Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » Там, де буки стоять у рясній позолоті...

Там, де буки стоять у рясній позолоті...

10:08, 30.10.19
1 056
Довкілля
Інспектор з охорони лісу Угольського відділення №1 КБЗ Василь Химинець  служить обраній справі вже 42 роки. Букові ліси й високогірні плаї – це його рідна стихія. На його очах відбувається немало  лісових таїнств і подій, які він справно «бере на олівець», заповнюючи щоденник спостережень, а потім і фенологічні картки, які дають матеріал для нових наукових досліджень, фіксуються на сторінках «Літопису природи» КБЗ. Патрулюючи свій обхід, а це 409 лісових гектарів, що розкинулись  під самим Менчулом, він мимоволі стає свідком розвитку молодого дерева, весняного квітування червонокнижних ранньоцвітів, боротьби за місце під сонцем молодого підліску, виживання в  суворих умовах лісових мешканців…

На цей раз наша розмова точиться довкола зеленого світу  заповідника, який славиться  величезною розмаїтістю флори, що включає немало рідкісних представників. 
Один із екзотів – це королівське дерево, тис ягідний, – релікт третинного періоду, зарості якого збереглися в кількох масивах КБЗ, зокрема, на Карстовому мості, на скелі, що має назву Велика Копиця, в урочищі Гребінь, де зараз ведуться спостереження за маленькими, заввишки 30-40 см деревцятами, та в інших місцях.
 – Завдяки своїй міцній деревині тис отримав у народі ще кілька назв – «негний-дерево», «залізне дерево», адже  не псується у воді і не підвладний впливу часу. А ягідний тому, що його плоди – це невеликі червоні ягоди, схожі на намистинки, – розповідає Василь Васильович.
–    Хоч дерево насправді отруйне, – і кора, і гілки, і хвоя (тож має іще одну назву – дерево-смерть), для чорних дроздів його ягоди (м’якоть плода – їстівна), – справжні ласощі. Тож після їхніх нальотів на гілках не залишається жодної  ягідки.У природі тис оновлюється слабо. А вирощувати його непросто – біологія тиса дуже складна. Щоб насіння проклюнулося, потрібно 18 місяців. Сходить воно аж на другий-третій рік – і то далеко не все. Росте  повільно, але живе довго – до 4 тисяч років, – розповідає інспектор. – До речі, окремі вікна і двері у Малоугольківській ЗОШ І-ІІ ст. були виготовлені з тиса, тож і служили довго.
Росте біля КПП ще один вид вічнозелених дерев – піхта Дугласа. Їм уже біля 100 років, а  завезені були на Малу Угольку з Канади. Це надзвичайно привабливі, величні дерева з густою, пишною кроною й оксамитовою хвоєю. Витримують вони будь-які  морози й затіненість у ранньому віці.
Основну ж площу заповідника займають букові праліси. Вони переважно вкривають низогір’я від підошви 410  м до 1300 м над рівнем моря, утворюючи тінисті деревостани. Максимальна висота дерева 35-40 метрів, а живуть буки до трьохсот років.
В музеї Угольського відділення КБЗ, до речі, є букові зрізи, за кільцями яких можна визначити вік спиляних дерев. Наймогутніші буки Угольсько-Широколузького масиву мають 180-190 см у обхваті. Хоч насіння вони дають багато (цьогоріч, до речі, особливо врожайним видалися низинні масиви, тогоріч – під Менчулом), під щільно зімкнутими кронами великих дерев, крізь які не пробивається сонце, підрост майже відсутній. А там, де є «вікна» , – легко формуються густі букові зарості.
Дерево вважається міцним, та воно теж не застраховане від вітровалів. Так,  після зимового бурелому, гірський потік Дідів Звір весь був завалений буками і яворами. «Посприяв» цьому і високий сніговий покрив, земля під яким не була скута морозами, й дерева не змогли втриматись корінням у грунті. Для лісу – втрата, а оленям і козулям випав щасливий шанс – вони змогли місяць-два протриматись у багатосніжну зиму на букових бруньках, у «вузькому квадраті», не залишаючи слідів у пошуках корму – наводки для хижаків.
–    Підлісок в тінистому царстві  буків слабкий, – розповідає Василь Химинець. – Це бузина, чорна й червона, вовче лико. В урочищах Вежа, Велика Погар багато ліщини, ведмежої і повзучої ожини. Трав’яний покрив – лише на галявинах, які навесні нагадують барвисті килими, «зіткані» з квіточок  нечуйвітру, анемони жовтецевої та дібровної. В урочищі Великий Припір біля 10 сотин о такій порі квітнуть весняним білоцвітом та підсніжником звичайним. Можна натрапити й на голубі «озерця» шафрану Гейфеля. Більш сирі місця – в урочищах Вежа і Чертіж – заполонили мереживні зарості папороті.У горах вище 900 метрів, в умовах прохолодного вологого клімату – зростають змішані широколисті ліси. У верхній межі лісу, де не вистачає тепла, дерева розвиваються погано, вони пригнічені вітрами, які формуються на хребті гір, й сніговими лавинами. Це вже карлики з покрученими стовбурами й деформованою кроною.
В урочища Вежа і Велика Погар люблять вчащати дикі кабани – це своєрідний ареал дуба скельного, який в урожайні роки засипає схили жолудями.
Впаде мандрівникові в око й рівнинна площина, що в  урочищі Калугорське. За переказами, в давнину тут заснували поселення монахи-калугори, які вирішили усамітнитись в затишній улоговині, куди не долинали вітри. Поруч плюскотить хвилями потічок Дідів Звір, що впадає у Малу Угольку. На місцях вирубок калугори  вирощували сільськогосподарські культури. Подальша їх історія невідома, а ліс нині потихеньку «окуповує» цю територію, колись відвойовану у нього  поселенцями.
Природа Карпатського біосферного заповідника давно перебуває в полі пильної уваги науковців.
–    10 років тому швейцарськими дослідниками карпатської флори було закладено 460 ділянок пробної площі лісу, де ведуться спостереження за розвитком дерев й життєвим циклом інших рослин, поведінкою комах, тварин, птахів. Адже не виключено, що тут чекають нові відкриття, бо й на сьогодні природа залишається не до кінця прочитаною книгою, що таїть у собі багато загадок, – ділиться Василь Васильович. – Загалом, завдяки своєму біорізноманіттю, заповідник є своєрідним музеєм незайманої природи, входить до числа десяти найбільш цінних природно-заповідних територій України.
Ганна Макаренко.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
У Дубовому та Ужгороді відзначать 100-ліття з дня народження Івана Чендея
20 травня на ужгородській садибі знаного українського письменника Івана Чендея відзначать 100-річчя від дня народження першого закарпатського Шевченківського лауреата-прозаїка. 

Шановні читачі!
«Укрпошта» розпочала передплатну кампанію на 2022 рік. Тож віднині можна оформити передплату на тячівську районну газету «Дружба» у всіх стаціонарних і пересувних поштових відділеннях.


Фільм «Закарпаття» Шона Вільямса показуватимуть в Тячеві 25 серпня
Повнометражний фільм «Zakarpattia» (США/Україна 2018, 85 хв) від Q&A, режисером якого є Шон Вільямс, презентуватимуть у м. Тячів в картинній галереї ім. Ш.Голлоші, 25 серпня 2021 року о 16.00. (Вхід вільний, захід проводитиметься з дотриманням карантинних норм.)
Він знімався у 2013-2016 роках. Прем’єра відбулася у Бухаресті у 2018 році. Був показаний у США, Румунії та Німеччині. У 2021 році відзначений як «один з найкращих музичних документальних фільмів про традиційну музику в Україні сьогодні».

Центральна вулиця с. Добрянське перекрита
На офіційній сторінці Вільховецької ТГ поміщено повідомлення, яке зацікавить усіх водіїв. А саме: у зв’язку з асфальтуванням центральної вулиці у с. Добрянське, проїзд вантажного транспорту на цій ділянці, починаючи з суботи 21 серпня і на період робіт, заборонений.
Об’їзд – через Нересницю і Тересву.
Рух легкових автомобілів також буде обмежений. Радимо користуватись об’їздом через вулиці Жовтнева і Миру. Дякуємо за розуміння!
Вл.інф.