Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Углянський дяк

Углянський дяк

09:14, 25.02.19
143
Суспільство / Духовність
Село Угля відоме завдяки своїй історії. Село розміщене у Марамороші, в передгір’ї полонини Менчул, і вижити тут завжди було не так і просто. Як кажуть у народі: «У горах дихати легко, а жити важко». Злидні та інші життєві труднощі завжди примушували людей в пошуках кращої долі йти в далекі чужі краї на заробітки. А хто залишався вдома, той у поті чола важко працював на кам’янистій землі. Тому кожен, хто народився та виріс в Углі, загартовувався суворим життям. Одним із таких був покійний дяк (псаломщик) православного храму села Угля Михайло Петрович Голубка. Послух дяка він ніс у 90 роках ХХ ст. Ця людина самовіддано служила Церкві Христовій. Тому мені хотілося б згадати нині вже покійного дяка, якого я добре знав особисто. 


Народився Михайло Петрович Голубка 21 листопада 1936 року в селі Угля. Його батько Петро Васильович Голубка (1911 р. н.) походив із багатодітної родини Томиних. Повернувшись виснаженим із Другої світової війни, важко захворів і у 1948 році помер. 
Мати – Марія Петрівна (у дівоцтві Богдан, 1916 р.н.), залишившись вдовою з чотирма дітьми, змушена була важко працювати, щоб прогодувати та виростити їх. 
Після закінчення Углянської середньої школи Михайло Петрович вчився на каменяра. У сімнадцять років поїхав в Донецьку область і там важко працював у шахтах, щоб допомагати родині. А потім довгі роки виїжджав на заробітки, був бригадиром. Для багатьох молодих хлопців, що з ним працювали у бригаді, був немов другий батько. З ним вони не тільки заробляли гроші, але й виховувались духовно. Михайло Петрович був для них добрим наставником, кожному старався показати дорогу в життя. 
Разом з дружиною Нанією Іванівною (1942 – 1993 рр.) народили та виховали п’ятьох дітей. 
З 1989 і по 2004 рік Михайло Петрович дякував у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Угля. Було двоє головних дяків. На правій стороні дякував Михайло Степанович Голубка (1935 р. н.), на лівій – Михайло Петрович Голубка не тільки однофамільці, а й родичі. Михайло Степанович Голубка зараз несе послух дяка (псаломщика) у храмі одного з присілків Углі – Груниках. В обох були сильні та красиві голоси, так що своїм співом вони з легкістю «вели» за собою всіх віруючих. До речі, на Закарпатті за богослужінням співає не тільки хор або клірос, а весь народ разом, одними вустами (в унісон) звертається до Бога з молитвою. Крім головних дяків, кліроси були переповнені ще й іншими півчими старшого віку, коло яких кліросній справі навчались і молоді юнаки, одним з яких був і автор статті. 
Кожен священнослужитель знає ціну доброго дяка. Божественна Літургія та інші церковні богослужіння не можуть бути здійснені не тільки без священика, але й без народу, в тому числі, й дяка, який задає тон всьому церковному співу. 
Кожного разу перед початком богослужіння Михайло Петрович спішив до Божого Храму. Він приходив навіть раніше від священика, щоб приготуватись до богослужіння, знайти в церковних книгах відповідні служби та молитви. Дяк завжди уболівав, щоб у храмі правильно та розмірено йшла молитва. «Саме головне не зробити помилку під час співу, щоб не зупинилось богослужіння», – часто казав він. 
Храм в Углі кам’яний, і донедавна в ньому не було опалення. Тому зимою було дуже холодно. Але це зовсім не впливало на відвідування прихожанами церкви в цей період, вона завжди була переповнена народом. Стояли на молитві у холодному храмі і дяки. Духовність у людей в той час була дуже високою. Багато православних віруючих Углі ще пам’ятали самовіддане життя та духовні настанови схіархимандрита Вікентія (Орос, 1901 – 1982 рр.), який кілька десятків років прослужив у нашому селі. 
Піснеспіви у храмі виконувались антифонно, тобто почергово, – спочатку правий клірос, а потім лівий. На утрені на каноні на правому кліросі співали «ірмоса», а на лівому «катавасії». Якщо у храм приходило багато дяків (на великі празники), то діти, які теж читали та співали у храмі, ставали спереду кліроса або під час співу «стихір» сиділи у дорослих на колінах. На кліросі молодь вчилася читати псалми та молитви, співати «гласи» і «подобні» та інші церковні піснеспіви. Дорослі передавали їм свої знання та духовний досвід, які вони теж колись перейняли від своїх дідів-прадідів. 
У дяка була щира та відкрита душа, до всіх ставився з любов’ю, залюбки ділився своїми знаннями та досвідом з підростаючим поколінням, навчав їх церковним наукам. Він часто наспівував церковні гласи (мелодії), вчив співати і молодих хлопців. Вважалося, що досконало володіє церковним співом той, хто без зупинки може проспівати молитву Господню «Отче наш» на вісім гласів. А ще Михайло Петрович згадував, як у молодості під час виконання якоїсь роботи разом з ровесниками співали молитви. Тому церковним співом володіли досконало. 
За період свого служіння Православній Церкві дяк Михайло Петрович багато потрудився. Напевно, не було такої людини в нашому селі, яка б не пересікалася з ним. Разом зі священиком за будь-яких погодніх умов він завжди спішив на виконання різних церковних Таїнств та треб. З його вуст линула молитва, яка приносила духовну радість всім, хто її чув. 
Михайло Голубка користувався в односельчан повагою та авторитетом. За заслуги перед Церквою неодноразово був нагороджений єпархіальними грамотами. Так, у 1999 році у храмі єпископ Хустсько-Виноградівської єпархії Агапіт (Бевцик) нагородив його церковною грамотою. 
Але прожиті нелегкі роки давали за себе знати. Підступні хвороби підточували здоров’я Михайла Петровича і згодом прикували його до ліжка. 
Холодного зимового дня 11 січня 2006 року перестало битися серце М.П.Голубки. У день похорону храм був переповнений народом. Попрощатися з дяком прийшло й декілька молодих місцевих священнослужителів, які колись теж стояли у кліросі. Молитва лилася не тільки з людських уст, а й з душевних глибин. 
У свій час покійний дяк Михайло Петрович Голубка багато зробив для збереження чину церковного богослужінння та співу у нашому селі. Він був живим носієм нашої церковної традиції. 
Ім’я покійного дяка назавжди залишилося у пам’яті православних віруючих села Углі і  буде вписане в історію Православної Церкви нашого села. 

Протоієрей Василій Дьордяй, с. Угля.


Голубка Михайло Петрович з любимими онуками.

































Єпископ Агапіт (Бевцик) нагороджує дяка єпархіальною грамотою. 1999 рік
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Приходьте на музичну виставу «Наталка-Полтавка»
Приходьте на музичну виставу  «Наталка-Полтавка»18 квітня на сцені районного будинку культури актори Закарпатського обласного театру драми та комедії покажуть музичне дійство (без антракту) «Наталка-Полтавка».

Завітайте на свято!
У середу, 9 січня, на площі Поштовій м. Тячів відбудеться районний огляд-конкурс «Вертеп-2019». 


Коли і де відбудеться колядницький фестиваль?
З 10 січня розпочнеться традиційний районний  фестиваль колядок серед дітей «Віфлеємська зірочка», який проводиться за сприяння народного депутата України Василя Петьовки.