Персональну виставку представив 10 квітня в Угорському Домі ім. Мігая Мункачі Народний художник України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, академік Національної академії мистецтв України – Володимир Микита.
На вернісажі презентовано живопис та графіку під назвою “Відомі та невідомі твори”. Про це пишуть “Новини Закарпаття”
На відкриття завітали представники влади, митці, діячі культури, поціновувачі таланту видатного закарпатського митця.
У виставці митець представив 80 робіт, які створив у різні періоди свого творчого шляху, два полотна – у 2024 році. Тут – найбільше модерних робіт, пейзажі, переважають яскраві кольори квітів і дерев. Також представлене його улюблене полотно – «Моя мамка», 1967 р.
Митець, відомий далеко за межами України
Гості події звернули увагу на позитивний життєствердний настрій, який простежується в роботах митця, що особливо зараз, у буремний час, додає оптимізму та доброго настрою.
Перший заступник голови обласної ради Андрій Шекета підкреслив вагомий вклад художника у розвиток культури і мистецтва краю. Посадовець подякував організаторам виставки за чудовий захід, родині – за підтримку митця та Володимиру Микиті, який невтомно працює на радість поціновувачів його мистецтва. Роботи Володимира Микити строго окреслені, виважено сконструйовані та передають усю глибину і філософію життя закарпатців. Він є рекордсменом серед живописців, застосував усі свої таланти для мистецького матеріалу, має свій стиль, постійно присутній у мистецтві.
Слід зауважити, що Володимир Микита – один із класиків закарпатської школи живопису; глибоко національний художник проникливо, із симпатією розкриває патріархальний світ закарпатського села.
Його сюжетні та побутові композиції, портрети, натюрморти, пейзажі, за словами “Енциклопедії сучасної України”, відзначаються широтою тематичного діапазону, багатогранністю сприйняття навколишнього світу, яскравою індивідуальністю живописної манери.
“Через філософію узагальнення і символічне тлумачення реалій повсякденності Микита тяжіє до синтетичності, сповідує строгу логіку міцної композиційної побудови, що підтримується своєрідним колористичним ладом і майстерно розробленою ритмікою. Деякі полотна зберігаються у музеях України, Литви, Словаччини, Угорщини, Венесуели”.
