Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди?..

На папері усе виглядає цілком обнадійливо, бо, виходить, відтепер 100% сучасних послуг мають стати доступними навіть у найвіддаленіших куточках країни.
Та як  воно виходить на ділі, вже дуже добре відомо суб’єктам обслуговування, в чиє життя несподівано увірвався оцей «новий формат».
Сьогодні мова конкретно про Груники і суто про періодику та її шлях до передплатників.
Доволі колоритна картина постає з опису авторитетних тутешніх мешканців – І.Ф. Кричфалушія, І.І.Голубки та інших.  Іван Федорович, зокрема, оперує переконливими цифрами, які свідчать: груниківці – народ читаючий, передплачують 263 екземпляри періодики на суму 28 тисяч гривень, й усі вони вправі розраховувати на замовлений поліграфічний продукт і якісне, як це прийнято в цивілізованому світі, обслуговування. Натомість, за його словами, складається так, що, зазвичай, мобільна група доставляє усе заразом – і пенсії, і періодику, тому її візити в село зводяться до кількох на місяць.
– Про чіткий графік у роботі пересувного відділення не йдеться – він часто зривається, і розчарована юрба людей змушена розходитися по домівках. Важко пояснити й інше. Чому, скажімо, поштовики обрали саме цю локацію – територію біля магазину «Стафф-буд» з альтанками для відвідувачів, а не приміщення колишнього поштового відділення, яке використовується лишень відсотків на 30? Адже тут можна було б встановити індивідуальні поштові скриньки для кореспонденції, щоб кожен міг забирати її тоді, коли йому зручно. Бо, як кажуть, у народі, семеро одного не ждуть, – зауважує І.Ф.Кричфалушій. Та все ж оптимальним рішенням вважає поновлення в Груниках посади листоноші, яка б прокладала стежку до кожного сільського обійстя, як це було раніше.
Іван Іванович Голубка вирішив узяти ініціативу в свої руки і відновити у сфері поштового сервісу розумний порядок речей. Звертався по черзі у всі причетні інстанції – Тячівський підрозділ, Хустське відділення Закарпатського ЗАТ «Укрпошта», на телефон «гарячої лінії», маючи при цьому солідний аргумент – квитанції на передплачену періодику на суму 900 грн. Та, окрім, «переадресації» скаргування та нереалізованих обіцянок так нічого й не домігся.
– Закриття стаціонарного відділення зв’язку у Груниках призвело до катастрофічних наслідків, – констатує він. – Адже поселення дуже некомпактне, розкидане на немалій території. Тож, виходить люди з усіх-усюд, в.т.ч з віддалених урочищ, повинні сходитись до місця прибуття поштомашини, відклавши усі справи, незважаючи на несприятливі умови, розгрузлими від дощу чи занесеними снігами путівцями, і вистоювати під відкритим небом на вітрах, холоді чи під палючим сонцем, поки підійде, врешті, до кожного черга. Терміни – це вже окрема розмова, адже я особисто отримав повідомлення про важливе зібрання значно пізніше за дату його проведення…
Прокоментувати ситуацію ми попросили начальника тячівського підрозділу Хустського відділення Закарпатського ЗАТ «Укрпошта» Ігоря Михайловича Банка. Він зазначив, що новий  пересувний метод обслуговування населення запроваджений керівництвом «Укрпошти», і що список населених пунктів Тячівщини, які зараз ним охоплені, був «спущений згори». На жаль, до нього потрапили й Груники, хоч це доволі велика територія з гірським ландшафтом.
Що ж до результатів цього експерименту, то Ігор Михайлович  і сам від них не в захваті. Тому свого часу звернувся до керівника Углянської громади І.І.Немеша з проханням посприяти у вирішенні проблеми. Так з’явилася можливість для місцевої листоноші працювати «стаціонарно», у приміщенні колишнього ФАПу (що значно ближче до центральної частини села, аніж колишнє поштове відділення), за графіком –3 дні на тиждень.
Проте, на жаль, ця робоча вакансія й на сьогодні не зайнята, оскільки у поштовій сфері загалом, а не тільки в Груниках, нині має місце «кадровий голод». В іншому разі ситуацію можна було б врегулювати, вважає він.
Тому, на жаль, поки що все залишається, як є. Доки – покаже час…

ГАННА Макаренко.