Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » Не просто барви – сплески почуттів

Не просто барви – сплески почуттів

11:26, 12.08.19
85
Тячівщина / Культура / Наші земляки
Виставка полотен  тячівського художника Юрія Потокі на минулорічному святі Тячева для багатьох поціновувачів живопису  стала приємною несподіванкою. Адже тоді він вперше наважився продемонструвати свої роботи перед широкою аудиторією, котра, до речі, належно оцінила і неповторну авторську манеру, і той мистецький рівень, що  вже має владу над людськими почуттями.

Нині роботи Юрія Омеляновича експонуються у тячівській картинній галереї ім. Шімона Голлоші. Вони дарують відвідувачам  насолоду від споглядання натюрмортів з квітами, мальовничих пейзажів, що як гімн рідній природі у різні пори року – весняного пробудження, феєричного квітування літа, в крижаних  оковах зими… А ось  із невловимої гри відтінків, що розливаються водною гладдю, постає світанок над морем, яким прямує самотній парусник. Прекрасну мить свободи передає інша картина, де зображений  табун гривастих скакунів, що мчить сільською вулицею, збиваючи хмару куряви. 
З чого ж  почалося для художника творче осягнення світу й відтворення його в кольорах,  образах й композиціях?
Відповідаючи на це запитання, Юрій Омелянович поринає в спогади: 
– Вирішальну роль у формуванні захоплення  зіграв випадок, – каже він, – хоча вважається, що нічого випадкового в житті не буває. Якось, коли ще навчався у молодших класах Округлянської восьмирічки, до рук потрапила дитяча книжечка «Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо» Всеволода Нестайка. У ній привернула увагу ілюстрація – срібна місячна доріжка на річному плесі. Картина виглядала настільки ефектно, що стало цікаво: чи зміг би сам отак намалювати? Спробував, і вийшло, наче, непогано. Правда, від шкільного учителя схвальної оцінки не почув, зате весь клас був у захваті, і я мимоволі став героєм дня. Це, звичайно, неабияк потішило честолюбство.
Зацікавленість масляними фарбами теж виникла спонтанно. Навідавшись до місцевого художника, я був приємно вражений ароматом фарб, що витав у його майстерні: він чимось нагадував запах живиці. І це, як не дивно, зіграло свою роль – мене почав вабити масляний живопис.
Потім була довга перерва, коли захоплення поступилося навчанню у вузі, де здобував фах вчителя-біолога, згодом учителював у рідній Округлянській школі,  й часу для творчості майже не залишалось. Коли ж працював у державній екологічній інспекції заступником начальника відділу біоресурсів, то довелося мандрувати рідними просторами з їх непередаваною красою, від Ужка до Ясіня. І знову своє зачарування природними красотами запраглося передати фарбами. Звичайно, часу на посиденьки за мольбертом у відрядженнях не передбачалося, тож виручало фотографування, до якого теж був небайдужий.
Юрій Омелянович підкреслює: дедалі більше впевнювався, що заняття живописом дарують не лишень творчу, естетичну насолоду, а й навіть, позитивно впливають на самопочуття, відновлюючи душевну рівновагу. Помітив й іще один плюс – у стимулюванні образного мислення, оскільки художні студії потребують пошуків – просторових, кольорових, композиційних рішень…
У розмові з художником з’ясувалося також, що митці пензля, як ніхто інший, вміють цінувати мить. Адже щосекунди, із рухом сонця по одвічній орбіті, світ змінюється. Сказане художник ілюструє прикладом з творчого доробку відомого французького художника-пейзажиста Клода Моне, який один і той же стіжок сіна змальовував через певний інтервал часу декілька разів, й щоразу картина була іншою.
Сам Юрій Потокі також схиляється до імпресіонізму, характерного для К.Моне, тобто до відтворення дійсності в мінливості часоплину, не копіюючи її, а пропускаючи крізь призму власного сприйняття. Тому серед його кумирів і Йосип Бокшай – представник закарпатської школи художників, імпресіоніст за стильовою манерою зображення.
Скільки намальованих картин у його доробку, Юрію Омеляновичу сказати непросто, адже чимало їх роздаровано друзям і родичам, тож милуються ними і в Чернівцях, і в Угорщині, і, навіть, у США. Та,  в усякому разі, число це зростає, бо живопис став глибинною внутрішньою потребою. Тож майже щодня, зазвичай, коли тихий ранковий світ ще ніжиться в рожевих променях сонця, Юрій Потокі  сідає за мольберт. Є в нього мрія – здійснити круїз Середземномор’ям і намалювати серію морських етюдів. Бентежить уяву і задум змалювати архітектурний ансамбль храмових споруд в центральній частині міста. Бачиться в деталях й інше полотно – темний силует напівзруйнованого моста через Тису в Тячеві, на помаранчевому тлі вечорового неба й навислого над Тисою Мараморошського хребта… 
Цим і прекрасне мистецтво – митями натхнення, душевним неспокоєм і  безконечним рухом  до  досконалості. А ще – можливістю поділитися з іншими власними почуттями,  баченням світу та його цінностей, і, зрештою, можливістю сказати людям щось важливе, вистраждане  на перипетіях особистого шляху. І це стосується не лишень живопису. Ця аксіома Ю.О.Потокі теж відома давно, з тих пір, коли  вперше взяв до рук гітару й самотужки навчився на ній грати. А згодом став учасником гурту  «Сана».Займалися серйозно, навіть на обласних конкурсах тримали марку. З гітарою, до речі, Юрій Потокі не пориває по сьогодні – залюбки імпровізує в хвилини ліричного настрою.
Так,  йому дано немало талантів, і він,  навіть, трохи шкодує, що свого часу не дослухався до поради батьків-вчителів і не став лікарем, адже не обділений й тонкою інтуїцією. Проте підсвідоме відчуття краси і гармонії веде його нині стежками творчих пошуків, «підказуючи»  свіжі теми,  оригінальні  композиції, зображальні прийоми. А ще рухає Юрієм Омеляновичем глибоке переконання: людина повинна щось залишити по собі.
–У моєму випадку це – полотна, – каже він, – відбиток світу, який мене оточує й віддзеркалення мого власного світу, зі сплесками емоцій, порухами душі й відчуттям життя…
Ганна Макаренко. 


Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення. 

Триває реалізація дров паливних
Лісівники ДП «Мокрянське ЛМГ» традиційно реалізовують дрова паливні для населення, підприємств, установ та організацій. Громадяни, яким дрова потрібні для власних потреб, можуть звертатися у адміністрацію лісгоспу чи найближче  лісництво, де реалізовують деревину у встановленому порядку, за визначеними відпускними цінами.