Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Зимовий ліс живе своїм життям…

Зимовий ліс живе своїм життям…

09:00, 18.01.21
226
Довкілля
Зима завжди додає клопоту працівникам природоохоронної сфери, особливо в гірській місцевості, де і сніги, й морози, як правило, на порядок більші, ніж у низовині.



– Та все ж, порівняно з минулими зимами, початок цієї видався більш поблажливим до лісової фауни, та й до представників моєї професії, – ділиться інспектор лісу Угольського відділення №1 Карпатського біосферного заповідника, Почесний працівник заповідної справи України  Василь Химинець. –  Адже поки що не лякає ні тріскучими морозами, ані великими снігами. Тож і звірині легше пересуватися  й добувати собі корм, і нам, лісоохоронцям, простіше виконувати  звичні професійні обов’язки – підгодовувати чотирилапих мешканців пралісів й здійснювати фенологічні спостереження за природою…
А ділянка роботи у Василя Васильовича дуже специфічна: це 409 гектарів лісових угідь, розташованих на висоті 1200-1300 м над рівнем моря.
Протяжність обходу – 7 км, та починається він аж за три кілометри від КПП «Мала Уголька». Життя природи В.В.Химинець вивчав не за підручниками – мандруючи впродовж 43 (!) літ лісовими стежинами, зробив немало цікавих спостережень і відкриттів, про які, можливо, не йдеться у жодній з наукових робіт. Нині його пильне око теж  помічає, наскільки простіше прогодуватися малосніжної зими звірині, зокрема граціозним козулям, які полюбляють зелене  листя дикої ожини, плюща, траву, хвощі, пагони, тонкі гілки чагарників, сухе листя, а також жолуді, дістаючи їх з-під снігу. А вже високий сніговий покрив значно ускладнює життя представників оленячих – вони насилу пересуваються по снігу вище 25-30 см, – розповідає В.Химинець. – Якщо влітку козулі пасуться, зазвичай, вранці або ввечері, то взимку шукають корм увесь день, проте під час сильних снігопадів ховаються в гущавинних заростях. Ходити люблять сніговими стежинами, прокладеними копитними. У цей зимовий період козулі мандрують групами – так їм легше помічати небезпеку і добувати їжу. Навесні групи розпадаються. 
Що ж до диких кабанів, то вони належать до всеїдних представників тваринного світу. Це, до певної міри, допомагає їм пережити зиму, коли з кормом стає сутужно. Виручає і «нагуляний» навесні та влітку жир, коли вони споживають 6-8 кг їжі на добу (цибулини рослин, ягоди, горіхи, жолуді, комахи, личинки, падалиці  диких яблунь, груш, слив, овочі, картоплю, злакові з людських городів тощо). До речі, у них чудова пам’ять, тому завжди знають, де і чим можна розжитися на «своїй території».
Та в холодну пору року «кабаняче меню» значно бідніє, тож вони перебувають у постійному пошуку їжі й не гребують нічим, що вдається знайти. За страву правлять різні коренеплоди, бульби,  мишачі запаси, дрібні тваринки, які залягли в сплячку. Допомагає їм все це виявити в мерзлому грунті особлива будова рила, тож звір може розкопати його на глибину до 17 см. Із задоволенням ласують кабани торішніми жолудями, горіхами, замороженими овочами і фруктами. Коли дуже сильно дошкуляє голод, вони обгризають кору дерев, їдять молоді гілки. Раніше,  коли на полонинах випасалися колгоспні отари овець, ареал зростання букового молодняка поширювався на очах, й це збільшувало для кабанів шанси успішної зимівлі. Адже вівці розгрібали ратицями опале листя, і букове насіння потрапляло в грунт, а згодом проростало, утворюючи густі зарості. Зараз же овець дедалі менше, тож і букові підліски зустрічаються куди рідше.
Відсутність корму нерідко призводить до ослаблення кабанів, і вони стають здобиччю хижаків. 
– Якщо для більшості диких тварин  тепла зима – це своєрідний бонус, то для ведмедів – порушення життєвого ритму, – продовжує інспектор лісу. – Адже зимовий період для клишоногих – в ідеалі пора анабіозу, тобто сплячки, аж до настання весняного тепла. Так вони зменшують потребу в енергії, тобто в їжі. Однак для того, аби відправитись на «довготривалий відпочинок» у лігво, температура повітря впродовж щонайменше 10 днів повинна становити – 10○С. Якщо ж вона відчутно коливається, спати волохані не поспішають. Останніми роками зими не відзначаються стабільними морозами, тож і «ведмеді-шатуни» в хащах – не рідкість.  Грудень 2020-го й узагалі видався аномально теплим, тому тут-там можна було надибати «грубе мереживо» ведмежих слідів. Словом, своєрідний «механізм виживання» в таких умовах не спрацьовує, а це не дуже то й добре для клишоногих.                                                                                   Тих же, що сплять десь у дуплі дерева, печері чи просто на підстилці з листя, краще не чіпати. Бо вони не настільки міцно сплять, аби миттєво не зреагувати на появу непроханих гостей. У сплячого ведмедя навіть часто відкриті очі, і його пильність не дрімає. Адже потрібно бути завжди готовим до сутички з іншим голодним ведмедем, аби не стати його жертвою (тут про гуманне ставлення до родичів не йдеться). Тому ця сплячка все-таки дуже відносна…
Далеко не кожному мандрівникові щастить побачити в Углянських пралісах дикого лісового кота. Проте Василю Васильовичу він зрідка таки навертається на очі і тут же зникає, пружними стрибками віддаляючись в зону своєї недосяжності – на верховіття дерев чи в непрохідні хащові нетрі. Справа в тому, що цих представників котячих дуже мало, на обході Василя Васильовича всього 2-3 особини, в Углянському відділенні №1 – 5-6. До того ж вони дуже обережні, і гострий слух та зір дозволяють їм миттєво уникати будь-яких небажаних зустрічей.
–    Дикі лісові коти перебувають під особливою державною охороною – вони занесені до Червоної книги України, включеної до списку CiTES та Бернської конвенції, – розповідає інспектор лісу. – Виживати в природних умовах, зокрема, в зимовий період, їм допомагає неабияка спритність, кмітливість, неперебірливість у здобичі. За зовнішнім виглядом ці коти мало відрізняються від домашніх, вони лишень трохи більші за них – самці досягають ваги до 7 кг, самки трохи менші. Від переохолодження їх захищає взимку особливо густе й пишне хутро. Територій з високим рихлим сніговим покривом коти намагаються уникати – в таких умовах їм важко полювати. В дуже холодні й голодні зими, попри  свою обережність, вони селяться ближче до людського житла, навіть у прибудовах.За характером дикі коти – самітники й живуть поодиноко, патрулюючи солідні, території – до 60 гектарів у горах. Основними помешканнями для них слугують дупла старих  дерев, скелясті розщелини, нори лисиць, борсуків тощо. 
На території Угольського відділення вони облюбували для проживання карстові печери в ур. «Перлини». Цей кіт уміло ховається від своїх переслідувачів, у крайньому випадку навіть  перепливає водойми.  До цього, доволі рідкісного й цікавого створіння все ж доводиться ставитися як до доволі серйозного хижака, який, маючи неординарний апетит, надто в період розмноження, завдає немалої шкоди багатьом видам фауни. Хоч у основі котячого раціону – миші й полівки, він майстерно ловить білок, куріпок, навіть зайців, нападає й на маленьких козуль та сарн. Ще одне джерело «підзарядки» для котів – це пташині яйця та виводки у гніздах, які вони розоряють у великих кількостях. Полює, зазвичай, перед заходом сонця чи на світанні, терпляче вичікуючи свою жертву біля нірки, а за білкою може видряпатися на самий вершечок дерева.
За спостереженнями Василя Васильовича, у лісових котів також вистачає ворогів, особливо у малих кошенят, котрих самка дбайливо охороняє від хижаків, часто перетягуючи у нове лігво. А вже у 4-5 місяців вони стають самостійними мисливцями.
– Зима,– зазначає В.Химинець, – серйозне випробування для диких лісових котів, великі сніги – це одна з причин скорочення їхньої популяції. Дається взнаки і те, що раніше вони були  мисливським видом, а також переслідувалися мисливськими собаками в ході неграмотного полювання на інших хижаків.
Ганна Макаренко. 
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Передплату на "Дружбу" продовжено до кінця 2020 року
Дорогі друзі! Рік, що завершується, був для усіх нас нелегким. Проте, і в цих нових умовах ми, журналісти газети "Дружба", завжди намагаємося тримати руку на пульсі подій та відшуковуємо актуальну, злободенну та цікаву інформацію. Пишемо про Вас і для Вас.  Тож сподіваємося, що прихильники  районки передплатять газету і на 2021 рік.
 До речі, зробити це можна онлайн - на сайті "Укрпошти". Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Не рубай ялинку!
ДП «Брустурянське ЛМГ» повідомляє, що  підприємство не має ліміту на заготівлю новорічних ялинок. Стаття 65 КУпАП, стаття 91 ЛКУ: штраф за зрубану ялинку діаметром до 10 см – 517,86 грн. Шановні громадяни, працівники лісової охорони будуть проводити рейди, накладатимуть штрафи і секвеструватимуть зрубані ялинки. 
В.Михалчич, провідний інженер з охорони лісу. 


Розробляється проект детального планування
Розробляється проект детального планування території земельної ділянки площею 0,0664 га за адресою: с.Нижній Дубівець, вул.Шевченка, б/н для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім’я Прокопанич Тетяна Миколаївна.
Громадські слухання відбудуться у Дубівській селищній раді.