
Молодий та перспективний футболіст Василь Дьолог з Дубового нещодавно виступив у складі молодіжної збірної України з вадами слуху на чемпіонаті Європи, що проходив в м. Стокгольм. Чемпіонат увінчався успіхом для наших футболістів – з Швеції додому вони привезли срібло. Наразі спортсмени відпочивають після виснажливих матчів й проводять вікенд з рідними. Повернувся до Дубового й Василь Дьолог, який погодився дати інтерв’ю нашому виданню.
– Вася, розкажи, будь ласка, з чого почалося твоє захоплення футболом?
– Мені 19 років, зараз я навчаюся у Київському коледжі легкої промисловості. А почав грати у футбол з 10-ти років, коли навчався у Хусті. Прищепив мені любов до цього виду спорту учитель фізкультури Богдан Йосипович Сура. Згодом тренувався у Закарпатському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що в Ужгороді, під наглядом Андрія Андрійовича Чегіля. З ним й почав їздити по області на змагання. Також грав за юнацьку футбольну команду ФК «Карпати» (Дубове). Я вдячний тренеру Івану Івановичу Соймі, який у мене повірив та допоміг влитися у команду, яка складалася з гравців без вад слуху і які не розуміли мову жестів. Допоміг мені розкритися як футболісту й тренер Михайло Михайлович Руснак. Разом з цією командою пов’язаний і перший успіх у футболі – у 2016 році наша юнацька команда ФК «Карпати» зайняла перше місце у області.
– А як ти потрапив до складу збірної України?
– Після школи я хотів навчатися у виші, де, окрім здобуття спеціальності, можна займатися футболом. Тож вступив до Київського коледжу, де з обдарованими студентами займається тренер Валерій Володимирович Таймазов, який також проглядає кандидатів до збірної України. Завдяки його настановам, підтримці та грамотним тренуванням я увійшов до збірної України спортсменів з вадами слуху U21. І ось у складі збірної виступив на EURO DEAF FOOTBALL., який проходив 1-12 серпня у швецькій столиці.
– Чи задоволений ти результатом?
– Бій був важкий, адже грали проти достойних суперників. В першому матчі українці виграли від Росії з рахунком 2:0, де я забив перший гол. В другому – з греками наші хлопці розписали безгольову нічию. В третій грі зі Швецією Україна перемогла 4:1. А у півфіналі наша збірна в екстратаймі дотиснули бельгійців 4:2. Не вистачило нам трохи сил у фінальному поєдинку. Ми поступились Туреччині 0:4, однак все ж додому привезли срібло. Наші спортсмени дуже старалися і викладалися як могли. Дякую всім моїм тренерам, які зробили мене хорошим гравцем. І дуже вдячний моїй мамі, яка в мене вірила та супроводжувала під час чемпіонату.
– Василю, а чи плануєш пов’язати своє майбутнє з футболом?
– Безперечно, футбол став невід’ємною частиною мого життя, тож у майбутньому продовжуватиму грати. Невдовзі розпочну підготовку до наступного чемпіонату, який буде проходити вже через 2 роки.
– Успіхів тобі у всіх починаннях. Хай таланить!
Цікавилася Лідія БІЛАК.