Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » Музей медицини Тячівщини має право на існування

Музей медицини Тячівщини має право на існування

10:32, 20.07.20
191
Тячівщина / Суспільство / Пам'ять / Здоров'я
Розвиток і становлення районної медицини – це довга, складна і багатогранна історія, яку творили тисячі медпрацівників, кожному з яких судилася своя, неповторна траєкторія долі. Зіткана ця історія з безлічі фактів та етапних моментів, з яких розпочинався новий виток поступу, удосконалення й нарощування потужностей.
Відтворити цей багатовимірний процес у всій послідовності й важливих деталях на сьогодні практично нереально – величезний пласт інформації втрачено безповоротно з відходом у вічність свідків минулих подій, а також із втратою «викинутих на смітник історії» багатьох архівних матеріалів, медичної апаратури, атрибутики тощо. Та все ж залишилися спогади, фотознімки, робоча документація, газетні публікації, що містять у собі інформацію, яка, хоч вибірково, та все ж проливає світло на минуле районної медицини.
Саме цим завданням – зібрати якнайбільше матеріалу з життя галузі, з тим, аби зробити його нашим спільним набутком, – і задався лікар-статистик КНП «Тячівська РП» Ярослав Одовічук. Ідеальний спосіб донести до сучасника відгомін минувшини, вважає він, – це створення музею медицини району. Яким він бачиться автору ідеї і в якому руслі здійснюється підготовча робота, які вражаючі знахідки трапляються нині на пошуковій стежці ентузіаста, й розпитуємо у п. Ярослава.


– Ярославе Володимировичу, поділіться, будь ласка, що спонукало Вас до роботи над збором і систематизацією матеріалів про медицину Тячівщини?
– Ця тема важлива сама по собі, адже з нею так чи інакше пов’язане життя кожного з нас. І, вважаю, не може не становити інтересу для більшості й її історія, яку жертовно і самовіддано творили люди цієї благородної професії. Тому, без сумніву, вони та їхня праця сповна заслуговують на те, аби залишитися у вдячній пам’яті прийдешніх поколінь.
Саме пам’ять вдячних дітей та онуків про своїх предків, учнів та послідовників – про наставників і попередників повинні спонукати нас до збереження їхніх біографій, професійних, громадських досягнень. Тому закликаю ветеранів галузі занотовувати свої спогади, міркування і активно ділитися ними. Адже це той випадок, коли окремі біографічні відомості, фактологічні матеріали, спогади, роздуми міститимуть у собі сутність того конкретного, по-своєму значимого і неповторного часу і відображатимуть непрості історичні реалії.
– Ярославе Володимировичу, група «Історія медицини Тячівщини на тлі краю та країни загалом», створена Вами для користувачів Фейсбуку, напевно, і покликана акумульовувати матеріали для майбутнього музею районної медицини?
– Так, 26 вересня 2018 року було створено таку фейсбучну спільноту, аби надати можливість усім зацікавленим ділитися у соцмережі матеріалами з відкритих та інсайдерських джерел, власними думками та спогадами, вносити доповнення й уточнення. Адже один у полі – не воїн,  потрібні серйозні колективні зусилля, аби охопити таку солідну часову дистанцію, велику кількість людей та обсяг фактичного матеріалу з медицини на різних етапах її розвитку. Водночас оприлюднені матеріали надійно фіксуються, що в деякій мірі гарантує їх збереження для наступних поколінь.
Звичайно, до дописів ставляться певні вимоги. Це дотримання моральних принципів та медичної етики, значимість інформації і її відповідність заданій темі, достовірність, чіткість, грамотність…
На сьогодні група нараховує 928 учасників. Вона – відкрита, загальнодоступна, отже хто завгодно може ознайомитися із напрацьованими матеріалами і стати їхнім співавтором.
Приємно, що користувачі Фейсбуку жваво коментують публікації, ставлять «лайки», вступають у дискусію. Та все ж хотілося б, аби самостійних дописувачів було більше, аніж 10-20 нинішніх.
– Який розділ можна вважати основним з огляду на його інформативність?
– Це, безперечно, фотогалерея, де подаються світлини з текстом та коментарями до них учасників групи і всіх бажаючих. Більшість матеріалів присвячені конкретним людям, часом з унікальними біографіями, в яких немало і трагічного, й героїчного. Проте в окремих ідеться і про пам’ятні події в історії Тячівщини, і про минуле краю, раритетні речі, інструментарій, що несуть на собі відбиток епохи…
– Ярославе Володимировичу, мабуть, ця пошукова робота й Вам подарувала немало відкриттів, коли знайомились із життєписами медиків-ветеранів?
– Так, адже на їхню долю випали тяжкі випробування – війною, голодом, побутовою невлаштованістю, складними умовами праці в повоєнний період. Тому їхня подвижницька стійкість і багатолітня вірність професії (дехто мав за плечима по 60 і більше літ трудового стажу) варті поцінування і доброї пам’яті. Загалом, модеруючи групу «Історія медицини Тячівщини ...», не перестаю дивуватися унікальності багатьох наших колег. Досліджуючи життєві біографії медиків-ветеранів, доводилося стикатися з воістину фантастичними історіями, вартими навіть письменницького пера.
Ось, скажімо, зубний технік Тячівської райполіклініки Катерина Михайлівна Рішко-Маринчак, котра, як і вся її родина та односельці, постраждала під час сумнозвісної операції з виселення українців з Польської республіки до УРСР (нагадаю: це було примусове, з використанням військової сили переселення прикордонного населення у 1944-1946 роках). Таким чином, було переселено 482102 осіб (122454 родини).
Акушерка Тересвянської дільничної лікарні Ліна Петрівна Закусило-Кубарич  разом з батьками двомісячним немовлям була вивезена до Німеччини. Тоді батькам дивом вдалося завищити вік донечки на 2 роки, щоб уникнути примусового забору в неї крові для потреб гітлерівців, які вважали найкращими донорами саме немовлят.
Кухарю Тячівської райлікарні Ніні Григорівні Гуняді-Шаран судилася своя голгофа страждань. Під час голодомору 1932-1933 рр. більшовицькі активісти відібрали у селянської родини Шаран все майно і засудили до вислання в Сибір, як куркулів. В останній момент Сибір замінили на примусові роботи на шахтах Донбасу. Там, у місті Орджонікідзе (зараз Єнакієво), у травні 1939 року й народилася Ніна Григорівна. Через злидні й хвороби родина втратила двох дітей. У червні 1941-го, коли вся Україна опинилася в окупації, батьки разом з двома дітьми пішки (!) повернулися в рідне село Коржово, що на Черкащині. Тут народилися ще двоє діток. Одразу після звільнення села від загарбників (10 березня 1944 р.) главу сімейства мобілізували в штрафний батальйон (як ворога народу, що перебував в окупації). Загинув він у 1945 р. Про місце поховання (біля Будапешта) близькі дізналися лише через багато літ. Одразу після війни осиротіла родина опинилася в лабетах голодомору 1946-1947 рр. Він забрав життя найменшої трирічної донечки. Тож троє з шести малолітніх дітей з цієї сім’ї відійшли у засвіти через інспіровані більшовицько-московською владою голодомори.
Медстатистик Тячівської райлікарні Віра Іванівна Решетнік-Ортікова на фронтах другої світової втратила батька. Загинув Герой СРСР, льотчик Іван Григорович Решетнік у 1941 р. десь під Москвою (місце поховання невідоме). А ще Віра Іванівна пережила дитиною в рідному селі на Чернігівщині окупацію (фронт двічі проходив через цю територію), а потім повоєнний голодомор в Україні.
…І подібних історій більше. Їм, напевно, варто присвятити окрему газетну публікацію. Заслуговують на увагу й «лікарські династії», котрих у районі теж немало.
– Що можете сказати про читацький резонанс, викликаний вміщеними на сайті публікаціями?
– Приємно читати теплі, вдячні відгуки про ветеранів районної медицини, неабияк тішить, коли хтось упізнає фото і робить уточнення до нього щодо дати, місця чи події. Трапляється й так, що опублікований фото-чи текстовий матеріал є справжньою знахідкою для когось із учасників групи чи гостей сайту. Так, Магдалина Сливка-Нейметі щиро дякувала за те, що в такий спосіб знайшла єдину фотографію своєї сестри Олени Емілівни Нейметі. А на мій запит про точні біографічні дані фтизіатра-рентгенолога поліклінічного відділення райтубдиспансеру Ольги Платонівни Бокотей (Щербини) відгукнувся її онук Василь Батрин, який пообіцяв надати такі відомості.
Інтернет загалом робить неоціненну послугу в пошуковій роботі, – для нього не існує перепон у просторі, він не вимагає великих грошей – лишень часу і людської уваги. Тож було справжнім сюрпризом, коли першою запропонувала доповнити розповідь про шанованого лікаря-травматолога А.В. Ломагу його дочка Еріка Продан, яка зараз проживає у США.
– Ярославе Володимировичу, а яким, власне, бачиться Вам музей медицини – класичним, з предметними експонатами, чи віртуальним, розташованим на цифрових носіях?
– Тут скоріше, всього, напрошується скарбниця «змішаного типу». Адже в ній можуть бути представлені і речові раритети та цінності, й легкодоступна оцифрована інформація на різних носіях. Було б ідеально, якби для всього цього знайшлося окреме, бодай, невеличке приміщення. Адже існують чудові способи компактного розміщення інформативних джерел. Однак це дуже проблематичне питання для лікарні, де й так відчувається дефіцит робочої площі. Музей медицини міг би бути одним із розділів районного краєзнавчого, проте він, мабуть, з’явиться не скоро на мапі Тячівщини. Тому реальними на сьогодні є інші варіанти – «вузькопрофільні» стенди і стелажі у різних відділеннях лікарні (і поліклініки, до речі, теж), які стосуються саме цього відділення і які можна буде, за слушної нагоди, знести до однієї зали. Не повинні, вважаю, пустувати й стіни актових залів медзакладів, коридорів – це теж площа, яку можна використати раціонально.
– Що ще, окрім спілкування з медиками, слугує для Вас джерелом інформації?
– Це й архівні матеріали т. зв. картотеки П-2 медзакладів, книги наказів, що зберігаються у відділі кадрів, альбоми «Посвята у професію», «До 25-ліття руху Соціалістичної праці» та інші, виготовлені з тієї чи іншої нагоди. А ще, звичайно, підшивки районної газети, на сторінках якої розміщено багато матеріалів про медиків і медицину загалом. Їх фотокопії вже знаходять своє місце на сайті групи. Стає в нагоді і краєзнавча література, зокрема, видання місцевих авторів про населені пункти Тячівщини та книги шановного колеги Василя Йовдія, із вміщеними в них портретними зарисовками про наших медиків.
– І, наостанок, які б побажання Ви хотіли висловити нашим читачам, серед яких немало учасників створеної Вами групи і просто людей небайдужих?
– У багатьох родинах серйозно не сприймають «дідусеві папери» та старі речі. А дарма. Адже це часто унікальні матеріали, які гріх занапастити. Хоча древнє прислів’я й стверджує, що «рукописи не горять», та все ж вони не убезпечені від втрати і забуття. Не вихід і залишити все, як є. Бо не впорядковане зібрання матеріалів не є інформацією. Інформація – це відомості, які сприйняті, зрозумілі, опрацьовані і оцінені її користувачем. Тобто нас очікує доволі складний та копіткий процес систематизації цих матеріалів, з їх паралельним переведенням у зручний формат. А далі – вивчення, доповнення та введення в науковий обіг. Роботи багато, й самотужки з нею не справитися. Вихід один – об’єднати зусилля, обмінюватися знаннями та досвідом, діяти спільно – тоді й буде позитивний результат, вихідна інформація «обростатиме» новими фактами, як снігова куля. Словом, платформу створено, тепер справа за кожним із нас!
І пам’ятаймо мудрі слова Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани».
– Спасибі за розмову.

Ганна Макаренко.


Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Розробляється детальний план території для будівництва
Розробляється детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, част. вулиці Ф.Манайла в с. Терново, Тячівського району, Закарпатської області. Громадські слухання відбудуться 21 серпня 2020 року 0 10.00 в приміщенні Тернівської сільської ради.
Онлайн-передплата – послуга від АТ «Укрпошта»
АТ «Укрпошта» пропонує скористатися послугою онлайн-передплати на ІІ півріччя 2020 р., яка розпочата з 7 квітня поточного року.
Оформлення онлайн-передплати займе до 5 хвилин часу. Необхідно зайти на головну сторінку сайту  www.ukrposhta.ua в розділ «Передплатити», обрати потрібне видання, додати його «у кошик», натиснути «оформити замовлення». Обов’язково зазначити поштову адресу, на яку здійснюватиметься доставка обраних видань, та розрахуватися за оформлене замовлення платіжною карткою. Комісія за операцію оплати зі споживача додатково не береться. 

Спалювання сухостою та сміття завдає величезної шкоди довкіллю
Спалювання сухої рослинності та сміття завдає величезної шкоди довкіллю, створює загрозу для життя рослинного і тваринного світу, а нерідко і людей, та може призвести до некерованих надзвичайних ситуацій, особливо у пожежно-небезпечний період.

Звернення до мешканців Тячівщини, які повернулися з-за кордону
У зв’язку з ситуацією, що склалася навколо небезпеки поширення коронавірусної інфекції COVID-19, переконливо просимо  дотримуватися карантинних заходів та  самоізоляції.