Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Мисливська кухня – від Анатолія Толоборі

Мисливська кухня – від Анатолія Толоборі

10:56, 12.02.18
51
Суспільство
Мисливська кухня –  від Анатолія ТолоборіКажуть, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Тячівця Анатолія Семеновича Толоборі сказане стосується повною мірою, адже належить до навдивовиж різносторонніх й успішних у різних видах діяльності людей. В його особі гармонійно поєднується відмінний педагог-математик (колишній директор Тячівківської школи), аматор авіамодельного конструювання, мисливець і рибалка з багатющим досвідом. Окрім того, як сам зізнається, він малював, «пописував» вірші, займався інтарсією (художньою мозаїкою з деревини), різьбою і чеканкою, виготовляв приклади для зброї товаришів-мисливців… Та й це ще не все, бо, як у житті буває, одне захоплення «перекидало місток» до іншого, й пристрасть до полювання та рибальства пробудила інтерес до польової кухні, без якої буває непросто обійтися на лоні природи.

Хоча, якщо бути скрупульозно-точним, першими «кулінарними дебютами» були нехитрі «перекуси», які на привалах допомагав готувати керівникові туристичних походів ще в незабутні шкільні роки. Адже мандрували з ним тоді по всьому гористому Закарпаттю.
– До мисливства ж мене пристрастив дід Данило – чоловік сестри моєї бабусі, – пригадує Анатолій Толоборі, – який ще з фронту привіз іменний «Зауер» 16-го калібру. Мені було 14 років, коли мене прийняли до юнацької мисливської та рибальської секції УТМР.
Зазвичай, після кожного полювання чи рибалки ми готували різноманітні страви. Тому мене традиційно супроводжував котел, набір посуду, спецій. Це стало своєрідним ритуалом.
Так поступово сформувалося ще одне хобі Анатолія Семеновича – мисливська кухня, яка істотно відрізняється від домашньої – і умовами приготування, й набором продуктів. Аби щоразу радувати друзів чимось оригінальним і смачненьким, п. Анатолій почав цікавитися рецептурними збірниками й водночас знаходити застосування власній креативності. Усе, варте уваги, занотовував, тож з плином часу кількість рецептів невпинно збільшувалась. І найнадійнішим способом зберегти їх у систематизованому вигляді стало видання окремого, «тематичного» збірника. В такий спосіб Анатолій Семенович вирішив зробити гарний подарунок усім своїм «друзям по захопленню» та їхнім родинам. Адже ще далеко не всі мисливці, рибалки та любителі туристичних мандрівок мають змогу користуватися Інтернетом. Та й пошуки потрібної довідкової інформації нерідко займають багато часу. А в розпорядженні Анатолія Толоборі з’явилися й рецепти, перекладені з угорської та російської мов. Їх особливість – відсутність «штучних компонентів» – купованих приправ з барвниками, ароматизаторами, консервантами, яких автор свідомо уникає. Інша – збірник рецептів приготування страв з диких птахів і звірів, риби та раків «Мисливська кухня» розрахована на широку читацьку категорію. Вона може стати в нагоді не лишень досвідченим, заправським куховарам, а й практичним посібником для початківців, які лишень відкривають для себе розмаїтий світ кулінарної творчості.
З огляду на інформативну насиченість, видання можна вважати маленькою кулінарною енциклопедією. Адже книжечка містить цілих вісім розділів, з яких можна почерпнути секрети приготування салатів, закусок, перших і других страв, маринадів, соусів, гарнірів і напоїв. А ще тут є корисні поради та сторінки, відведені для власних записів. Автор присвятив збірник рецептів своїм внучкам – Іринці та Олесі – майбутнім господиням.
Ось кілька корисних порад від А.Толоборі, які варто «взяти на олівець». Для того, щоб відварене м’ясо  дичини було м’яким , на 1 л води для варіння додають 1 ч. ложку лимонного соку. Щоб птиця дістала рум’яну кірочку, перед смаженням її слід змастити сметаною. Печінку смажити несоленою, інакше вона буде твердою. Оскільки ребра зайця мають гіркуватий  присмак при смаженні, під час їх приготування в страву кладуть 2-3 ягоди ялівця, кілька дрібок чабру або  натертого чи меленого мускатного горіха, трохи червоного вина. Шашлик вважається готовим, коли сірник проколює м’ясо. М’ясо набуває доброго смаку, якщо в маринаді використовують нежирний кефір. Рибне філе краще смажити, не розморожуючи, у великій кількості жиру.
Серед оригінальних мисливських страв, які Анатолій Толоборі пропонує читачам, є, зокрема, рецепт кондьора (густа юшка). Для її приготування в киплячу воду кладуть спочатку вимочене м’ясо дичини, будь-яку крупу (ячмінну, перлову, рисову, пшоняну) – 0,5 склянки на 1 кг м’яса і варять, поки вони не розваряться. Потім докладають дрібно нарізану на кубики картоплю, моркву, часник (можна й жменьку брусниці), м’ясні консерви чи тушонку і побільше дрібно накришеної припущеної цибулі. Після години кипіння приправляють лавровим листом, чорним і червоним перцем і солять за смаком.
На завершальній стадії в багаття потрібно покласти кілька гілок (тільки не хвойних порід), щоб густий дим додав юшці специфічного аромату. Після 15 хв. витримати на слабкому вогні  – і страва готова.
«Удача не завжди є супутницею полювання, а морозного зимового дня так хочеться чогось гаряченького»… Це авторська преамбула до сирного супчику від А. Толоборі. Такий супчик готується з продуктів, які майже завжди є в розпорядженні мисливців. Рецепт подається від першої особи. «Кришу в казанок маленькими кубиками 40-50 г копченого або соленого сала і підсмажую до шкварок, які бажано розтерти дерев’яною ложкою об стінки казанка. Туди вкладаю цибулину, 200-250 г нарізаної кубиками або часточками напівкопченої ковбаси (краще домашньої) і підсмажую, доки цибуля не набуде золотистого кольору. Одразу ж заливаю вмісти казанка 2,5-3 л питної або двома пляшками (по1,5 л) закарпатської мінеральної води. Якщо ж води немає, засипаю необхідною кількістю чистого снігу (в горах він завжди чистий) і кладу 5-6 дрібно нарізаних і промитих середніх картоплин. Коли вода закипить, додаю дрібно накришені два плавлені сирки, якщо є, то й 100-150 г наструганого соломкою твердого сиру і маленький лавровий листок. Варю, поки сир  не розплавиться. Згодом трохи підсолюю, бо сало, ковбаса й сир уже солені. Наприкінці варіння супчику кидаю щипку-дві червоного солодкого меленого перцю і стільки ж – сухої зелені петрушки та кропу.
Мисливці нерідко послуговуються приготуванням їжі у попелі, гарячій землі та в глині. Ось зокрема, як готують дрібну й середню пернату дичину цілими тушками в гарячій землі під багаттям.
«Підготовлені тушки солять, змащують зовні смальцем чи рослинною олією, загортають листям клена, лопуха чи латаття та обв’язують свіжим ликом. Викопавши в землі ямку, кладуть туди тушку, засипають землею і утрамбовують. Верхній шар землі повинен бути не товщий 2-3 см. На цьому місці розпалюють багаття. Перната дичина середніх розмірів запікається в такий спосіб не менше 1 години».
Зрозуміло, кулінарним здібностям А.С.Толоборі знаходиться застосування не лишень у польових умовах. Попередньо закупивши необхідні продукти, вдома, зодягши фартуха, він залюбки хазяйнує на кухні, терпляче чаклуючи над першими, другими стравами, салатами і соусами. Основні критерії, якими керується при цьому – не лишень гарний смак і поживність, а й екологічна безпечність. Тому намагається уникати ранніх тепличних овочів, нашпигованих хімією, надто гострої, смаженої їжі тощо.
До улюблених наїдків, якими радує своїх рідних, належать голубці, бограч-левеш, рагу із зайчатини...
Має непередавану втіху, коли вони смакують гостям й домочадцям. Адже готує не лишень із хистом та вправністю, а й з любов’ю, зі щирим бажанням порадувати дорогих людей плодами витонченого кулінарного мистецтва.
Ганна Макаренко. скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення