Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » «Я так сумую за рідним краєм…»

«Я так сумую за рідним краєм…»

14:28, 28.10.19
116
Суспільство
Цю фразу Юля (імена осіб цієї історії і деякі їхні життєві епізоди змінено за проханням співрозмовниці), повторювала часто і якось болісно. Жінка вже 23 роки далеко від домівки і своїх рідних, так би мовити, тимчасово працює і проживає в столиці Греції – Афінах.

–    Поїхала не з добра, безвихідь погнала мене світ за очі, – згадує вже далекі роки, коли прийняла таке рішення.Юля з сумом описує свою молодість, бо вийшла заміж за коханого юнака, але чомусь у сім’ї все пішло шкереберть. Він мав пристойну роботу, вона працювала в торгівлі. У сім’ї підростало троє синів. Та зникло найголовніше – подружня злагода, взаєморозуміння, повага одне до одного.
–    Щоденні хатні суперечки, що перетворювалися на рукоприкладство з боку чоловіка, змусили мене на крайній крок – виїхати з села у Тячів, найняти квартиру і в одній кімнатці жити з трьома дітьми-школярами, – оповідає Юля. – Я старалася з усіх сил, бо допомоги чекати не було від кого. Мої хлопчики підростали, радували успішним навчанням у школі, – не приховує захоплення дітьми мати. – А тут почалася так звана перебудова. Довелося змінити роботу, бо зарплата стала ніякою. З сумками почала мотатися по базарах, а це й без нормального сну, харчування. Важила тоді 46 кілограмів. Стали й сини мені допомагати, старший уже готувався до служби в армії. Дехто із знайомих почав виїжджати на роботу за кордон. Дуже важко я зібрала 1200 доларів, щоб оформити паспорт і візу, бо все-таки ризикнула пошукати фортуну там, – згадує жінка, що стало передумовою її заробітчанського життя.–    В Афінах ніхто не зустрічав остарбайтерів з обіймами. Більше того, ділки, яким оплатила за візу, виявилися аферистами, бо оформили її ... на кілька днів, – говорить про це з образою.–     Душно було від спеки, гірко від обману, що нас, кількох жінок, так «кинули», й страшно від незнання мови, від шаленого ритму грандіозного міста й безпорадності, – пригадує ті перипетії Юля й продовжує: – Та наші заробітчани вже там були: на перших порах допомогли, заспокоїли, порадили, як змогли. Але уявіть собі, як то жити півтора року з острахом, що тебе зупинить поліціянт й посадить за грати. А треба ж було виходити в магазини, бо працювала доглядальницею за старшою жінкою. Робота її не лякала, звикла швидко поратися по дому, то ж порядки наводила й варила, щоб було чим погодувати господиню, прала, прасувала ще й на прогулянки з нею ходила.
Найважчий період тривав, поки не вивчила мову. Бо як то, коли за словом до словника біжиш, а воно інколи по кілька значень має. Користуючись цим, було, на перших порах, її і з оплатою недобросовісні господарі «облапошили». Але їй дуже повезло, бо один період доглядала 100-річного професора вузу (колишнього) з дружиною. Він навчив її розмовляти і читати грецькою мовою. Заробляла Юля непогано. Все, до копійки, відсилала дітям. Ті пішли навчатися, бо це була її мрія – дати їм освіту. Старший встиг лише середню спеціальну здобути, бо молодим одружився. Один навчався на економічному, молодший – на юридичному факультетах вузів. Звичайно,  заочно. Коли  ж Юля вже добре «вписалася» у великому місті, підшукала роботу й синам, два з яких приїхали сюди й працювали на будівництві, заробили стартовий капітал на житло для своєї сім’ї. Знайшлася робота і двом її сестрам, яких теж запросила сюди.
Вона ж приїжджала щороку на місяць-півтора, одружувала синів, потім  – на хрестини своїх 8 онуків. Кожному допомогла  побудувати житло, а ще вчити старших онуків, які стали лікарями, турбується й про двох студенток… Приємні клопоти бабусі. І її гордість. Хоч не змогла їм казочки читати у дитинстві, та рада, що народилися у щасливих сім’ях, що вчаться гарно й прагнуть досягти кар’єрних висот.
–    Я й дітям своїм завжди говорила, що найкраще вдома, на своїй чарівній малій батьківщині, – стверджує співрозмовниця. – Бо як би там не було, ви тут свої між своїми. І багато чого можете зробити, варто тільки того хотіти. Лише старший мій Андрійко в Чехії трудиться, бо ж дітям хоче допомогти на ноги стати. А два сини мають тут престижну роботу. –    – То ви, Юлю, вже повернулися назовсім? – запитую, вислухавши далеко не повну розповідь.–    Мене чекає там одинока підопічна. Я їй пообіцяла повернутися, бо без мене вона ніяк. Щодень втішаю її в телефонній розмові, що скоро приїду. Не смію відмовити безпомічній людині. Хоча діти мої не схвалюють цього рішення.Жінка запевнила, що їй не важко справлятися з обов’язками, бо вона вже звикла до такого навантаження, як до чогось необхідного у щоденному ритмі життя.
–    Розумію, що мій вік свідчить про багато прожитого й побаченого, але я переконана, що колишні негаразди загартували мене. А ще оздоровлююсь морем, бо, за винятком, осінніх та зимніх місяців, купаюся. Починаючи з травня по вересень-жовтень, кожен ранок зустрічаю в морі, плаваю, приймаючи солену, ні з чим незрівнянну купіль. Мої господарі ще сплять, а я повертаюся від моря вже свіжа й енергійна, – охоче ділиться секретами здоров’я бувала  жінка, виглядаючи на 20 років молодшою.–    А ще здорова їжа. Там кухня базується на овочах і фруктах, які на столі круглорічно у свіжому вигляді, – додає, наголошуючи, що саме ця їжа додає сил і позитиву.І, звичайно, не оминає співрозмовниця  основного, фінансово-економічного питання, розповідає:
– Довелося пережити з греками і їхню кризу. Тоді й ми, заробітчани, отримували набагато меншу суму за роботу. Однак все у них налагодилося, у працівників достойні зарплати, у старших людей – відповідні пенсії. Разом з тим, ціни на продукти харчування такі ж, як в Україні. На одяг, взуття тощо так само. Комунальні послуги не захмарні, як у нас. Життя там комфортніше. Тим більше, що перебуваю у метрополісі, де є всі блага цивілізації. Скажімо, купую місячний квиток (бо це вигідно) на проїзд на всіх видах транспорту, в т.ч. і в метро. До всього, клімат теплий, у курточці і туфлях можна всю зиму перебути.
Єдине, що затьмарює життя афінян – нескінченний потік біженців, які заполонили  весь простір, засмітивши вулиці, сквери, парки, безкультур’ям осквернили історичні місця.
І як би там не було, я так сумую за своїм найчудовішим у світі рідним краєм… Тут і дим солодкий, і земля священна, і люди праведні.

Ольга Фіцай.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відбудеться «День кар’єри»
З метою профілактики безробіття серед молоді, надання всебічної і актуальної інформації про професії, які користуються попитом на сучасному ринку праці, ознайомлення з послугами служби зайнятості Тячівський районний центр зайнятості організовує «День кар’єри».
Захід відбудеться 24 жовтня 2019 року в м. Тячів на площі Поштовій, початок о 12.00 год.
Тячівський районний центр зайнятості.

Сигнали оповіщення будуть навчальними
Управління цивільного захисту Закарпатської обласної державної адміністрації повідомляє, що 16-17 жовтня 2019 року проводитиметься комплексна перевірка загальнодержавної та територіальної автоматизованої системи централізованого оповіщення із залученням всіх засобів доведення інформації  (електричні сирени, гучномовці, а також електричні сирени системи «Павіан»). Звертаємося до усіх мешканців району та гостей з проханням зберігати спокій та пам’ятати, що всі сигнали, котрі будуть передаватися в цей період в ефірі дротового радіомовлення та через гучномовці, розміщені у місцях масового перебування людей (вокзали, школи, місця громадського відпочинку), а також сигнали електросирен, розміщених на території підприємств та організацій, є навчальними.


128 бригада запрошує на екскурсію
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада запрошує усіх бажаючих відвідати захід «День відкритих дверей», який відбудеться 20 серпня 2019 року о 10 годині за адресою: м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 153. Під час заходу будуть показані нові зразки озброєння, повсякденна діяльність військової частини. Також буде проведена екскурсія в музеї бойової слави бригади, де відвідувачі ознайомляться з цікавою історією створення та бойовим шляхом славетної бригади.
Тячівський РВК.

Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.