Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Дорогами війни вела звитяга

Дорогами війни вела звитяга

14:08, 30.10.17
336
Пам'ять / Наші земляки
Дорогами війни вела звитягаВ ці жовтневі дні, коли на календарі – історична дата – 73-тя річниця визволення краю, серце Василя Миколайовича Маркуша, голови районного Товариства добровольців Закарпаття – учасників війни – сколихнули нелегкі спогади. І хоч йому поважних 91, в деталях пригадує все, що довелося пережити в буремні роки війни.


...Коли визвольний маршрут Червоної Армії проліг через Бедевлю, він разом з чотирма ровесниками, записався добровольцем на фронт. Ніхто не примушував, проте військові агітатори «твердо» пообіцяли, що всіх відправлять до Одеси, де навчатимуться у льотному училищі. Та насправді потрапили у Сваляву, де й прийняли військову присягу. Згодом передислокувалися у Мукачево, а вже в Ужгороді їх ознайомили з суворими приписами військового уставу: хто спробує тікати, того може наздогнати куля.
…Ввечері того ж дня п’ятий полк другої повітряно-десантної дивізії прибув до угорського міста Бодолов. Лейтенант одразу запримітив міцного парубка.
– Будеш вчитися у снайперській школі, – поставив перед фактом.
Всього набачився тоді, жахливі картини понівечених людських тіл в калюжах крові і зараз перед очима.
Уже в Словакії, у місті Кошіце полк отримав наказ генерала Дьоміна взяти штаб-квартиру ворога. В розвідку одразу взяли Маркуша, бо виявилось, назви вулиць, площ і т.д., написані по-латині, міг прочитати тільки він. Тож пошуки вулиці Масарика Надрага швидко увінчались успіхом й, оперативно взявши в кільце ворожий об’єкт, почали його штурмувати. Для подолання шаленого опору знадобилось п’ять днів. Фашисти відбивалися фауст-патронами, і одна з гранат поцілила в танк, на башті якого й примостився снайпер. Отримавши контузію середньої тяжкості, Василь Маркуш опинився у військовому шпиталі. Коли ж через десять днів повернувся в стрій, був удостоєний командуванням бойової нагороди.
Під польським містом Бельсько-Бяла, з групою бійців у нічний час підповз до окопів ворога і «зняв» охорону, що дало можливість його підрозділу просунутись вперед. За цей сміливий вчинок В.М.Маркуш отримав медаль «За відвагу». А в квітні 1945-го, в одному з боїв нейтралізував трьох ворожих солдат, це дозволило перейти у наступ і знищити ще 30 фашистів, а сімох узяти в полон. Так до попередніх нагород додалася ще одна – «Орден Слави ІІІ-го ступеня».
І все ж найважче випробування чатувало попереду. В бою за Моравську Остраву ворожа куля поранила ногу, інша – вп’ялася в плече. На щастя, не зачепила легенів, однак спиняти сильну кровотечу серед поля, за 25-30 метрів від лінії фронту, прийшлося самому: ногу перев’язав, а на плечі затиснув рану долонею, й ціпеніючи від холоду та знемагаючи від втрати крові, зумів-таки протриматись до ранку. А тоді, зібравши останні сили, підвівся на ноги й озвався до «своїх». Після цього молодий лейтенант потрапив до польського госпіталю, а згодом був звільнений з рядів Червоної Армії.
Вдома на нього чекав уже мирний фронт будівничої праці, де теж відзначався доблестю й професіоналізмом. 35 років віддав облавтоуправлінню, був начальником дільниці №3 РСУ. Під його керівництвом бригада будівельників зводила АТП, профілакторії, виробничі приміщення… Цю справу він знав «на відмінно», адже успішно закінчив Чернівеьцкий будівельний технікум.
Надійною запорукою душевного комфорту завжди була велика, дружна родина, де віднаходив спокій і рівновагу.
Так уже складається в житті Василя  Маркуша, що він завжди при важливому ділі. Навіть зараз, коли увійшов у дуже поважні літа, на його плечах немало клопотів, пов’язаних з керівництвом районного Товариства добровольців Великої Вітчизняної війни.
Василь Миколайович, начебто, й не підвладний рокам. Все такий же зібраний, пунктуальний, виважений  у словах, сердечний і щирий у ставленні до оточуючих. А ще зворушує в ньому виняткове почуття відповідальності: йому по-справжньому болять негаразди земляків-ветеранів, їх самотність обділеність увагою й життєвими благами. І миритися з цим просто так він не може – час від часу навідується до них особисто, щоб розрадити словом, знайти реальний вихід із глухого кута. Напевно, на таких, як він, і тримається цей світ, його правда і шляхетність.
Ганна Макаренко.
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».

На Тячівщині презентують «Пласт»
На Тячівщині презентують «Пласт» З ініціативи ГО «Єдність» та підтримки районної влади 29 березня, о 14.00 год. у залі Тячівського районного ЦДЮТ відбудеться  презентація Національної скаутської організації України «Пласт».
Запрошуємо зацікавлених осіб взяти участь у заході.
ГО «Єдність».