Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » » Солотвино в контексті людських тривог та очікувань

Солотвино в контексті людських тривог та очікувань

14:34, 10.04.18
105
Сільське життя / Довкілля
Останніми роками селище Солотвино переслідують серйозні соціально-економічні проблеми, пов’язані, насамперед з техногенною катастрофою державного рівня. Як позначаються вони на житті населеного пункту та переломлюються в долях людей і наскільки реальною є перспектива відродження колишньої слави Солотвина – селища солекопів і спелеооздоровлення – про це та інше в розмові з кореспондентом «Дружби» розповідає Солотвинський селищний голова Ю.Ю.Ухаль.

– Юрію Юрійовичу, для кожного з нас  маленька батьківщина – рідне село чи місто – це безмежно дорога й чимось особлива земля. У чому для Вас особисто полягає притягальна унікальність Солотвина?
– Про неповторність Солотвина уродженці селища  мають підстави говорити не лишень на хвилі емоцій – воно й справді унікальне з огляду на географічне розташування, природний ландшафт, особливості історичного розвитку, строкатий склад населення, а, отже, самобутній «сплав» культурних, звичаєвих традицій тощо.  
Солотвино не схоже на інші населені пункти вже тим, що його багатовікова історія нерозривно пов’язана з солевидобуванням,  початок якого припадає на ІІ ст. нашої ери, коли Дакія була завойована римським імператором Траяном. Про що, до речі, свідчать й римські монети, знайдені в старих шахтах. Завдяки потужним соляним пластам, на яких розташоване селище, воно завжди було важливим стратегічним пунктом, оскільки жвава торгівля «білим золотом»  звідси велася й з сусідніми державами.
По-друге, не могло не позначитися на мовних, культурних і звичаєвих особливостях тутешнього населення й межування з Румунією. Вирізняється Солотвино й багатонаціональним складом населення, тут панує цілковите взаєморозуміння між румунами (60%), угорцями (30%), українцями (8,5%), росіянами та представниками інших національностей (всього проживає в селищі біля 8,8 тис. чол.). Тож діти, які народилися у «змішаних» сім’ях, з молоком матері засвоюють кілька мов і часто виростають справжніми поліглотами.
До закриття восьмої і дев’ятої шахт селище далеко за межами краю славилося  й спелеотерапією – використанням на глибині понад 300 м шахтного мікроклімату для лікування хворих на астму (на фото).
До речі, в шахті №9 з 1982 р. працювала солотвинська підземна низькофонова  лабораторія Інституту ядерних досліджень НАНУ. Її радіоактивний фон був одним з кращих у світі і дозволив отримати пріоритетні результати з цілого ряду наукових досліджень.
На жаль, останнім часом Солотвино привертає до себе увагу й негативними процесами – затопленням вироблених камер, що призвело до зупинки солевиробництва у 2007 р. та закриттям підземного відділення Української алергологічної лікарні у вересні 2008-го. Інше лихо, яке нас спіткало, – це утворення карстових проваль, що впритул «підібралися» до селищного водоканалу, лінії електропередач й житлового масиву.
– Юрію Юрійовичу, чи не пов’язаний початок цих аварійних процесів із неможливістю ліквідувати їх ще в «зародковому стані», через свого часу недостатню до них увагу з боку держави?
– Вважаю, що так. Першопричина цієї біди коріниться в роках 90-их, коли різко скоротилася фінансова підтримка солерудника, через що керівництво не змогло впоратися зі стартовими руйнівними процесами й попередити небажаний розвиток подій, що призвів до масштабної техногенної катастрофи.
– Судячи з усього, ситуація довкола солерудника і території карстових проваль, що виникають на місцях колишніх камер, залишається невизначеною. Чи варто чекати якихось зрушень найближчим часом?
– Про виробничий процес на підприємстві уже не йдеться, адже з 1700 чоловік, які тут працювали наприкінці 80-х років, залишилося близько 40 працівників обслуговуючого персоналу. Проте на сьогодні розробляється проект ліквідації солерудника й реабілітації території карстових проваль. Адже у жовтні 2016 р., до нас навідалася Єврокомісія з Брюсселю на предмет вивчення проблем, пов’язаних із видобуванням солотвинської солі, запаси якої сягають біля 150 млн. тонн. Згодом комісія надіслала нам звіт про пророблену роботу (на 135 стор.), тож надій на відновлення виробничого процесу та спелеолікування в селищі не покидаємо. Адже існує пряма зацікавленість європейських інвесторів у тому, щоб відновити солевидобуток у нововідкритій шахті, на новому місці. Якщо це видасться можливим, звичайно. А старі площі повинні бути обгороджені й перебувати поза межами доступності, як такі, що несуть загрозу людській безпеці.Такого підходу, власне вимагає й Закон про надра, який гарантує безпеку людей, майна, охорону навколишнього природного середовища. До речі, він же передбачає охорону родовищ корисних копалин від затоплення, заводнення та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню роботу. Проте, як бачимо, в нашому випадку цей пункт не спрацював…
– Вочевидь, ця справа не терпить зволікання, адже природні процеси – непередбачувані. А тим часом літо в Солотвині – це пора масового  паломництва до тутешніх солених озер, розташованих неподалік глибоченних карстових воронок...
– Так, небезпека існує, і вона серйозна. До такого висновку дійшли учасники засідання Спеціальної урядової комісії, яка засідала в Солотвині ще 27 січня 2011 р. Утворення карстових проваль було визнано нею проблемою державного рівня. Однак ґрунтовних досліджень підземних процесів нашими науковцями так і не було зроблено. Проте вже очевидно для всіх, що зі старими шахтами слід розпрощатися назавжди.
– Великою втратою для Солотвина стало й закриття підземних відділень Республіканської та обласної алергологічних лікарень. Чи існує перспектива їх відновити?
– Зараз ведемо переговори з солідним інвестором «СПА-спелеоцентр» щодо будівництва нової шахти з метою солевидобутку та спелеолікування хворих на бронхіальну астму. Компанія вже отримала ліцензію на видобуток корисних копалин і гірничий відвід на їхню розробку, контури якого передбачають раціональне використання надр при розробці соляних залежей. У цій справі розраховуємо на серйозну підтримку з боку угорських партнерів. І те, що транскордонне співробітництво з нашими сусідами поглиблюється, вважаємо позитивним напрямком.
– Далеко за межами селища відомим був музей солерудника, подібних якому у світі – одиниці. Серед його експонатів траплялися рідкісні речі – матеріальні свідчення історичного розвитку солевидобування в селищі. Чи функціонує музей солі зараз?
– Ні, він припинив свою роботу, адже розташований у зоні карстоутворюючих процесів. Будівля його практично зруйнована, а експонати зберігаються в одному з  адмінприміщень солерудника. Поки що не вдається підшукати для нього новий «дах». Загалом, було б непогано, якби він потрапив у підпорядкування районного відділу культури. Та, вважаю, що й у такому разі музей повинен діяти в Солотвині, а не деінде.
– А як Ви оцінюєте провальну ситуацію з переселенням мешканців небезпечної зони в с. Теребля, де споруджено житловий масив для відселення 133 родин?
– Я завжди вважав, що проблему потрібно вирішувати на місці, надавши людям  можливість самим визначитися, де їм краще жити. Тож грошова компенсація замість квартири за кілька десятків кілометрів від Солотвина чи «квартирний варіант» в межах селища були б куди прийнятнішими. Адже живемо у ХХІ столітті, в цивілізованій державі, коли, здається, методи примусового переселення людей повинні зостатися в минулому…
– Що Вас найбільше тішить із зробленого і що є головним болем на сьогодні?
– Можу похвалитися, зокрема, тим, що у 2006-му році, коли почав головувати, вуличне освітлення у селищі взагалі було відсутнє. Зараз відсотків на 60% Солотвино освітлено. По-друге, попри всі труднощі сьогочасся, обходимося без дотацій – поступлення в бюджет, тобто податковий  та акцизний збір – забезпечують нам цілковиту самодостатність. Немала заслуга в цьому малого й середнього бізнесу, який набрав непоганих обертів.
Що ж до проблем, які добряче псують настрій, то це, насамперед, відрізок шляху, що веде до пункту перетину українсько-румунського кордону. Бо утримувати його в належному стані – доволі складне для наших можливостей завдання.
У плані покращення дорожньої інфраструктури загалом, теж розраховуємо на європейський грант, на який подали заявку. І, якщо поталанить, то спільно з сігетськими партнерами й за підтримки обласної влади, зможемо впорядкувати стан дорожніх артерій а, отже, на порядок поліпшити благоустрій селища та комфортність проживання в ньому.
– Що ж, успіхів Вам у добрих починаннях. Спасибі за розмову.

Ганна Макаренко.
Солотвино в контексті людських тривог та очікуваньСолотвино в контексті людських тривог та очікувань
скачать dle 10.5фильмы бесплатно
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».

На Тячівщині презентують «Пласт»
На Тячівщині презентують «Пласт» З ініціативи ГО «Єдність» та підтримки районної влади 29 березня, о 14.00 год. у залі Тячівського районного ЦДЮТ відбудеться  презентація Національної скаутської організації України «Пласт».
Запрошуємо зацікавлених осіб взяти участь у заході.
ГО «Єдність».