Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » «Кінь без підкови – що людина без взуття», – переконує коваль з 40-річним стажем

«Кінь без підкови – що людина без взуття», – переконує коваль з 40-річним стажем

15:03, 04.03.19
867
Суспільство / Сільське життя
Раніше ковалі і кузні були майже у кожному селі, як нині – станції техобслуговування автівок. І зміни ці закономірні, адже автотранспорт замінив коней – і як засіб для пересування, і як тяглова робоча сила. Однак поодинокі газди продовжують ремесло своїх пращурів-конюхів – тримають коней. Для повноцінного функціонування й задля здоров’я та хорошої працездатності тварин, гривастих красенів необхідно й належно доглядати. Й одним з основних складових такого догляду є підковування копит. А зробити це може тільки досвідчений коваль. Однак через те, що професія ця стає малозатребуваною, віднайти коваля-підковника непросто. Одним з небагатьох майстрів цієї справи у регіоні є 63-річний Іван Цубера з Дубового. Тож ми завітали у гості до дубівчанина та розпитали про особливості ковальського ремесла. Окрім гостинного прийому та цікавої розповіді про ковальство, Іван Цубера ще й провів майстер-клас з виготовлення підков. 

Заходимо до затишного подвір’я коваля, й перше, що впадає у вічі, – це дивна споруда з дерев’яних балок. Як згодом пояснив газда, це пристрій для фіксації коней. Вона стоїть неподалік входу до невеликої прибудови – кузні. Господар запрошує всередину майстерні. У куточку кімнати у саморобній печі вже горить вогонь – Іван Антонович саме почав виковувати чергову підкову. Однак відривається від справи й розповідає про непросте ковальське ремесло. 
Починав чоловік свій  трудовий шлях на ЗВВО. 
– У 1977 році був прийнятий на завод ковалем, з тих пір кую залізо й понині. І після занепаду підприємства ремесло не покинув, – розповідає Іван Цубера. 
 Досвідчений коваль зумів набуті на підприємстві знання та вміння використати й для народного промислу. У 80-х роках Іван Цубера почав займатись підковкою коней та виготовленням  робочого реманенту для працівників лісу – підточував сокири чи виковував цапіни та чофлини. 
Чоловік пригадує, що його робота з кіньми почалась з підковки молоденького лошатка, якому ледь виповнилося 2,5 року. Теоретичні знання, як підковувати тварин, коваль мав та й часто спостерігав, як роблять це професіонали. Тож наважився й сам спробувати. Перша спроба виявилась вдалою, і з тих пір руки майстра викували незліченну кількість підків та підкували тисячі гривастих красенів. 
– Для виготовлення підків зазвичай застосовують м’яку штабову сталь марок Ст2 або СтЗ. Брусок спочатку розжарюю на вогні й за допомогою ковальського молота на розі ковадла формую з нього підкову. Це довгий й кропіткий процес. Адже потім вздовж підкови треба зробити зубилом насічку, а спеціальним пристроєм – отвори для цвяхів, а потім наварити шипи. Загалом, робота над виготовленням підкови займає понад 2 години, – розповідає майстер й паралельно демонструє цей процес. 
Однак перш, ніж братися до виготовлення підків, каже коваль, слід знати розмір конячого копита.
– Кожному коневі необхідні підкови різних розмірів. Є коні з великими копитами, а є з малими, є з рівними ногами чи кульгаві. 
– Тому найперше коваль має оглянути копита, а вже потім виковувати під них «взуття», – розповідає дубівчанин. – Також на передні копита підкови виготовляються трохи довші, ніж  на задні. А ще зимові підкови повинні мати шипи. 
Здебільшого Іван Цубера працює з постійними клієнтами, тож вже знає, якому коню які підкови треба викувати,  заготовляє їх заздалегідь. 
Коли ж підкови вже готові, настає другий етап роботи коваля – правильно й надійно підкувати тварину. 
Для того, аби кінь не брикався під час процесу та не поранив ремісника, на своєму подвір’ї Іван Цубера облаштував спеціальний критий майданчик з масивних дерев’яних брусів, на яких закріплені мотузки з ланцюгами. За допомогою цього пристрою коваль й фіксує тулуб та ноги коня. 
Як тільки коня зафіксовано, кожне копито проходить ще підготовку – коваль почергово очищає їх. І вже потім за допомогою спеціальних цвяхів-вухналів до копита закріплюється підкова. 
Іван Антонович запевняє: для тварини це безболісний процес. Тим паче, що робить він це акуратно, зі знанням своєї справи. За весь період трудової діяльності Іван Цубера ще жодного разу не схибив й не зачепив чутливих частин копит. 
Такі підкови мають служити коневі 45 діб. Однак насправді кінь носить їх до тих пір, поки не загубить чи зітре, а це – і по 3 місяці. Є періоди, коли підкови тваринам не потрібні. Як переконує коваль, необхідність «взувати» коня є тоді, коли він активно працює та ходить по асфальтівці й гравію. Адже без захисту та від навантаження копита стираються та деформуються. А ось у період паші, коли кінь перебуває на полонинах, його не підковують. 
Однак вже після приходу тварин з плаїв – восени чи перед зимою – дбайливі газди ведуть своїх коників до ковалів. Ось тоді у кузні Івана Цубери  й кипить робота.
За цей період  ремісник може від двох до чотирьох коней на тиждень підкувати. До Івана Цубери приводять своїх лошат не тільки дубівчани, а й газди з сусідніх сіл. 
– У Дубовому є всього двоє ковалів, що займаються підковкою коней, – я та ще один чоловік. У Красній, Калинах та Ганичах цим ремеслом вже ніхто не займається. Однак й тримають коней з кожним роком все менше селян. Лише у Дубовому, можливо, є 30 конюхів, що тримають кінну пару чи по одній тварині. Аби обслужити їх, достатньо двох майстрів на наш округ, – розповідає коваль.
Однак не тільки мала кількість коней у регіоні є підставою того, що ковальське ремесло втрачає популярності. Не береться за ковальський молот й молодь, бо підковувати коней малоприбуткова справа. 
– Маю сина, але він не хоче переймати досвід. Мало того, що ця робота для тих, хто не боїться грязі, а ще й заробити на ній не вийде. Тому він, як й інші молоді хлопці, радше на інших роботах трудитиметься, де прибуток є, – каже Іван Антонович. 
Сам же коваль переконує, що підковувати коней буде, допоки матиме здоров’я та сили тримати у руках ковальський молот.
Л.БІЛАК.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення. 

Триває реалізація дров паливних
Лісівники ДП «Мокрянське ЛМГ» традиційно реалізовують дрова паливні для населення, підприємств, установ та організацій. Громадяни, яким дрова потрібні для власних потреб, можуть звертатися у адміністрацію лісгоспу чи найближче  лісництво, де реалізовують деревину у встановленому порядку, за визначеними відпускними цінами.