Питання Углянського довгобуду турбує 16-тисячну громаду

В 1979 р., після землетрусу, приміщення визнали аварійним (хоча насправді лікарня на той момент такою не була), внаслідок чого стаціонарні ліжко-місця були ліквідовані, і з того року починає функціонувати вже лікарська амбулаторія. У 2003 р. заклад отримав статус ЗПСМ. Більше 20 років медперсонал, небайдужі мешканці Углі та сусідніх сіл зверталися до відповідних інстанцій різних рівнів з проханням про дозвіл на поновлення роботи стаціонару ліжко-місць. Наполегливі зусилля не минули даремно, і в 2005 р. відкрито терапевтичне відділення на 15 ліжко-місць. Безперечно, покращились показники здоров’я населення, адже завдяки кваліфікованому медперсоналу навіть у вихідні дні більшість селян отримують належну медичну допомогу в невідкладних екстрених випадках, таких як гіпертонічний криз, ниркові коліки і т. д. У сфері обслуговування лікарями Углянської ДЛ великим досягненням є покращення демографічних показників: протягом багатьох років смертність серед людей працездатного та літнього віку зменшилась, а смертність малюків практично відсутня. Як педіатр, знаю, яка це насамперед відповідальна й клопітка праця. Та, незважаючи на наші, не дуже зручні, географічні умови місцевості, завжди стараємось чітко проводити патронаж новонароджених. Звісно, є значна частина населення, яка проживає у найвіддаленіших глибинках (15-18 км від дільничної лікарні) і за 20 хв. надати екстрену медичну допомогу або транспортувати хворого у лікарню просто неможливо. Та попри всі проблеми і транспортні перешкоди, медперсонал докладає максимум зусиль для виконання основної мети – збереження здоров’я населення.
– Працюємо не покладаючи рук, – зауважує Ніна Іванівна, – терапевтичне відділення на протязі останніх 4-х років виконує відсоток ліжко-днів на рівні 110-120%. Адже в осінньо-зимовий період, коли кількість звернень хворих збільшується, за потребою використовуємо ліжко-місця денного стаціонару. Так, за 2015 рік проліковано 520 пацієнтів, з яких 342 пенсіонери та 178 – люди працездатного віку. З початку року стаціонарне лікування періодично отримують четверо онкохворих. Хочеться відзначити професійність та комунікабельність моїх колег, адже за останні роки не надходило жодних скарг від населення на адресу медпрацівників за якість надання медичної допомоги.
– Як вам тут «живеться»? – питаю в старшої за віком жінки Оксани Василівни Кричфалушій. «Як удома, – чую у відповідь, – а годують, наче в ресторані. Їжа завжди свіжа і смачна, тут і риба, і м’ясо, токан з сиром, навіть млинці з творогом готують. А саме головне, – продовжує бабуся, – що лікарня розташована не так далеко і при «біді» постійно можна пролікуватись. Я з сусіднього села – Колодного, тож сюди мені ближче, ніж в райцентр». Підтримують розмову і лікар-терапевт В.І.Бокоч та С.І.Регуш, палатна медсестра терапевтичного стаціонару: «Ми робимо все можливе, щоб пацієнти відчували себе комфортно. Головне наше завдання – належним чином надати медичні послуги. А про смачненькі страви для наших «підопічних» піклуються кухар – В.П.Бокоч та зав. господарською частиною – О.В.Спащук».
– Так, попри накопичення побутових проблем, – додає Ніна Іванівна, – весь наш колектив докладає максимум зусиль для покращення умов стаціонару. Навіть є такі випадки, коли люди звертаються за консультацією в обласну та районну лікарні, а отримуючи настанови, приїжджають до нас для проходження курсу лікування, яке отримують під пильним наглядом досвідчених лікарів-терапевтів вищої кваліфікаційної категорії ЗПСМ – О.І.Стан, Ф.Ф.Химинця та І.П.Богдана. Також, у міру можливостей, безкоштовно забезпечуємо пацієнтів на перші 3 доби частиною медикаментів, які отримуємо з фірми «Хуст-фарм». Зважаючи на життєві обставини людей, мають місце і випадки повного безкоштовного курсу лікування.
Звісно, хотілося б покращити умови перебування як і для медперсоналу, так і для відвідувачів нашого закладу. Та поки що питання комфортабельності та зручності залишається найболючішим.
Згодом оглядаємо довгобуд.
– Ось наша довготривала головна проблема, – продовжує головна лікарка, – незавершена будова приміщення нової лікарні, яка почала зводитись ще в 1980 р. углянським радгоспом «Іскра» на чолі з С.В.Бокочем.  На той час було зведено цегляні стіни й зроблена покрівля, та після розпаду радгоспу будівництво «закам’яніло» на довгі роки.
Заходимо у велике, просторе приміщення, що розташоване навпроти старого. Ніна Іванівна продовжує розповідь:
Після звернень громадян віддалених гірських сіл, депутатів місцевих рад району та особистого звернення депутата обласної ради, начальника відділу охорони здоров’я Тячівської РДА Ф.М.Яринича до народного депутата В.В.Петьовки з проханням вирішити питання відновлення фінансування на завершення будівництва, нардеп звернувся з депутатським запитом до Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка про виділення бюджетних коштів у розмірі 5 млн. грн. для введення приміщення в експлуатацію.
А поки що, чекаючи змін на краще, працюємо в старій будівлі, в аварійних умовах. Адже в приміщенні на другому поверсі, в кабінетах неодноразово обвалювались стелі, стара електропроводка потребує термінової заміни, також існує проблема недостатньої укомплектованості матеріально-технічної бази. До речі, заклад обслуговує 16 тисяч населення.
На жаль, багато громадян, навіть деякі мої колеги зневірились у тому, що проблема з довгобудом вирішиться позитивно. Але я не втрачаю надії на те, що це приміщення зі світлими, просторими кабінетами і палатами все-таки дочекається «свого часу». Інакше просто не може бути, адже в ці стіни вкладено не тільки значні кошти, а й чимало людських зусиль та сподівань, – з оптимістичним настроєм на майбутнє завершує розмову Ніна Іванівна.