Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
19-02-2018, 09:28 Вчимося доброті
» » » » Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…

Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…

09:25, 06.06.17
206
Суспільство
…Поміж тоненькими стеблинками зеленої трави, переливаючись на сонці, виблискують кришталеві краплі роси – провісники літнього світанку. У садках і біля сільських хат, саме в ранішній час, поки роса не висохла на сонці, дзвенять гострі коси вправних косарів, залишаючи позаду широкі валки. Духмяний аромат з легкими нотками терпкуватості трав’яних суцвіть м’яко розлився над зеленими просторами полів: надворі червень – перший літній місяць, пора цвітіння природи, а в селах – традиційний сезон сінокосів.

Через травневі «капризи» погоди цьогорічний «сінний» сезон в деяких селах розпочався пізніше. Можливо, у затримці сінокосу є й свій позитивний момент. Адже кращим строком заготівлі сіна є період від кінця колосіння до початку цвітіння (кінець травня, червень). Та цей процес залежить ще й від місця розташування сінокосу. Низовинні угіддя, на противагу гірським, більш родючі на трави, відповідно, косяться вони три-чотири рази за сезон. Зате гірське сіно якісніше, адже молочні продукти від худоби, яка випасається на високогір’ях і годується таким сіном, відрізняються більш витонченим смаком. Звісно, мороки із заготівлею сіна на схилах більше, ніж на полях.
З кожним роком число поголів’я домашньої рогатої худоби падає. Селяни все менше займаються «домашнім бізнесом» – веденням сільського господарства, бо тепер у цю справу потрібно вкладати не тільки свої сили, але й чимало коштів. Для молоді, яка переважно на заробітках, ведення сільського господарства – справа неперспективна і малоприбуткова. Утримують худобу на обійсті переважно старші люди (50-65 років). Практично у всіх селах поголів’я великої рогатої худоби помітно впало. Так, наприклад, у Колодному за рік численність корів зменшилась приблизно на 40-50 голів. За словами Тернівського сільського голови Василя Кустря, селяни на зміну великій рогатій худобі, почали утримувати малу, тобто кози, бо з ними менше клопотів, хоча, відповідно, й молокопродуктів менше. Та люди не переживають з цього приводу, навпаки, кажуть, що козяче молоко за вмістом кальцію перевищує коров’яче, тому корисніше. Так, за рік у Тернові поголів’я корів зменшилось приблизно на три десятки. Практика утримання кіз набула поширення і в інших селах, зокрема, в Углі, де число корів за рік також зменшилось на 10%, у сусідньому Кричеві – приблизно на сто, а в Тереблі – на 35 голів. Зменшується приріст молочних годувальниць і в гірських селах – Лопухові, Руській Мокрій та Усть-Чорній. Відповідно потреба у заготівлі сіна теж падає.
Ще не так давно, після розпаду колгоспів, через наділ земельних паїв виникало чимало суперечок між селянами. Всі хотіли наділ побільше, щоб мали де городину посадити і сіна накосити. Хто не тримав корів, здавав ділянку на літо в оренду й за це отримував свого роду бартер – молокопродукти від орендаря землі, або заготовляли сіно і продавали. Поступово попит на трав’яні угіддя знизився. Тепер же в деяких селах навіть задарма скосити ділянку «в оренду» і забрати сіно бажаючих небагато, бо більшість селян вважають, що купити готове сіно вигідніше. Якщо найняти косарів, то сотка обійдеться в 30-50 грн. За сотку, покошену тракторною косаркою, потрібно заплатити трохи менше –15-20 грн., в деяких населених пунктах ціна сягає аж 50 грн., а за центнер висушеної трави продавці просять 100 грн. Для заготівлі однієї тонни необхідно покосити в середньому 30, а то й 50 соток, в залежності від урожайності трави. Косовиця – нелегка й водночас відповідальна робота. Для того, щоб траву добре висушити, потрібно докласти чимало зусиль, а ще – заплатити за доставку додому. От і виходить, що придбати готове сіно – легше й дешевше. Звісно, якщо не платити за косарські послуги і відстань від ділянки до обійстя невелика, то можна й зекономити.
Звичайно, кожний шмат землі щороку потрібно викошувати і прибирати, щоб не заріс чагарниками. Бували випадки, коли господарі косили і спалювали сіно, мовляв, не вигідно везти додому, бо потрібно найняти машину або віз, а якщо сушити на продаж, то витрати не повернуться.
До прикладу, господиня Ганна Мацола з Грушова все життя тримала корову. Та минулої зими вирішила продати родинну годувальницю. Тепер жінка каже: щоб покосити присадибну ділянку біля хати, їй потрібно заплатити за сотку 50 грн., тож набігає кругленька сума. Звісно, якщо немає худоби, то сіно господарям і не потрібне. Тому Ганна запропонувала односельцям свій город для заготівлі сухого корму на зиму. Та, як виявилося, така проблема не тільки у неї, але й у багатьох селян. Корів у Грушові небагато, а якщо хтось їх і утримує, то сіна вистачає з власного городу або ж користуються земельними угіддями родичів.
А от для пані Василини заготівля сіна – важливий сезон у році. Адже на обійсті разом з чоловіком Михайлом тримають дві корови. На зиму їм потрібно припасти приблизно 3 тонни сухого корму. Саме зараз розпал косовиці, і Василина з Михайлом від ранку і до пізньої ночі пораються на городі. Господиня розповідає, що праця це важка, бо сінокіс триває з середини травня і аж до самої осені, за цей час їм потрібно тричі покосити свій і доньчин городи. А щоб трава добре всохлася, слід постійно стежити за погодою. Якщо дощ, то клопотів додається. А не до кінця просушене сіно починає пріти і при згодовуванні тваринам може призвести до захворювань шлунково-кишкового тракту.
– Добре, що чоловік вдома, і косарів не потрібно наймати, тільки на полі косимо трактором, – розповідає Василина. Зі слів господині, їх старання немарні. Адже обоє пенсіонери, і мізерних державних виплат на прожиття не вистачає.
– А поки здоров’я дозволяє, то «копієчку» можна підзаробити, – всміхається Василина, – свіже молоко, сметану і сир реалізую одразу, своїм постійним клієнтам.
Для того, щоб корова давала більше молока з відповідною жирністю, господар, попри випасання і сіна, підгодовує «рогату» комбікормом, картоплею і буряками. Хоча заробітки з такого «родинного бізнесу» не дуже великі, та Василина не бідкається і запевняє, що краще бодай трохи збільшувати сімейний бюджет, аніж сидіти без діла. Звичайно, молодим сім’ям на такі заробітки не прожити.
– Землі пустують, а робити нікому, нам навіть і не снилось, що до такого доживемо, – розповідає літній чоловік Микола. – Колись земля була годувальницею всієї родини, трудились на ній і малі, і дорослі. А яким задоволенням було пробігтися босоніж по свіжоскошеній траві, упасти в м’який стіг і потонути в терпкуватому, настояному на суцвітті трав, ароматі сухого сіна, з яким не зрівняються жодні парфуми! Занурюючись у спогади, чоловік продовжує:
– В дитинстві з батьками не раз ночував у стодолі, ті ночі я пам’ятаю дотепер – у наскрізні дірки старої стріхи, через які проникало місячне сяйво, проглядались дрібненькі зірочки й, вслухаючись в крики поодиноких птахів, співи цвіркунів, солодко засипав, бо зранку, зі сходом сонця, знов на косовицю…
Ганна ЗУБАНИЧ.Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…Усе рідше на сінокосах дзвенять коси…скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення