Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » Коломийковий всесвіт Колочави

Коломийковий всесвіт Колочави

11:41, 01.12.20
321
Культура
Чудовий подарунок зробив землякам-закарпатцям, і не тільки, відомий фольклорист і літературознавець, доктор мистецтвознавства, академік Академії наук вищої освіти України, кандидат філологічних наук  Іван Хланта, випустивши у світ з-під невтомного пера нову книгу «Співаночки мої милі» (Ужгород, ТОВ «Патент», 2020). Це збірка кращих зразків народних коломийок, записаних від талановитих співаків і музикантів села Колочава, що на Міжгірщині. Розсипи коломийкових перлів, зібрані під палітурками об’ємного новодруку (823 стор.), красномовно свідчать і про щедру обдарованість мешканців давнього, захованого в гірській долині між високими полонинами села, і про неймовірну популярність цього універсального народнопісенного жанру. Адже цей голос із минувшини супроводжує горян від колиски, над якою схилялися матері, до призахідної пори, в якій уже спогадами оживає краса минулих днів.


А все тому, що у коломийок, з їх розкутим ритмічним строєм, є дивовижна здатність – відгукуватись на найтонші порухи людської душі, що перебуває в радості чи в печалі, вірить, сподівається, тривожиться. У цих рядках – відтінки всіх почуттів, що випадають на долю людини, у них – і кохання й розлука, народження і смерть, любов і ненависть, надії й розчарування. І.В.Хланта у вступному слові якраз підкреслює, в чому «секретна» сила коломийкових наспівів: «…кожне слово коломийки виважене, доречне, влучне, видобуте з глибини народного світогляду. У коломийках – код незнищенності українського духу, вічної,  непроминальної енергії. Вони нас заряджають, надихають, пробуджують, утверджують нашу національну пам’ять».
Любов автора до коломийки – не просто слова – він доклав максимум зусиль для реалізації непересічного задуму – записати коломийки одного села. Занотовував  їх протягом кількох тижнів, гостюючи в цей час у Юрія та Лариси Хлантів, котрі створили всі умови для його продуктивної праці, а нерідко й «підказували» адреси талановитих виконавців. Дослідницька одержимість не дозволила Івану Васильовичу пропустити повз увагу й інші фольклорні твори, давні звичаї та обряди, яких не торкнулася цивілізація в цьому, немов відмежованому горами від світу куточку. Проте його ставлення до коломийки особливе, і цю книгу можна назвати своєрідним гімном пісенній мініатюрі, в якій сконденсована особлива енергія почуттів, глибина мудрості, цінність  життєвих  ідеалів. «Полюючи» за колочавськими співанками-коломийками, яких зафіксував понад 10 тисяч (!), фольклорист зумів віддати належне і багатьом їхнім творцям та носіям, котрим, вважає він, «могутній талант не давав забути, навіщо Господь послав їх на землю і чиї твори «залиті сонцем». Таким І.Хланта присвятив окремі біографічні нариси, пронизані вдячністю і захопленням. Адже це люди незвичайної долі і таланту, вони, створюючи і відтворюючи коломийки, немов проживають тисячі життів, стають співучасниками тих чи інших подій. Попри свою лаконічність, портретні замальовки виразно підкреслюють індивідуальність кожного з коломийкарів. Та все ж у них багато спільного, бо йдеться про людей напрочуд майстровитих, загартованих працею, які пройшли вимогливу життєву школу і саме в пісні черпали наснагу й розраду.
Ось хоча б Василь Беца, який трудився сезонником, починаючи від Полтавської й до Пермської областей великого Союзу, вівчарив на тутешніх полонинах, був їздовим у колочавському лісництві. Вміє мурувати кахельні грубки, штукатурити, будувати, може запросто підкувати коня. З дитинства грає на сопілці й трембіті. Любов до пісні успадкував від батька.
Марія Андріївна Дацьо, 1937 р.н., теж їздила з бригадами у центральні і східні області України. Саме від неї І.В.Хланта записав найбільше куплетів – понад 320. Проте до коломийки у Марії Іванівни творчий підхід –  вона вміє інтерпретувати їх, виходячи з ситуації, і може присвятити свою співанку будь-якій людині.
Христині Андріївні Маркович випало працювати в Усть-Чорнянському лісокомбінаті: садила саджанці, рубала з батьком дерева на залізничну колію. Коломийки співає, бо каже, що «вони ходять за нею  слідком, сняться їй і нікуди не може від них сховатися».
Записати таку рекордну кількість творів коштувало фольклористу немалої праці, великого терпіння і наполегливості. Проте, зізнається Іван Васильович, – ще більше зусиль вимагало їх тематичне структурування. Але як упорядник, він ще раз засвідчив свій хист. Про це можна судити вже із самого змісту видання, де зазначено 30 розділів, за якими згруповано твори. В них відображено важливі грані людського життя. Тож  так і озаглавлені: «Одяг, їжа», «Вівчарі», «Бокораші», «Вечорниці», «Музика», «Про кохання», «Поради молодим», «Думки про шлюб», «Весільні пісні», «Сучасні коломийки Колочави».
З цих промовистих пісенних рядочків постає правда без прикрас – про розправу зрадників над «Шугаєм молоденьким», про життя в Радянському Союзі, в якому «доробились, як той віл у плузі», про рідну Україну, де і «вода студененька», і «садочки зелененькі». У пісенній в’язанці цього тематичного циклу бринить неприхована ніжність й любов до отчого краю, замилування його непередаваною красою:
Гори мої, сині гори,
Між ними – долина,
А в ній моя Колочава
Цвіте, як калина… 
Гірка іронія, що переходить в гостру  сатиру, відлунює у коломийках про радянську колгоспну систему:
Ой косив я ціле літо,
Аж коса гриміла,
Прийшло зиму зимовати –
Ниє стебла сіна…
Гортаючи сторінки збірника, мимоволі впадає в око домінантна лінія: вир почуттів, пов’язаних із молодістю й коханням – щасливим, палким, взаємним і нерозділеним, втраченим. Варіації на цю тему безкінечні, як і невичерпна гама людських переживань в пору закоханості. Вони вражають багатством емоційних відтінків – від душевної піднесеності й заполоненості чарами любові аж до смутку в розлуці і втратах. Проте, характерно: про які б серйозні речі не йшлося у цих лаконічних дворяддях, вони здебільшого «приправлені» здоровим, добродушним гумором:
Та як добре скотарити, бо лиш собі сижу,
Всі коровочки пасуться, миленьку си вижу.
Та під мостом риба з хвостом,
Три золоті пера,
Ци біда ня заставила любити шофера?
Природа, одухотворена талановитим словом коломийкарів,  сприймається не тільки як мальовниче тло, а й як безпосередня дійова особа, бо її настрій цілком співзвучний із почуттями ліричного героя. Тут мають місце чудові словесні барви, що випромінюють ніжність і тепло:
Яке файне коло лісу поле широкоє,
Що по ньому гребе сіно соколятко моє.

Ей, тече вода, тече вода,
Ще й каміння мече,
Під зеленим явориком
Соловей щебече…
Коломийковий світ був би набагато біднішим, якби не був так густо «заселений» казковою карпатською фауною, птаством й домашніми улюбленцями. Окремим із них присвячено цілі оберемки співанок – «Бодай би ти, когутику», «Ой чиї то коровиці», «Ей, коню вороненький», «Ой полети, зозуленько», «Ластівочко, не щебечи», «Ей, сиві воли, сиві», «Ідут вуцьки з полонини»…
Про те, що працьовиті колочавські горяни – люди з напрочуд тонкою душею, засвідчує хоча б розділ «Одяг, їжа», де розповідь про буденні побутові речі звучить на хвилі жартівливої ліричної поезії:
Та у мого легіника чіжемки буксові,
Та бодай їх не доносив, ходит до другої

Сорочина вишивана, вінці по нюй, вінці,
Носив легінь подарунки молоденькій дівці.
Творці коломийок – виразники народного бачення краси – у праці, в мистецтві, людських взаєминах, природі, особливу прихильність демонструють до музики, танцю і співу, які несуть в собі гармонію натхнення й свято для душі. Тому у звертанні до музикантів (гудаків, гусляшів), та до самих цимбалів, сопілки, трембітоньки, – звучать особливі нотки, адже володіють добрими чарами, магічним впливом на людську душу:
Коли гусляш загусляє, легінь заспіває,
Сама му  ся серед села
Корчма вдопирає.
* * *  
Ой, танцюйте, легіники,
Та й я буду з вами,
Доки ми ся не проломить
Поміст пуд ногами.
* * *  
Коли тоті гусельочки
Та й порозумію, –
Аж би яка бетежненька,
Та й поздоровію…
Тужливими настроями розлуки з рідними й коханими пронизані рекрутські коломийки. У них – трагічне відлуння воєн, з величезними людськими втратами й скаліченими долями, горем і розпачем:
Ой мамко солоденька, як не маю щастя,
Бо я іду у катуни, дівчина віддасться.
* * *  
Пушли вони молоденькі свій край захищати,
Полягали на чужині в сиру землю гнити.
Зовсім інша тональність у весільних співанок, де бринять прекрасні людські почуття – любов, ніжність й ностальгічний смуток за швидкоплинною молодістю на порозі подружнього життя:
В молодого очі чорні, в молодої – сині,
Любо на них позирати: обоє щасливі.
Тут же народ знаходить влучне,  дотепне слово:
У нашої молодої шовкові штримфлята,
Вби-сь, невісточко, мовчала,
Бо стара проклята.
Окремі коломийки мають власну, неповторну мелодію. До таких у збірнику додано ноти. Адже І.Хланта щиро переймається тим, що «до багатотисячної аудиторії слухачів радіо і телебачення майже не долітає коломийка. ...Нам бракує збірників коломийок з нотами, діяльних людей, умілих організаторів, концертних програм української пісні взагалі». І ця його книга є вельми серйозною спробою виправити таке становище. Адже, й за обсягом зібраних пісень,  і за їх самобутністю вона, напевно, не має собі рівних не тільки в нашому краї, а й серед збірок фольклорного матеріалу, виданих на Україні. Оскільки тексти подаються у їх первозданній неторканості, багатьом читачам прислужиться словник маловживаних слів, тобто місцевих діалектизмів. Привабливий образ чарівного гірського куточка в долонях гір, з його талановитими музикантами, піснярами, художниками  й зодчими, письменниками, вишивальницями, пасічниками й вівчарями, творять кольорові ілюстрації, вміщені у книзі.
…Судячи з того, що в одному карпатському селі назбирався величезний том кращих (!) коломийкових співанок, можна дуже абстрактно судити про їх рясноту на теренах рідного краю загалом. Проте час, на жаль, робить свою справу, тому вкрай важливо для національної культури «призупинити» процес забуття багатющої фольклорної спадщини, виплеканої народом, перевіреної його розумом і серцем. І такі  книги, як «Співаночки мої милі», дарують їй шанс. Неспроста, здійснивши своєрідний творчий подвиг – давши світові чергове унікальне видання, І.В.Хланта коротко підсумував у розмові: «Сенс моєї праці в тому, що тепер уже це все не пропаде». А в блискучій передмові до книги, що полонить глибиною думки і емоційністю викладу, він  висловив тверду впевненість у тому, що «минатимуть віки, мінятимуться люди, з’являтимуться нові й нові мистецькі форми, але й десь там, у далекому майбутньому, над збратаними людьми весняними вітрами шумітимуть вічно юні коломийки».

Ганна Макаренко.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Передплату на "Дружбу" продовжено до кінця 2020 року
Дорогі друзі! Рік, що завершується, був для усіх нас нелегким. Проте, і в цих нових умовах ми, журналісти газети "Дружба", завжди намагаємося тримати руку на пульсі подій та відшуковуємо актуальну, злободенну та цікаву інформацію. Пишемо про Вас і для Вас.  Тож сподіваємося, що прихильники  районки передплатять газету і на 2021 рік.
 До речі, зробити це можна онлайн - на сайті "Укрпошти". Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Не рубай ялинку!
ДП «Брустурянське ЛМГ» повідомляє, що  підприємство не має ліміту на заготівлю новорічних ялинок. Стаття 65 КУпАП, стаття 91 ЛКУ: штраф за зрубану ялинку діаметром до 10 см – 517,86 грн. Шановні громадяни, працівники лісової охорони будуть проводити рейди, накладатимуть штрафи і секвеструватимуть зрубані ялинки. 
В.Михалчич, провідний інженер з охорони лісу. 


Розробляється проект детального планування
Розробляється проект детального планування території земельної ділянки площею 0,0664 га за адресою: с.Нижній Дубівець, вул.Шевченка, б/н для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім’я Прокопанич Тетяна Миколаївна.
Громадські слухання відбудуться у Дубівській селищній раді.