Пішла з життя Лідія Василівна Гайналій із Тячева

Її життя було сповнене нелегких випробувань, та Лідія Василівна завжди ішла життєвою стежиною активно, впевнено та ніколи не здавалася в полон рокам. Лідія Василівна була родом з Одеси, в роки Другої світової пережила окупацію міста, трудилася у госпіталі. Після війни доля привела її на Закарпаття, де жила з 1948 року, з 1950-го – у Тячеві.  Працювала у районному військкоматі, займалася громадською роботою. У 1985 році Лідія Василівна вийшла на заслужений відпочинок, але продовжувала працювати у ветеранській організації Тячівщини, опікувалася питаннями допомоги фронтовикам району та їх сім’ям. Зустрічалася з президентами України, їздила на зустрічі з ветеранами з інших регіонів. Була нагороджена численними відзнаками, зокрема, Орденом княгині Ольги ІІІ ступеню.  
До останніх днів раділа життю, ділилася спогадами про війну та повоєнні лихоліття з молоддю. Без теплих зустрічей із нею неможливо було уявити відзначення Дня перемоги над нацизмом. А найбільшим щастям для неї були  найрідніші – діти, онуки, правнуки…  
Вічна та світла пам'ять, шана, повага та вдячність за ваш подвиг, Лідіє Василівно. Теплі спогади про Вас завжди залишиться в серцях усіх, хто Вас знав і поважав. Нехай тячівська земля буде Вам легким пухом. 
Редакція газети «Дружба».