати бігати, оскільки розумію, що це доволі складно. Однак один мій друг, вочевидь, перейнявшись моїми переживаннями, виявив бажання розпочати тренування. І ось незабаром він бігтиме марафон у Канаді.
– Колись мій тренер казав, якщо тренування заважають роботі – час кидати роботу? Як вдається Вам поєднувати роботу та тренування, зважаючи на те, що Комісія працює у шаленому темпі?
– Дійсно, робота займає багато часу. Іноді доводиться затримуватися, іноді – приходити раніше. Є багато питань, які потребують нагального вирішення. Тому я приділяю пильну увагу тайм-менеджменту: намагаюсь планувати свій день таким чином, щоб встигнути зробити все, що запланувала.
– Зараз проходить кваліфікаційне оцінювання суддів. Чи не схожа ця процедура на змагання, у яких Ви брали участь? Чи не відчуваєте Ви змагальної напруженості серед володільців мантій?
– Безперечно, напруженість є. Але скоріше не змагальна, оскільки вони ж не змагаються один з одним за місце у суді. Мені ця напруженість видається більш екзаменаційною, такою, яку відчувають студенти перед важливим іспитом. Судді хвилюються, але вони мають сконцентрувати свої знання та навички заради позитивного результату, адже найважливіша і найцінніша перемога – це перемога над собою, перемога, здобута власною працею та наполегливістю.
– Спорт любить молодість. Як довго Ви плануєте бігати?
– Бігати планую усе життя, скільки вистачить сил і натхнення (сміється). Багато є причин, чому я це роблю, тому зупинятися не збираюся. Також, у майбутньому, коли я стану мамою, хочу бути гарним прикладом для своїх дітей, підтверджуючи істину, що немає нічого неможливого, є просто звичайна людська лінь та небажання.
«Бігати планую усе життя, скільки вистачить сил  і натхнення», – Галина Терпяк
Катерина БЕЛЯЄВА, «Юридична газета».
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».