Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Урок мужності та милосердя

Урок мужності та милосердя

12:00, 10.06.19
140
Суспільство / Захист Вітчизни / Освіта
Останній дзвінок – яскраве свято для школярів, особливо випускних класів. Цьогоріч воно стало подвійним. Директор школи І.І.Руснак запросив на урочисту лінійку  воїнів-захисників, які з 2014 року в зоні АТО постійно ризикують життям, щоб над нами небо було чистим і сонячним. Коли учні побачили кремезних, відважних чоловіків, то кожному, особливо хлопчикам, хотілося підійти ближче, аби роздивитися мужні обличчя воїнів і сказати їм щось гарне і приємне. 


У Тарасівку приїхали, щоб вручити подяки за підписом підполковника Кудімова директорові І.І.Руснаку, педколективу та учням за гуманітарну допомогу. Вони запевнили, що ніколи не зрадять Україну. В.А.Височин, виступаючи на лінійці, сказав, що за п’ять років він уперше бачить таку багату школу. У ній є діти. «А це є сила, тому Україна приречена бути сильною», – оптимістично мовив захисник.
Волонтер В.І.Богдан привітав дітей, учителів та батьків із закінченням навчального року і висловив подяку за передачі для воїнів із Тарасівки: «Вони були щедрі. У пакунках зустрічалися і м’ясні консерви, і домашня ковбаса, і грибочки. Ці захисники служили разом із  нашим героєм з Углі Олександром Шимоном в одному батальйоні. Тридцять поїздок я зробив у зону АТО, і, повірте, там, на Сході, вони чекали передач із написом «Тарасівка».
Потім, після лінійки, захисники погодилися розповісти про себе, щоб донести до розуму і сердець мирних людей Тячівщини, яке то страшне слово «війна».
 Володимир Анатолійович Височин до війни був дільничним інспектором, сам родом із Кіровоградщини, уже 27 років живе на Черкащині. З 2014 року пішов добровольцем на війну. Тепер служить по контракту. До речі, його син, 26-річний юнак-красень теж служить із ним. Згадує воїн про перші дні в АТО. « У нас не було форми. Бійці жартували стосовно мене. Казали, що на танки чохлів не шиють, і натякали на мене, бо мій позивний «Бугай». Я, офіцер МВС, прийшов як рядовий. Найстрашніше, це – Дебальцево, яке тоді позначали на карті буквою «С». Усі генерали знаходилися  в тилу, а залишилися лейтенанти. Командиром взводу був Олександр Шимон, ваш земляк із Углі. Машини побиті, якби була техніка, ми врятували б його. Це велика людина. Його поважали бійці, він володів інформацією, ніколи не ховався за спинами інших. Якось приходить комбат і питає Олександра, скільки в машині солярки. Сашко йому: «70 літрів». Перевірили – так воно і є. Він возив боєприпаси, нафтопродукти, відповідальність була на всі сто.
Пам’ятаю, що на всіх опорних пунктах стояла 128-ма Мукачівська бригада, звісно, й інші... На Василя, 14 січня 2014 року, приїхав фургон. Угляни, цивільні люди, привезли військовим машину. Завдяки їй ми виходили з оточення з Дебальцевого під командуванням комбрига, генерала Шаптала. Нею  звозили трупи наших воїнів, напівголих, роздягнутих ворожою стороною, без курток, штанів. Цією машиною їздили по мінованих полях. Бувало, що стріляли наші по наших, бо не було розпізнавальної форми. Їхали без коліс, без мостів, без світла. Я знаю всі польові дороги. Дві доби ми вибиралися. Якось натрапили на «сепарів» і зрозуміли, що зайшли в тил ворога. 20 хвилин – і колону розвернули, взяли курс на Миронівку. Нас обстріляли, ми залишилися без коліс, задніх і передніх. Комусь руку відірвало, ногу поранило... Вихід військ спочатку звинувачували, а потім давали героя України».
Долучається до розмови  Володимир Тарасович Гонта. Він говорив, що тепер уже воювати є з чим, а тоді ні одягу, ні їжі в них не було.
Очі воїна сяють добротою. Він розповідав, що місцеві жителі Дебальцевого сприймали їх спочатку дуже агресивно. Через тиждень люди уже відкривали магазинчики, запрацювала школа, лікарня. Люди жили по підвалах, голодували. Ми завжди зупинялися біля дітей, роздавали їм цукерки, згущене молоко, м’ясні консерви. Місто почало оживати. Правда, потім розвідка донесла, що готується переворот...
Волонтер із Углі В.І.Богдан доповнює розповідь своїх побратимів про Олександра Шимона. У нього ще були два рідні брати, теж кадрові офіцери.Ці хлопці росли без матері, яка померла досить рано. Батько одружився вдруге . Та жінка замінила їм матір, виховувала, як могла. Пам’ятає, як вони збирали пісок на річці. Вантажив гравій, хлопці сіяли пісок і продавали, так виживали. Потім закінчили військові академії. 
Усі троє захищали Україну на сході.  Віталій Іванович продовжує: «Коли я вперше поїхав з гуманітарним вантажем, то побачив низький рівень матеріального забезпечення військових. Мене вразило, як БТРи супроводжують шкільні автобуси, у яких страшних умовах знаходяться бійці, і мені хотілося плакати. Брат загиблого Олександра дзвонив і попереджав мене, що туди їхати не слід, бо розстріляють по дорозі. Але ми поїхали. Батьки О.Шимона просили, аби потрапити в те місце, де загинув Саша. І побачив я ті траншеї, в яких повно води, а на піддонах відпочивають хлопці. Це було в листопаді-грудні. Дощі зі снігом. Один воїн підійшов до нас і каже : «Хлопці, дайте щось постелити, бо я увесь мокрий». Тоді ж дав собі обіцянку, хоч не маю коштів, бо не бізнесмен, але прикладу всіх зусиль, щоб наші захисники почували себе гідно, по-людськи. У них був старенький «Москвич». Ним бійці розвозили продукти, боєприпаси. Якщо б інша машина, то Саша, може б, і не загинув.
Я розповів друзям про ситуацію на Сході, і ми, 22 чоловік, зібрали кошти й купили броньовану машину. Перевезли її у фургоні, завантаживши мандаринами, одежею, чобітьми, продуктами. Ми відправили на схід 15 машин, серед них броньований «Опель», «Швидка» «Т-4» і т. п.».
Слухала уважно розповіді цих самовідданих людей, і душа наповнювалася почуттям гордості та вдячності, що в наш заматеріалізований егоїстичний вік ще є поруч із нами справжні воїни, захисники Вітчизни. Нехай милостивий Господь на кожному кроці завжди їх оберігає, дарує їм велику силу духу та міцне здоров’я. Дякуємо, що дали нам урок мужності, героїзму та милосердя.

Ганна КУЦИН.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення. 

Триває реалізація дров паливних
Лісівники ДП «Мокрянське ЛМГ» традиційно реалізовують дрова паливні для населення, підприємств, установ та організацій. Громадяни, яким дрова потрібні для власних потреб, можуть звертатися у адміністрацію лісгоспу чи найближче  лісництво, де реалізовують деревину у встановленому порядку, за визначеними відпускними цінами.