Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » Закордонні заробітки стають дедалі важчими

Закордонні заробітки стають дедалі важчими

11:57, 19.06.17
679
Суспільство
Закордонні заробітки стають дедалі важчимиЗакарпатські села вражають туристів не тільки природною красою, але й ошатними сільськими будинками, спорудженими за різними архітектурними стилями. Ще років десять тому сільську глибинку прикрашало чимало дерев’яних хат, побудованих у минулому столітті. В таких затишних, відносно невеликих оселях колись вміщалась і проживала велика, дружна родина. Зараз, попри те, що чисельність багатодітних родин з кожним роком зменшується, на місці маленьких сільських хат, наче гриби, виростають просторі котеджі, хоча більшість приміщень у таких новобудовах практично пустує. А виростають вони дорогою ціною важкої праці заробітчан. Для того, щоб звести і змайструвати таку красу, вони залишають вдома свої родини і виїжджають на сезонні, а подеколи й на цілорічні заробітки за кордон. За статистичними даними, на території Чехії найбільша частина трудових мігрантів – українці. З кожним роком чисельність наших людей у сусідній державі – легально і нелегально працевлаштованих, зростає.
Останніми роками заробітчанського хліба скуштувало багато людей, навіть працевлаштованих на державній роботі. Масово за кордон почали виїжджати й жінки. Деякі під час відпустки намагаються заробити хоч якусь «копійчину» і, заздалегідь оформивши відповідні документи, вирушають до Чехії, Польщі, Угорщини, Словаччини.

Та найбільше, мабуть, заробітчанського хліба скуштували все-таки закарпатські чоловіки. Заробивши «копієчку», тячівці повертаються додому, так би мовити, погостювати в рідній оселі, поспілкуватися з рідними, побачити друзів і знайомих, а потім знову – в путь.
Приїхав нещодавно додому на відпочинок і 30-річний Богдан з Вільхівців, на якого майже півроку вдома чекала дружина і маленька донечка. Цей довгий період чоловік перебував у Чехії і нелегкою працею заробляв гроші, щоб повернутися до рідних з невеличким, але таким очікуваним капіталом, що поповнить сімейний бюджет. Дякуючи його старанням, дружина і донечка отримали чимало подарунків.
Та, на жаль, не все так райдужно, як здається. Бо, як поділився Богдан, заробляти «за бугром» стає дедалі важче. У країнах Європи стрімко зростає конкуренція робочої сили, іноземні роботодавці майже за безцінь набирають українців на чи не на найважчі роботи. Зокрема, на м’ясопереробні заводи, фабрики з виготовлення деталей на автомобілі, будівництва та ін. Всі ці заробітки дуже важкі, й до того ж вкрай шкідливі для здоров’я.
Якщо ще кілька років тому у трудових мігрантів був хоч якийсь вибір у працевлаштуванні, то тепер його практично немає. Наслухавшись від «бувалих» про високооплачувану роботу за кордоном, люди хвилею покотили за гарними заробітками. Оформивши візу, кожен хоче повернути, кошти, які витратив на документи і плюс – заробити. Але надлишок робочої сили потяг за собою і «шлейф» певних нюансів. Перш за все, подорожчало винаймання житла, за яке тепер щомісяця потрібно сплачувати, майже, на 50 дол. США більше. Другий неприємний момент – це падіння заробітків. Адже через надлишок робочої сили, роботодавці, наче на базарі, торгуються щодо вартості виконання робіт. Не менш прикро й те, що наші люди, заробляючи гроші, розплачуються ціною власного здоров’я. Щоб не повертатись додому з порожніми руками, вони працевлаштовуються на небезпечні для здоров’я заводи і підприємства.
– Заробітчанська праця дуже важка, – розповідає Богдан. – Бо для того, щоб «скласти» гроші,  потрібно працювати не менше 12-15 годин на добу. А уявляєте собі, коли ці години минають у шкідливих умовах?..
Та наших це не лякає. Відпрацювати на хімзаводі щодня по 12-14 годин, систематично вдихаючи «аромати» хімікатів, для них не проблема, лиш би платили. Якщо ще зовсім недавно наші жінки через непосильну важку працю, на м’ясопереробні підприємства не влаштовувались, то тепер їх можна побачити там масово, навіть черги з бажаючих є.
– Ще пару років тому, у вихідні і святкові дні, наших можна було зустріти у визначних та історичних місцях європейської  країни, – продовжує співрозмовець. – Останніми роками більшість українців, особливо закарпатці, для того, щоб побільше заробити, позбавили себе навіть одноденного відпочинку. Побувавши у Чехії, багато хто так і не зміг побачити унікальну красу старого міста. Бо у вихідні дні працювали понаднормово або йшли на «фушку» – добре оплачуваний підзаробіток.
Зі слів Богдана, трудовим мігрантам, які вперше потрапили за кордон, набагато важче. Адже, користуючись необізнаністю громадян, роботодавці «розпихують» їх на найменш вигідні робочі місця. Бувають випадки, коли «клієнти» навіть знімають із місячного заробітку свого роду «податки», знаючи при цьому, що заробітчанин не має відповідної підтримки. Особливо це стосується тих, хто заробляє, їздячи по туристичних візах, а таких за кордоном – більшість. От і виходить, що на праці простого трудяги наживаються свої ж люди, а подеколи навіть і односельці.
…Термін перебування за кордоном у Богдана закінчився. Щоб не просиджувати вдома літні дні, коли можна найбільше заробити, очікуючи на виготовлення чергової візи до Чехії, він подався на заробітки до Росії. Але, як виявилося, у кожній країні виникають свої проблеми. Для того, щоб працевлаштуватися на роботу, йому потрібно було докласти чимало зусиль.
– З розпростертими руками, нас, заробітчан, ніхто не чекає. Всюди треба добре попотіти, щоб знайти більш-менш нормальне місце роботи. Вдома, скажу я вам, краще всього, та тільки й тут «невеличкий нюанс» – гроші швидко закінчуються…

Г.ЗУБАНИЧ. скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».