Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » І в кожному рядку – її душа, така відкрита й щира перед світом

І в кожному рядку – її душа, така відкрита й щира перед світом

10:45, 05.06.19
474
Культура
Нещодавно, в розмові, Марія Грицан, між іншим, поділилася: зробила собі подарунок до ювілейного дня народження – видала нову збірку поезій «За вікнами – життя». Проте ця книга – подарунок, насамперед, для багатьох шанувальників її таланту. Для тих, хто належно оцінив художню вартісність чотирьох попередніх збірок Марії Іванівни «Голос душі», «Струни любові», «Джерела мудрості», «Щастя любити» і залишився під враженням заворожуючої й вишуканої, що промовляє до серця, поезії. Щось у ній є від самої авторки – чарівної, гармонійної і надзвичайно світлої особистості. І це, напевно, тому, що її вірші є віддзеркаленням її прекрасної людської сутності, чистоти й правдивості думок, почуттів та душевних поривань.

Щедрий дар поетеси виколисувався й міцнів у мальовничому гірському селі Красна, де народилася 17 березня 1969 року в родині лісоруба Івана Васильовича та Марії Михайлівни Грицанів. Навчалася на «відмінно» – спочатку в Краснянській восьмирічці, а потім у Дубівській середній школі. Вже тоді юнку вабили поетичні обрії й лягали на папір перші римовані рядки. Ще більше здружилася з крилатою музою, будучи студенткою Нікопольського педагогічного училища, а згодом – Дрогобицького педагогічного університету, де здобувала омріяний фах учителя.
Й ось уже понад 26 років Марія Іванівна навчає своїх малих вихованців шкільної премудрості й робить це з неабияким хистом. Вона, вчитель вищої категорії, «Старший вчитель», вже багато літ поспіль обирається головою методоб’єднання вчителів початкових класів. Та наскільки б не поглинала  робота в школі, для поезії в її серці завжди залишалося місце. І з тієї легкості, з якою вимережані ці милозвучні, проникливі строфи, легко здогадатися, що писати для Марії Іванівни – настільки органічно, як дихати, жити, бачити й відчувати. І коли поринаєш у мінливий і багатобарвний світ її поезії, де все – від травинки до зорі – живе, в усього є  душа і настрій, мимоволі вловлюєш у ньому відгуки власних переживань і дивуєшся словам, що  зуміли їх знову сколихнути в душі.
Поезії збірки згруповані за розділами «На хвилях любові», «Зігрій мою душу», «Подаруй мені, осене» та «Відміряй, доле». Більшість із них присвячена одному з найпрекрасніших людських почуттів. Бо, як справедливо зазначає авторка «...вміння любити... найвище з умінь». Ця любов у широкому сенсі слова – до коханих і рідних людей, до життя і світу, до всього, що миле й дороге нашому серцю. У вірші «Світові» мовою поезії М.Грицан анонсує своє життєве кредо: прагнути до досконалості, залишати за собою плоди і бути прийнятою світом, «як тоді півстоліття прийняв, хоч не знав, чи торкнуся небесних заграв, чи розтоптана буду чиїмось брудним черевиком». Несхитність  життєвих позицій авторка окреслює й у віршах «Я сильна», «Я звикла». Є щось від Лесиного «Contra spem spero»... у рядках першого вірша «Собі не дозволяла я плакать довго дуже. Душа вовками вила – я посміхалась всім»... Продовження цієї думки – в наступному вірші:
Я звикла до сонця, що пестить мене, як дитину,
Я звикла до вітру, що дме не завжди тільки в спину...
 І лише до підлості якось ніяк не звикаю.
Любовна лірика Марії Грицан – мов вигранений кришталь, що грає на сонці райдужними переливами. Адже увібрала в себе безмір відтінків цього прекрасного почуття, яке окрилює й ранить, засмучує, п’янить і чарує душу, «бо ж Бог посилає нам кожному різну любов». Ці рядки, написані з граничною щирістю, бо, як зізнається поетеса, «мої вірші – моє життя, моя відверта, довга сповідь» ллються природно й невимушено і повідають світові про одвічну спрагу любові, бо «що є дорожчим за неї, чаклунку-любов?».
«Не вертає любов, та, яка без прощань відійшла,
І рубцями зорала твою незагоєну душу»... («Приморозили душу»), або
«Мені того уже не пережить,
Чим так душа піднесено горіла,
Під почуттів навалою німіла,
Тремтливо взявшись брами їй відкрить». («Я вже не та...»).
Чуттєвість цих дивовижних віршів проступає і в  голосах та образах природи, цілком співзвучних з душевними настроями ліричної героїні. Неперевершена авторка  й коли «малює» словом пейзажі:
А за вікнами  сутінки – хилиться днина до сну,
Цвіркуни у траві розійшлися, немов божевільні.
Що сад снитиме нині? Чи  ту довгокосу весну,
Що ще чора сміялася цвітом в зеленому гіллі?
Складну, часом драматичну діалектику почуттів, що постає у протиборстві розуму й серця закоханої людини відтворюють також вірші «Ти приходь», «Приємно бути», «Зігрій мою душу», «Добудь мені», «Шукай мене», «Пробач», «Дозволь», «На рівні мрії», «Повертайся, коханий», «А мені б», «Залежність» та ряд інших, що дарують читачеві істинну насолоду глибокою щирістю почуттів, «зодягнених» в образне, афористичне, мелодійно-заворожуюче слово.
Вірші наступного розділу «Подаруй мені, осене», де хоч «правлять бал» різні пори року, не належать до суто пейзажної лірики, – у них теж сконденсована потужна експресія, оскільки через природу поетеса відчуває світ і виражає свої емоції.
Ось хоча б:
Заблукала осінь у мою любов,
Загорнувши душу в золотий  покров,
Не гадала осінь, що любов моя
Ще з весни співає пісню солов’я...
Далека від сухої декларативності й громадянська поезія М.І.Грицан. Авторка уміло вплітає в неї ліричні мотиви, говорячи про такі важливі речі, як мужність захисників-солдатів, мудрість народу, людську гідність, порядність і небайдужість («Ми не раби», «Ми – люди», «Спасибі, солдате», «Франкове слово»).
...Загалом аналізувати чиюсь поетичну творчість – справа доволі невдячна. Адже скільки б ми не розкладали її «по полицях», наголошуючи на мотивах, мовних засобах й тематичному спрямуванні, головний секрет їхнього впливу на людську свідомість залишається нерозкритим, як і залишається нерозгаданою вічна таїна таланту.
...Творчість Марії Грицан завойовує нових і нових прихильників,  ім’я авторки поезій, вміщених у літературних часописах і виданнях Дрогобича, Львова, Червонограда, дипломанта  і лауреата престижних літературних конкурсів та фестивалів, в т.ч. міжнародних, стає дедалі більш знаним і в Україні, і в світі. Та, напевно, справжнє визнання ще попереду, адже висоту взято, все інше – справа часу.

Ганна Макаренко.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення. 

Триває реалізація дров паливних
Лісівники ДП «Мокрянське ЛМГ» традиційно реалізовують дрова паливні для населення, підприємств, установ та організацій. Громадяни, яким дрова потрібні для власних потреб, можуть звертатися у адміністрацію лісгоспу чи найближче  лісництво, де реалізовують деревину у встановленому порядку, за визначеними відпускними цінами.