Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » До 75-річчя тотальної депортації євреїв нашого краю в табори знищення.

До 75-річчя тотальної депортації євреїв нашого краю в табори знищення.

09:17, 16.09.19
139
Суспільство / Пам'ять
(Голокост 1939-1944 років на теренах Закарпаття, зокрема Мараморощини)
Як відомо, 80 років тому, з окупацією Угорщиною території Карпатської України, у березні-квітні 1939 року фактично розпочалася Друга Світова війна, що  своїм пожираючим полум’ям обпалила мільйони родин в більшості країн світу. А постраждали найбільше  європейські євреї і роми. Позаяк чисельність євреїв на континенті та на теренах Мараморощини була значною, мова далі піде про геноцид саме єврейського народу. Як ілюстрації дозволю собі використати найпоказовіші тогочасні публікації на сторінках крайової газети «Неділя». Як на мене, вони цілком віддзеркалюють головні етапи і напрямки небаченої до того трагедії – Голокосту. Кожен з цих кроків влади сам по собі антилюдський, моторошний і жахливий, і не має жодного виправдання. Також вражає цинічність публікацій на шпальтах тодішньої преси. Навіть матеріали офіційного органу «Организації греко-католицкої молоді» (тобто неурядового релігійного молодіжного видання) дають уявлення про рівень суспільної нетерпимості до євреїв у краї. 

На окупованій хортистами території Карпатської України у березні-квітні 1939 року було впроваджено відверту диктатуру воєнщини. Вистачало показати на когось пальцем та донести, що він українець (а це було тотожне з поняттям Січовик, підпільник-партизан, комуніст, тобто, одним словом, ворог Мадярщини), для того, щоб його ув’язнити, катувати або й вбити. За спогадами мого дідуся по матері Кушніра Василя Івановича (1909 р.н., мешканець сел. Великий Бичків), його в 1943 році за донесенням таємного інформатора безпідставно було запідозрено в нелояльності до Мадярщини, що призвело до брутального арешту з побиттям та тривалого ув’язнення в одній з катівень Угорщини. 
У 1944 р. Горті було заарештовано, а новим керівником країни Берлін призначив голову антисемітської, фашистської організації «Схрещені стріли» Ференца Салаші. Його панування (жовтень 1944 р. – квітень 1945 р.) – це політичні репресії, терор, завершення угорського холокосту. А для Мараморощини це фактично була ще й подвійна окупація.
До німецької окупації у березні 1944 року Угорщина, де жило близько 750000 євреїв, не знала депортацій. Систематична концентрація осіб єврейської національності у п’яти зонах розпочалася 16.04.1944 р., а наступну депортацію 437402 осіб було здійснено до 09.07.1944 р., ще близько 30 тисяч депортували у жовтні. Життя втратили принаймні 180 тисяч угорських євреїв. А почалася планомірна депортація з Мараморощини. Фактично Голокост на Закарпатті тривав 52 дні – з 16 квітня до 6 червня 1944 року, тоді до «Освенціма» депортували 115 тисяч євреїв краю і прилеглих районів.
Опершись на угорську владу, місцеві мадяронські структури та їхніх поплентачів, єврейські ради і комітети (юденрати), нацистська Німеччина для масштабної акції виділила мізерні сили – кількасот есесівців. При цьому не спостерігалося організованого спротиву єврейського населення. Також не було масових виступів інших етнічних груп краю проти антигуманного поводження з євреями. Без сприяння Єврейського комітету в Будапешті депортація була практично неможливою в такі короткі строки. 
В цей період війни на очах наших краян (зокрема і моєї рідні у Сиготі-Марамароському і Великому Бичкові) відбувалися безпрецедентно трагічні події – під тиском нацистської Німеччини у травні 1944-го року практично всі євреї міста та округу обманом та репресіями були пограбовані (лише  при обшуках першого транспорту було вилучено цінностей на суму 800000 пенгів) та депортовані – в основному в концентраційний табір Освенцім. Акція фашистами була заздалегідь підготована та організована, але для пересічних людей вона стала несподіваною. За спогадами моєї бабусі по матері Кушнір Марії Василівни (1916 р.н., мешканка сел. Великий Бичків) вони ледь встигли напекти хліба для підлягаючих наглій депортації сусідів.
Про масштаби трагедії, зокрема, свідчать дані перепису населення краю 1930 року, згідно з якими на території Мараморощини проживало 65,4% українців, 23,1% євреїв та 11,5% інших національностей (в основному угорців та румунів). У місті Сиготі Марамароському мешкало понад 10000 євреїв, що складало біля 40% від всього населення. Відповідно і гетто в місті було наймасштабніше в нашому краї. До 20.07.1944 р. було вивезено 33119 осіб (з самого міста та околиць біля 15500), зокрема, і 33 лікарів, багато фармацевтів, адвокатів, держслужбовців тощо. З депортованих вижило лише біля 2000 осіб. Тобто на теренах Мараморощини тоді відбувалися безпрецедентно трагічні події. За спогадами моєї тітки Одовічук Ольги Іванівни (1921 р.н., мешканка м. Сигіт-Марамароський), повсюдний жах скував місто – загинули друзі, знайомі, колеги, сусіди. До прикладу, більше половини класу в ліцеї, де вона навчалася, було депортовано разом зі своїми родинами. Пусткою стали цілі квартали міста. Тотальна депортація євреїв – лікарів, юристів тощо, змусила владу відкликати з армії відповідних спеціалістів, що, можливо, врятувало їх від участі в кровопролитних боях на території Угорщини.
Після війни єврейська спільнота міста ні демографічно, ні структурно, ні соціально-культурно вже не відновилася. Втрачено назавжди цілий пласт культури і самобутності. Євреї Закарпаття, які пережили Голокост, масово емігрували в країни Європи та США. Також багато вихідців з нашого краю бачимо серед борців та засновників єврейської держави Ізраїль.
Пережита катастрофа та намагання донести до світу правду про Голокост, як максимальну форму ненависті, яку виявила людина впродовж історії, спонукала багатьох з уцілілих євреїв до видання своїх спогадів про ці моторошні події. Найвагоміший внесок у розповсюдження правди про Голокост серед людства безумовно належить єврейському, французькому та американському письменнику, лауреату Нобелівської премії миру 1986 року Еліезеру Візелю. Фактично завдяки його публікаціям 1950-х років у світі поширилося визначення поняття Голокост. Письменник народився та провів дитячі роки в Сиготі Марамароському. Під тиском нацистської Німеччини у травні 1944-го всі євреї міста, включаючи трьох сестер Візеля і його батьків, були депортовані в концентраційний табір Освенцім. Загинули його мати і сестра. Візель з батьком були відправлені в трудовий табір, що становив частину Освенціма. Взимку 1944-1945 року їх переганяють з Освенціма в Бухенвальд (так званий марш смерті), де незабаром після прибуття, в січні 1945 року, від виснаження і хвороб його батько загинув. У квітні 1945 року Бухенвальд був звільнений військами союзників. Ці трагічні події з документальною точністю описані Еліезером Візелем в книзі «Ніч». До речі, цей твір зараз перекладено українською мовою (Ніч. Світанок. День. Київ, Дух і Літера, 2006) і він доступний у всесвітній мережі інтернет. А свою першу книгу він опублікував в Аргентині у 1956 році ідишем під назвою «І світ мовчав». 
Ще не перекладені українською мовою цінні в багатьох аспектах (особливо своєю достовірністю) мемуари вихідця з села Буштино Андрія Брандстейна (Ендрю Буріана), який у 14 років разом з родиною пережив Голокост  (Хлопчик з Буштина: Син, що залишився живим, свідчить. Публікації Яд Вашем, 2016). Між іншим, це такий самий «документ епохи», як відома в світі книга «Як Гітлер вкрав рожевого кролика» еврейської дівчинки з Берліну Джудіт Керр.
Більш зацікавленому в пізнанні правди щодо  трагічної та моторошної сторінки історії нашого краю читачеві порекомендую з обговорюваної теми книгу «Карпатська діаспора: Євреї Підкарпатскої Русі і Мукачева (1848-1948)». (Єлінек Й.А., Ужгород, Видавництво Валерія Падяка, 2010). Видання наявне у районних бібліотеках краю.
Цьогоріч минає 75 років з часу тих безпрецедентних за своїм трагізмом та антигуманністю подій. Звісно, що ніякі слова не відобразять того болю і суму, які викликає Голокост! (Як і катастрофи, що йому передували – Геноцид вірмен у 1915-1923 роках на територіях Османської імперії та Голодомор в Україні 1932-1933 років). До речі, лише відсутність одностайної, адекватної і ефективної реакції світової спільноти на Геноцид вірмен зробив можливим наступні гуманітарні катастрофи. Це урок, який не слід забувати навіть у найменшій мірі, адже він вартував людству надмірно дорого. В наш неспокійний час шляхи примирення однозначно слід шукати і біля могил полеглих. Просто пам’ятаймо! Адже пам’ять це і форма справедливості! А головне – щоб ніколи і ніде знову!!!
Ярослав ОДОВІЧУК, смт Тересва. 




Читайте також:
Коментарі:
Аватар
Яррі Одл 16 вересня 2019 12:39
  • Подобається
  • 0
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Україна з 2012 року на державному рівні вшановує жертв Голокосту 27 січня. У сучасній Угорщині щороку 16 квітня відзначають День пам’яті жертв Голокосту. Ця дата прямо пов’язана з початком відправки євреїв Мукачева у гетто. Відповідальність щодо таких злочинів у певній мірі має й Румунія, яка у 2003 році в звіті «Візель» визнала свою провину (з цієї нагоди день 9 жовтня став у Румунії Національним днем Голокосту).

Аватар
Яррі Одл 17 вересня 2019 09:06
  • Подобається
  • 0
На 3-тій світлині визволені в'язні табору Бухенвальд. Еліезер Візель сьомий у другому ряді. Світлина квітня 1945 року.

Аватар
Яррі Одл 30 вересня 2019 09:51
  • Подобається
  • 0
24.07.2019 сайт «Голос Карпат» в статті "Табори смерті: Зниклі Євреї Закарпаття" опублікував 13 унікальних світлин травня 1944 року, 6 з яких підписані (на 2-х жителі міста Тячів). https://goloskarpat.info/culture/5d38c6a78910f/

Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відбудеться «День кар’єри»
З метою профілактики безробіття серед молоді, надання всебічної і актуальної інформації про професії, які користуються попитом на сучасному ринку праці, ознайомлення з послугами служби зайнятості Тячівський районний центр зайнятості організовує «День кар’єри».
Захід відбудеться 24 жовтня 2019 року в м. Тячів на площі Поштовій, початок о 12.00 год.
Тячівський районний центр зайнятості.

Сигнали оповіщення будуть навчальними
Управління цивільного захисту Закарпатської обласної державної адміністрації повідомляє, що 16-17 жовтня 2019 року проводитиметься комплексна перевірка загальнодержавної та територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення із залученням всіх засобів доведення інформації  (електричні сирени, гучномовці, а також електричні сирени системи «Павіан»). Звертаємося до усіх мешканців району та гостей з проханням зберігати спокій та пам’ятати, що всі сигнали, котрі будуть передаватися в цей період в ефірі дротового радіомовлення та через гучномовці, розміщені у місцях масового перебування людей (вокзали, школи, місця громадського відпочинку), а також сигнали електросирен, розміщених на території підприємств та організацій, є навчальними.


128 бригада запрошує на екскурсію
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада запрошує усіх бажаючих відвідати захід «День відкритих дверей», який відбудеться 20 серпня 2019 року о 10 годині за адресою: м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 153. Під час заходу будуть показані нові зразки озброєння, повсякденна діяльність військової частини. Також буде проведена екскурсія в музеї бойової слави бригади, де відвідувачі ознайомляться з цікавою історією створення та бойовим шляхом славетної бригади.
Тячівський РВК.

Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.