Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Одвічний біль душі – Афганістан

Одвічний біль душі – Афганістан

10:30, 11.02.19
85
Суспільство / Пам'ять
15 лютого минає 30 років з того часу, коли останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і став закінченням десятирічної афганської війни для тодішніх простих радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара, Джелалабада, Газні  і Кабула. Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Участь у ній взяли 160375 українських військовослужбовців, понад 3000 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність.

І сьогодні наші серця стискаються від болю, коли ми думаємо про тих 18-річних юнаків, які, виконуючи наказ неіснуючої вже держави, пройшли тернистими, болючими стежками чужої країни. В нашій пам’яті довго будуть жити події цієї кривавої війни, тому що історія її написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.
Згадую 1985 рік, коли ми, афганці з Тячівщини, прийшли на перше зібрання молодих ветеранів-афганців у колишньому райкомі комсомолу. Я зустрів уже змужнілих, засмаглих юнаків, які повернулися з Афганістану і вперше зібралися для того, щоб створити об’єднання чи навіть клуб за інтересами, де б могли обмінятися думками, в разі необхідності підтримати один одного, привітати з приємною подією або розділити смуток утрат. У той час іще йшла війна, і всі згадували своїх бойових побратимів на далекій афганській землі. Прекрасно розуміючи, що там діється, з нетерпінням і тривогою чекали вісточок від друзів і разом раділи вдало проведеній операції, що пройшла без втрат, нагородам товаришів та сумували за втратами.
Ті, що побували в афганських горах, завжди пам’ятатимуть побачене й пережите. Це неможливо забути. Іще хотів нагадати усім, що ми, солдати колишньої радянської армії, з честю виконали свій військовий обов’язок, а рішення командування не обговорюються. Політики та історики по-різному трактуватимуть цю війну, це їхня справа. Будь-яка війна – це смерть, кров і біль, а виправдана вона чи не виправдана, про це, мабуть, не нам судити. Сподіваюсь, майбутні покоління, вивчаючи історію, дадуть належну оцінку подіям того часу.
Інколи нам задавали питання: чи було страшно на перших порах? Так, і не тільки на перших порах, там було страшно завжди. І той, хто казав, що не боявся, лукавив. Там ми дякували Богу за кожен прожитий день і щоразу, вирушаючи в бойовий похід, знали, що можемо не повернутися, або, ще гірше, залишитися калікою. Але з часом звикаєш, і страх вже не такий, хоча до сотень смертей, які довелося побачити, звикнути було неможливо. Цього нам не забути ніколи.
А сьогоднішнім можновладцям та політиканам хочу нагадати, що наше Афганське братство – доволі сильна і потужна організація, і ми вміємо за себе постояти. Основні напрямки роботи – найрізноманітніші: від забезпечення житлом до лікування та соціально-психологічної реабілітації. Ми не вимагаємо нічого більше, окрім того, що належить нам по праву і згідно з законом. А в нас намагаються забрати і той мізер, який маємо. Розуміємо, що на сьогодні державі такі люди, як афганці, чорнобильці, атовці – непотрібні. Але разом – ми сила, і рано чи пізно змусимо себе поважати.
У цей день ми вшановуємо також тих, кому довелося брати участь у локальних війнах та врегулюванні воєнних конфліктів за межами нашої держави. Ми віддаємо честь їхньому героїзмові та звитязі, мужності та професіоналізму, захоплюємося кращими людськими якостями тих, хто пройшов крізь Афганістан, Ірак, колишню Югославію, Ліван, інші держави світу з миротворчою місією, не осоромивши своєї честі та гідності
Цього пам’ятного дня ми низько схиляємо голови перед вічною пам’яттю солдат та офіцерів, які не повернулися живими на рідну землю з Афганістану, Іракської пустелі, мінних полів Лівану та Анголи, джунглів Ліберії та Сьєрра-Леоне, загинули в етнічних сутичках на Балканах.
Бажаю вам, шановні  ветерани-афганці, учасники локальних воєн, сім’ям загиблих та померлих учасників афганських та інших подій, миру, добробуту і мирного неба!

В.Мотичко, голова  Тячівської районної спілки ветеранів війни в Афганістані (воїнів-інтернаціоналістів).   
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».

Завітайте на свято!
У середу, 9 січня, на площі Поштовій м. Тячів відбудеться районний огляд-конкурс «Вертеп-2019». 


Коли і де відбудеться колядницький фестиваль?
З 10 січня розпочнеться традиційний районний  фестиваль колядок серед дітей «Віфлеємська зірочка», який проводиться за сприяння народного депутата України Василя Петьовки.

В’ячеслав Бігун покаже нові мотиваційні фільми
4 січня, в п’ятницю, відбудеться показ і обговорення у Тячеві нових авторських фільмів вченого-юриста і кінематографіста В’ячеслава Бігуна за участю автора та творців стрічки. Глядачі зможуть переглянути нові фільми автора. Перший – «Моро. Розвідка долі» (док., біографія, історія, війна, 15 хв.). Мирний закарпатець приймає виклик долі захистити Батьківщину в новій європейській війні. Він стає розвідником, випробовуючи себе перед обличчям смерті та ворогів, вимолюючи у Бога не лише життя, але й добру дружину. Піднятися над буденністю теми дозволить поезія, яка доповнює кіноформу автора.