Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Малеча чекає на батьків...

Малеча чекає на батьків...

17:05, 29.09.17
161
Суспільство
Малеча чекає на батьків...За даними статистики 80% розпаду сімей у нашому краї відбувається через трудову міграцію. Неприємні ситуації у родині трапляються не тільки через провину чоловіків, як зазвичай звикли вважати. Нерідко поїздка жінки на декілька місяців на заробітки стає приводом до серйозного сімейного конфлікту ще до її повернення додому… Про це розповідь нижче, в основу якої лягла життєва івсторія. З етичних міркувань імена змінені.
Заробітчанин Микола з сільської глибинки, як і більшість чоловіків нашого краю – трудовий мігрант. Одразу після закінчення школи вирушив у «далекі світи». Там він і зустрів свою другу половинку, а згодом і кохану дружину Марину. Після одруження вирішили жити на Тячівщині, в батьківській хаті Миколи. Незабаром у них народився первісток, а потім друга і третя дитина. Марині здалось, що родинного капіталу на прожиток багатодітній сім’ї не вистачає і, вже маючи навики заробітчанства, вирішила сама підзаробити. Недовго думаючи, оформила необхідні документи на виїзд за кордон, зібрала валізу, обняла рідних крихіток, найстаршому з яких на той час було 7 років, і, попрощавшись, поїхала з дому. Перші два місяці все було добре, жінка давала про себе знати рідним, цікавилась долею дітей і чоловіка. А потім зв’язок між рідними різко обірвався...
Як виявилося пізніше, перебуваючи далеко від рідних, Марина знайшла собі другого чоловіка і з ним створила сім’ю, а доля колишнього коханого і дітей від першого шлюбу її вже зовсім не цікавила. Микола ж, не дочекавшись на звістку від дружини, розпочав власне розслідування, й дізнавшись, що Марина має нову родину, собі подався на заробітки. В результаті троє дітей залишились з мамою Миколи.
Здавалось би, що немолода жінка, яка все своє життя прожила заради дітей, на старості літ потребувала вже їх опіки і любові, але доля розпорядилася інакше... Молодий чоловік не довго сумуючи за першою дружиною, і собі «у світі» знайшов другу жінку. І теж дуже скоро забув про дорогу додому, про рідну матір, на вихованні у якої зосталось троє його кровиночок. В результаті діти при живих батьках залишились, можна сказати, круглими сиротами.
– Коли приїде мама? Ми дуже заскучили за нею, – частенько допитувалась малеча. І пильно вдивляючись кудись за ворота, щодня очікували на неї.
Бабуся ж спочатку сподівалась, що невістка одумається і повернеться до дітей, тому вирішила не травмувати малих і відповідала, що мама далеко і трохи затрималась у дорозі. Відтак спливали, дні, тижні, місяці, а мама все не поверталась додому. І після чергового питання, ковтаючи сльози безсилля, бабуся розповіла дітлахам правду. Вони довго не могли прийняти важкі, пекучі слова, та згодом звикли до думки, що мама все-таки колись повернеться до них, бодай, подивитись, як вони підросли і подорослішали.  
Бабуся ж, як тільки могла, піклувалась про онуків, тому про спокійну старість їй довелося забути надовго. На її плечі лягли всі клопоти по домогосподарству і відповідальність за малечу. Матеріальної допомоги на онуків від держави бабуся не отримувала, адже батько і мати не були позбавлені батьківських прав. Коштів, звісно, не вистачало, майже вся мізерна пенсія витрачалась на потреби дітей. Щоб прожити, жінка утримувала господарство, влітку засаджувала город, а онуки, по можливості, допомагали бабусі поратись на обійсті. Та в цій, здавалось би, обділеній материнською ласкою та батьківською турботою сім’ї, де бабуся намагалась замінити своїм онукам і матір, і батька, завжди панував мир і злагода. Діти виховувались у теплій родинній атмосфері і найріднішою людиною у світі для них стала батькова матір.
Коли онуки трохи підросли, родинні затрати відповідно збільшились. Для того, щоб отримати хоч якусь грошову підтримку від держави, жінка вимушена була піти на вкрай неприємний крок – позбавити батьківських прав свого сина і невістку.
Колись Марина хотіла покращити добробут сім’ї, але натомість залишила власних дітей без материнської любові й уваги, та й з матеріального боку якось не вийшло допомогти. Ображений подружньою зрадою чоловік й собі не розгубився – одружився з іншою. Та тільки двоє дорослих людей забули про маленьких, ні в чому не винних діток. Влаштовуючи своє особисте життя, вони навіть не подумавши, завдали глибокої травми тим, хто любить їх найбільше в світі і завжди чекає на їх повернення.   
Минає час, та не стирається з дитячих сердець відбиток образи, нанесений батьківською байдужістю, хоча вони й приховують від оточуючих свої переживання, бо десь у глибині душі, сподіваються, що тато і мама згадують про них щодня, от тільки приїхати не можуть...

Г.ЗУБАНИЧ.скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Пропонуємо роботу
Пропонуємо роботуНа виробництво з виготовлення декоративного скла потрібні працівники.
Графік роботи: з 8 до 18 год, 5-денний робочий тиждень.
Заробітна плата висока.
Виробництво знаходиться в с. Вонігово.
Подробиці за тел.: 067 310 6225.
Передплата на «Дружбу» триває
Передплата на «Дружбу» триваєШановні читачі!
Якщо ви не встигли передплатити районну газету «Дружба» на липень-грудень 2017 року, це не пізно зробити і зараз.
Вартість передплати на місяць – 12 грн.,  на 3 місяці – 36 грн., на 6 місяців – 72 грн. (без вартості поштових послуг).
Передплатити «Дружбу» можна у будь-якому відділенні поштового зв’язку за індексом 61823.
З повагою, редакція.