Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » Трояндова домівка Розалії та Іштвана Ердив: історія найстарішого будинку Тячева

Трояндова домівка Розалії та Іштвана Ердив: історія найстарішого будинку Тячева

15:04, 07.10.19
95
Тячівщина / Суспільство / Пам'ять
Днями стало відомо про майбутній демонтаж дерев’яного будинку традиційного марамороського типу у Тячеві, по вулиці Кошута, 32, який вважається найстарішим у місті. Тож поки хатинка ще стоїть на своєму місці, ми вирішили зазирнути всередину, а також розпитати про неї онука її останніх мешканців – 63-річного Шандора Кейкеші, який працює старшим референтом благодійного фонду КМКС Верхньотисянського округу та очолює Товариство угорської культури в Тячеві. 

«Коли дід повернувся з табору, важив 48 кг»
Як розповів пан Шандор, за твердженням його бабусі, будинок збудували з дуба ще у 1735 році. Про це начебто свідчив напис на масивній дерев’яній балці всередині будинку – «мештергеренді». Ще там було викарбуване ім’я, імовірно, першої господині будинку –  Lenathy Ilona. Щоправда, цю геренду з часом забрали, тож пан Шандор її не бачив: «Тому що дід був високого росту. Коли він оженився на бабусі, то не вміщався під ту геренду, і її вирубали», – пояснює мій співрозмовник.
«Таких давніх хатин цього типу немає навіть в Ужгородському скансені, –  розповідає тячівець. – Це хата моєї бабки по лінії мами. Її звали Розалія (дівоче прізвище Фийнєш), вона народилася 1905 року. Там вони жили з дідусем, якого звали Ердив Іштван, 1901 року народження. У них було троє дітей – дві доньки і син. А до того  у будинку жила моя прабабуся. Як саме дім став її власністю – це вже не можу сказати».
Коли мама Шандора Кейкеші, одна з доньок подружжя Ердив, вийшла заміж, разом з чоловіком вони тимчасово мешкали з її батьками. Там і народився пан Шандор у 1956 році і ріс до 4-річного віку. Яким було життя подружжя Іштвана та Розалії? Їх онук каже: «Нелегким. Бабка жила без пенсії, займалася домашнім господарством. Її мама була швачкою, а бабуся любила прясти вовну і в’язати капчури, светри для діда... Дід служив в чеській, угорській армії, а у 1944 році за наказом Сталіна його забрали на триденну роботу до трудового табору десь за Уралом. Там їх утримували як військовополонених. Він завжди був міцним високим чоловіком, а коли через два роки повернувся звідти, важив усього 48 кг. Із тих, кого відправили туди з Тячева, мало хто повернувся додому. Бабка залишалася сама з трьома малими дітьми, і вся робота лягла на її плечі. Пам’ятаю: вона була низенькою на зріст, трохи згорбленою, часто хворіла, з дому майже не виходила. Як і всі жінки в ті часи, вже у 55-60 років одягалася у чорний одяг, носила хустинку. Але дід її дуже любив до кінця життя. Після повернення він працював у радгоспі, нездужав. До останніх днів працював сторожем, щоб отримати стаж для пенсії, їздив у Тересву на роботу». 
Троянди бабусі Розалії
Шандор Кейкеші поділився спогадами про дитячі роки та дружні сімейні зустрічі у будинку дідуся й бабусі:
«Дід дуже любив тримати кроликів, у нього завжди їх було багато і гарних, були навіть велетні. Щонеділі вся наша велика сім’я збиралася у їх оселі. Бабуся готувала кнедлики із м’ясом кролика. Дорослі пили вино, яке робив дідусь: але не так, як зараз, із 200-грамових склянок, а зі стограмових. В такі дні ми, діти, граючись, бігали по турнацу (веранді навколо хати – авт.), а дорослі після застілля співали і згадували про те, як виживали у трудовому таборі. Зазвичай, вони боялися говорити про це, а згадували лише коли трохи випивали. У них був виноградник, а біля будинку бабка вирощувала багато троянд. Від дідуся я навчився косити.  Він сам умів щепити дерева і квіти, хотів мене і цього навчити, але, на нещастя, не встиг».
У «гарній» кімнаті приймали гостей,
 у задній – жили
В будинку було дві кімнати: передня, так звана «гарна», де приймали гостей, і задня, «житлова» – це була і кухня, і спальня. У «гарній» кімнаті були старовинні меблі, накривали стіл. Хата була так побудована, що їжу варили на відкритому вогні, а на поді (горищі – авт.), куди піднімався дим, коптили ковбаси, сало. Ззовні хата була обмазана жовтою глиною. Щороку, перед Великоднем, жінки набіло білили будинок. 
«Дах покрили жерстю пізніше, а до того, певно, була драниця. Тому що у 1920-х роках на протилежному боці вулиці Кошута була велика пожежа, і 12-15 хат згоріли повністю. До речі, в той час пожежна частина була теж на цій вулиці, – каже пан Шандор.  – У хатинці були гарні різьблені дубові двері темно-коричневого кольору (після смерті господарів, коли в будинку вже ніхто не жив, їх вкрали).  На стінах висіли фотознімки прадіда і прабаби. З меблів була корошлада (лавка з ящиком), а у «гарній» кімнаті – ящик з тюльпановими мотивами (tulipanos lada), куди бабуся складала придане для своїх доньок». 
Хатинку хотіли забрати в музей ще у 1970 році
У 1970 році, коли в Ужгороді створювали Музей народної архітектури і побуту, до господарів навідувалися працівники установи, які повністю оглянули хату, провели заміри, зробили фотознімки. Вони пропонували подружній парі будматеріали взамін будинку, який хотіли забрати до музею, але Іштван і Розалія відмовили. До речі, під час великої повені, яка завдала Тячеву значної шкоди того ж 1970-го, хата не постраждала, вода була лише у підвалі. 
«Дід як відчував, що нової хати не треба буде. Бо невдовзі після цього, у 1972 році, його на смерть збила машина. Він їхав на велосипеді по вулиці, де зараз магазин «Майстер», як раптом йому назустріч виїхала машина радянської армії. На похорон прийшло дуже багато людей, бо дід був хорошою людиною – дружелюбним, веселим, – ділиться спогадами Шандор Кейкеші. – А бабуся померла у 1982 році. Тож дім успадкували троє їх дітей. Вони там не жили, але вирішили не продавати і не розбирати, щоб залишився для майбутнього. Бо це унікальна хатина. Бачимо, що виготовлення всіх її декоративних елементів вимагало як майстерності, так і немалих витрат. Сподіваюся, що хату збережуть і відреставрують, бо це частина нашої історії. Якщо це не вдасться зробити тут, у Тячеві, то можна би було встановити в музеї-скансені Ужгорода». 
Загадковий напис
Під час відвідин будинку ми виявили на одній з дерев’яних частин викарбуваний напис «Konig J 1939 IV 9». Що він означає – на жаль, рідним останніх власників не відомо.
«Я там виріс, але вперше бачу цей напис. В цей час у місто прийшла угорська влада. Можливо, цей Konig просто там сидів у той день і залишив таку позначку про себе», –робить припущення Шандор Кейкеші. 
Єдине відомо: у цей день 1939 року був Великдень.
Наталія Маджара.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відбудеться «День кар’єри»
З метою профілактики безробіття серед молоді, надання всебічної і актуальної інформації про професії, які користуються попитом на сучасному ринку праці, ознайомлення з послугами служби зайнятості Тячівський районний центр зайнятості організовує «День кар’єри».
Захід відбудеться 24 жовтня 2019 року в м. Тячів на площі Поштовій, початок о 12.00 год.
Тячівський районний центр зайнятості.

Сигнали оповіщення будуть навчальними
Управління цивільного захисту Закарпатської обласної державної адміністрації повідомляє, що 16-17 жовтня 2019 року проводитиметься комплексна перевірка загальнодержавної та територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення із залученням всіх засобів доведення інформації  (електричні сирени, гучномовці, а також електричні сирени системи «Павіан»). Звертаємося до усіх мешканців району та гостей з проханням зберігати спокій та пам’ятати, що всі сигнали, котрі будуть передаватися в цей період в ефірі дротового радіомовлення та через гучномовці, розміщені у місцях масового перебування людей (вокзали, школи, місця громадського відпочинку), а також сигнали електросирен, розміщених на території підприємств та організацій, є навчальними.


128 бригада запрошує на екскурсію
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада запрошує усіх бажаючих відвідати захід «День відкритих дверей», який відбудеться 20 серпня 2019 року о 10 годині за адресою: м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 153. Під час заходу будуть показані нові зразки озброєння, повсякденна діяльність військової частини. Також буде проведена екскурсія в музеї бойової слави бригади, де відвідувачі ознайомляться з цікавою історією створення та бойовим шляхом славетної бригади.
Тячівський РВК.

Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.