Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » І взимку сад його надій квітує...

І взимку сад його надій квітує...

10:30, 04.02.16
1131
Суспільство
Здавалося б, зима – пора затяжного відпочинку для всіх аграріїв. Проте Івану Степановичу Стойці не сидиться без діла й зараз. Того дня він повертався в Кричево від тересвянських садівників-аматорів Ільків зі жмутком виноградних гілочок. Поділився: саме час зайнятися тим, аби вони стали повноцінними саджанцями. Для цього їх потрібно занурити у вологий пісок в приміщенні зі сталою температурою, скажімо, у підвалі, а, дочекавшись весни, висаджувати в грунт.
Проте виноград – це лишень одна складова  садівничого захоплення Івана Степановича. Бо що тільки не росте у його великому, розкішному саду! З початку літа до пізньої осені тут щедро плодоносять яблуні, груші, сливи, персики, вишні, черешні, смородина, малина, аґрус найрізноманітніших сортів і, навіть… хурма. Адже опікується ними дбайливий, знаючий свою справу господар, якому відомо чимало секретів вирощування молодих саджанців та їхнього захисту від хвороб, шкідників, несприятливих умов тощо. А ще, напевно, сад відчуває його сердечне вболівання про кожне дерево, до якого  звик ставитися як до живої істоти.
Трепетна любов до світу природи зародилася в його душі в ранньому віці. Бо ніде й ніколи не почувався таким щасливим, як серед зеленого роздолля рідних лугів, під шатром тінистих кричівських дібров та в квітучому полоні біло-рожевих весняних садів. Тож коли став на трудову стежку, робота в колгоспних садах після напруженого заробітчанського «сезону» була справжньою втіхою.
У важкі 90-ті перед І.С.Стойкою, як і перед більшістю з нас, постала проблема виживання. На колгосп вже надії не було, то вирішив подбати про себе сам й посадити на успадкованих сотинах великий фруктовий сад. Поступово, рік за роком, він розростався вшир і ввись, радуючи хазяїна першими, довгоочікуваними плодами.
На сьогодні робота в саду стала для кричівського «мічуріна» (так його називають в селі за садівничий хист) справою життя, де щораз чекать нові відкриття й щасливі знахідки. А з багатьма деревами пов’язані окремі, цікаві історії, які переповідає з великою теплотою й зворушенням. Ось хоча  б королева саду – яблуня «хейгура», що примандрувала в Кричево із сонячної Грузії. А було так. За часів Союзу закарпатці  нерідко возили яблука на продаж до російського Омська. І коли торгівля  наближалася до завершення, з’являвся оптовий покупець – грузини вибирали момент, коли яблука вже падали в ціні. У них і вдалося придбати саджанець, який з роками перетворився на міцне, крислате дерево дивовижної урожайності. Мало того, яблука «хейгури» можуть зберігатися, за сприятливих умов, до півтора року(!)  каже Іван Стойка.
Не часто побачиш на наших ринках й солодкі, запашні представники сортів «Рубін», «Флоріна», «Джон де кост», якими рясніє сад І.С.Стойки.
Ще одна його пристрасть – малина. Нею гості Івана Степановича можуть ласувати впродовж усього літньо-осіннього періоду. Адже щойно відходить один із восьми сортів, як досягає стиглості інший. Так на зміну «феномену» приходить «полка», а продовжує малиновий сезон «брусвяна».
– Остання – це взагалі рідкість, – каже Іван Степанович. – Видає по 7 кілограмів з одного куща, причому двічі на рік – на початку літа і восени. Ягодами, величиною десь з металеву гривню, налитими живлющим рубіновим соком, не налюбуєшся.
Випестував Іван Степанович на своєму обійсті і деревце хурми. Дістати його було непросто: з проханням надіслати саджанець написав листа аж до Кримського інституту садівництва, де на нього радо відгукнулися. З тих пір минуло п’ять років, і саме цієї осені він зірвав з дерева перші жовто-гарячі плоди – заповітна мрія садівника збулася.
А як радіє його серце, коли закрасуються в блискучих бусинках ягід кущі смородини! А її в нього аж 35 сортів, проте всі солодкі й крупноплідні. Особливо принадні за смаком «Краса Львова» та «Екзотична».
Івана Степановича часто можна побачити на ринках Тячівщини з фруктовими саджанцями. Та на заготівлю «товару» ідуть роки. Адже вирощує саджанці з насіння,  а потім їх щепить. Саме такі дерева, каже, найстійкіші.
Горіховий «сектор» великого Стойкового саду – теж чималенький. Цьогоріч зібрав з нього три центнери плодів. Надалі врожаї обіцяють бути ще більшими, адже вдалося роздобути новий сорт, що родить великі, як яйце, горіхи.
За роки господарювання в своєму саду Іван Степанович набув чимало знань й практичних навичок, якими охоче ділиться з іншими, зокрема, своїми покупцями. Так, саджати персики, хурму й інші теплолюбиві дерева радить в місцях, захищених від північного вітру. Якщо ж не  родить молодий горіх, радить обрізати його верхівку й підживлювати дерево компостною сумішшю, складуючи біля стовбура харчові і городні відходи.
...Восени, віддавши людям плоди й скинувши багряне листя, Стойків сад  поринув у довгий зимовий сон. Але то лишень здається, що життя в ньому завмерло, бо, насправді, він марить весною, брунькуванням і цвітом. А його господар з душевним трепетом очікує нового старту садівничих турбот, улюбленої праці, що неодмінно зарясніє плодами.

Ганна Макаренко.скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».