Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Ми є один народ, одна країна – Україна

Ми є один народ, одна країна – Україна

10:07, 04.07.16
393
Суспільство / Важливо
 Ми є один народ, одна країна – УкраїнаНещодавно очільник Тячівщини  Василь Дем’янчук повернувся зі сходу, куди з гуманітарною місією їздив разом з волонтерами. Це була його не перша поїздка в «гарячі точки» нашої країни.
У свій час, будучи ще заступником голови РДА, відвозив з односельцями придбаний для 128-ї бригади автомобіль, якраз перед «дебальцівським кільцем». Тепер же проїхав по лінії розмежування і місцях дислокації наших бійців. Тож про ситуацію на сході і свої враження від поїздки поділився  в інтерв’ю.
– Василю Юрійовичу, що, на ваш погляд, найбільше за останній час змінилося на сході країни?
– Порівнюючи зі своєю першою поїздкою, яку я здійснив на початку АТО, помітив, що населення на підконтрольній нашими військами території стало більш проукраїнським. Тоді люди були охоплені  страхом, а зараз відкрито асоціюють себе з Україною.
– Як це проявляється?
– Навіть у спілкуванні. Тоді місцеві мешканці не хотіли з нами розмовляти. Вони були геть залякані. Бувало, щось їх запитуєм, то деякі навіть втікали. А тепер люди відкриті, діляться своїми міркуваннями. Вони раді нам, це відчувається ...
– Яка категорія населення там залишилась, багато виїхало?
– Ми проходили через «сіру зону», де і тепер бувають обстріли, там практично немає людей. У Пісках, де все розбито, розтрощено, як заявили наші військові,  налічується, можливо, 15 сімей.  Ми спілкувались з однією жінкою, в якої донька проживає в Донецьку, вона сказала, що з більш як мільйонного міста залишилась, можливо, третина населення. Інші виїхали.
– Куди саме?
– В основному в інші регіони України та зарубіжжя. Так стверджують місцеві.
– Який стан інфраструктури населених пунктів?
– В так званій зоні розмежування, куди ми їздили, взагалі нічого немає – ні будинків, ні доріг, все розбито. У більш віддалених населених пунктах вони не такі зруйновані, там більшість мешканців.
– І який настрій у місцевого населення, чим вони зайняті?
– Як кажуть: життя продовжується. Ми проїжджали населеними пунктами, то бачили людей,  які наводять лад у своїх оселях, пораються на городах. В одному селі зустріли господаря, в якого був просто ідеальний порядок на подвір’ї. Дізналися, що під час обстрілів загинула його дружина та двоє синів. Із рідних у нього залишився молодший син та невістка. Він виконує всю домашню роботу, чого раніше не робив, аби забути про своє горе.
– Загалом, є  там у людей якась робота, заробіток?
– Поки там не буде миру, спокійного життя, навряд чи буде й робота і відповідно заробіток. Це розуміють люди, які намагаються відновити та вберегти своє житло. Однак, якщо ситуація загостриться, все це, можливо, доведеться й покинути. В основному  їм  допомагають наші військові, волонтери, благодійники, які сюди навідуються та привозять необхідне.
– Чого найбільше потребують місцеві мешканці?
– Продуктів харчування, побутових та речей повсякденного вжитку. Ми підготували продуктові набори, які роздавали прямо в руки. Заїжджали в села і сигналили. Люди виходили, брали, дякували. Частину вантажу, який ми привезли, віддали військовим, все інше – людям.
– Василю Юрійовичу,  наскільки небезпечно було так їздити?
– Нас супроводжували бійці 128 - ї бригади, які надали кожному необхідну амуніцію – каски, бронежилети. Звісно, ніхто не був застрахований від диверсій з ворогуючого боку, проте, слава Богу, наша місія пройшла благополучно.
– Що найбільш вразило Вас, перебуваючи в зоні АТО?
– У Пісках ми натрапили на один розбитий будинок і зайшли, бо подумали, можливо, там хтось живе. На підлозі валялися розкидані книги і серед підручників – твори Шевченка та Франка. Тож для нас стало зрозуміло, що не настільки мешканці сходу були антиукраїнськими, як це припіднесли сепаратисти й російська пропаганда. Можливо, частина й була налаштована негативно, однак, безперечно, там жили прості українці. Я спілкувався виключно нашою рідною, державною мовою. Мене всі розуміли і теж відповідали українською, навіть нехай суржиком.
– Тож  постає питання,  а чому з'явилися такі антиукраїнські настрої?
– На мою думку, це все результат російської пропаганди та недопрацювання  ЗМІ. Люди необізнані, що коїться у світі. Телебачення там досі російське, а місцеві канали – сепаратистські. І доступ до українських є лише через «тарілку». Але, знаєте, мене інколи дивує позиція і українських медіа, які провокують ситуацію та створюють середовище для антиукраїнських настроїв.
 Ми є один народ, одна країна – Україна
– Що маєте на увазі?
– От ми майже тиждень їздили по передовій,  там було тихо й спокійно, і лише один раз чули постріли.  Я повернувся додому з такими позитивними емоціями, включаю телевізор і бачу по новинах, що вночі Авдіївку сильно обстріляли, є поранені і вбиті.
І на тлі цієї події журналісти показують мовну перепалку збудоражених місцевих мешканців, які дискутують з приводу подальшої долі Донбасу.
Вважаю неправильним акцентувати увагу мільйонів глядачів на думці однієї проросійськи налаштованої людини. Тим більше, що загальні настрої населення там зовсім інші – люди хочуть жити в своїй рідній державі – Україні.  
– Можливо, потрібні інші методи комунікацій, де б не маніпулювали свідомістю громадян?
– Саме так. На мою думку, має бути більше живого спілкування, контакту між людьми. Мешканцям західної України потрібно їздити на схід і показувати,  що ми, «бандерівці», як нас там називають, – нормальні люди, а не такі, як їм втлумачує російська пропаганда, хвилюємось і хочемо тільки добра й миру в нашій рідній Україні.  А, на жаль, маргінальні сили використовують простих людей для дестабілізації ситуації в державі.
– Як ставиться місцеве населення до українських бійців?
– Всюди у населених пунктах, де ми разом з ними роздавали продуктові набори, люди висловлювали доброзичливість та довіру. Українські військові допомагають мешканцям, чим можуть, діляться з ними продуктами, харчами та іншими засобами для існування. Хочу відмітити, що саме командир 128-ої бригади просив нас привезти для місцевих допомогу.
 Ми є один народ, одна країна – Україна
– Наскільки на сьогодні є забезпеченими самі бійці?
– У порівнянні з тим, що було на початку АТО, то, звісно, ситуація із забезпеченням української армії змінилася на краще. І зараз вони мають все найнеобхідніше. Однак дечого із матеріальних засобів бракує. І цього разу вони подали список, що для них потрібно закупити.
– Тож  є потреба в організації подальших поїздок в зону АТО?
– Командир Закарпатської бригади сказав: «Ви робите добру справу, коли приїжджаєте до бійців, адже надаєте їм моральну підтримку з тилу, яка на фронті дуже важлива». А ми не повинні забувати, що саме завдячуючи їм, тим нашим хлопцям на передовій, маємо мирне небо та спокій у рідному краї. Якби не вони,  не знаємо, що на зараз  було б у нас та  як би розвинулась ситуація в інших регіонах країни.
– Василю Юрійовичу, у Вас є намір ще їхати на схід, з якою метою?
– Так, безперечно. А мета одна, про що я вже говорив раніше. Ми маємо налагоджувати дружні відносини між регіонами, показати усім, що ми є один народ, одна країна, яку  повинні відстоювати і  захищати. Любити свою землю і бути її патріотами. Лише  так зможемо розвиватись і гордитися своєю рідною державою Україною.
– Дякую за розмову.
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
 Ми є один народ, одна країна – Україна
Записала Любов Немеш, прес-служба Тячівської райдержадміністрації.

Фото з поїздки надано волонтерами.скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».