Ткаля поділилися секретами ремесла

Жінка розповіла, що вона – ткаля вже у другому поколінні. Свого часу перейняла досвід від мами, яка навчила цьому ремеслу всіх своїх доньок. Пані Наталія відкриває секрети давньої технології: основа навивається на воротило, далі набирається в ничельниці, потім – в бердо. Відтак її прив’язують до другого воротила і тоді вже починають ткати. Каже, як і до всієї роботи, до ткацтва треба приступати з чистими помислами та спокійною душею.
Ткацької справи навчені й діти Наталії Селич, втім, каже майстриня, займатися ткацтвом вони не поспішають, а онуки, хоча ще малі, але вже допомагають бабусі. Господиня розповіла, як вони всі разом для покровців готували клаптики тканини (старий і непотрібний одяг нарізали тонкими смужками та намотували в клубки). Наша майстриня поділилася не лише своїми знаннями та вмінням, а й розповіла про важливість такого ремесла, дала кілька порад та провела майстер-клас для юних користувачок бібліотеки. Катерина Антоній та Вікторія Тяско були вражені такою непростою справою.
«Невеличка кімнатка – це і робоче місце, і закуток для відпочинку», – розповідає майстриня. Більшу частину приміщення займає ткацький верстат, поруч розміщені полиці для готових виробів і ниток. Використовує ткаля переважно бавовняні. Хоча дещо, каже, робить і з вовняних, додає і синтетичні нитки для міцності.
Споконвіку ткали не один десяток метрів покровців, бо і на придане треба було, і лавицю або ладу прикрити, та й підлогу застелити. Проте все менше стає людей, які опанували це мистецтво, ще менше охочих ним займатись. Магазини надають широкий вибір текстилю, тому немає потреби так трудитися. Але чи зрівняється якась фабрична річ з цим неповторним виробом, обігрітим людськими руками? Добре, що є ще такі майстрині на Тячівщині, які продовжують наші традиції і навчають інших.
Тетяна Токар, зав. бібліотеки с.Лази.