Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
Останні новини
» » » » Відгук на публікації «Заневський монастир в Полонинах: нариси з історії Угольського та Углянського монастирів»

Відгук на публікації «Заневський монастир в Полонинах: нариси з історії Угольського та Углянського монастирів»

11:34, 24.02.20
181
Суспільство
Михайла Івановича Стана, колишнього директора Углянської середньої школи, активного дописувача «Дружби», вже немає серед нас: у листопаді минулого року  обірвався його земний шлях. Та до останніх днів у його серці пломеніла трепетна й незрадлива любов до рідного краю, землі батьків і дідів, з її сивою минувшиною, в  яку часто поринав думками. Вчитуючись у історичні матеріали, аналізуючи праці дослідників, часом не погоджувався з окремими твердженнями, маючи на це власну думку та серйозні  аргументи. Так і з’явився цей відгук на нариси  про Угольський монастир диякона Олександра Монича, який надала для друку дружина покійного Ольга Стан і який пропонуємо  нині читацькій увазі.  


В цілому вітаючи появу нарисів про Угольський монастир, автором яких є диякон Олександр Монич, хочеться подякувати йому за проявлений інтерес до історії нашої обителі, яка є, без сумніву, найпершим і найдавнішим монастирем Закарпаття. Предметом нарису став факт виникнення та розвитку рідкісного за своєю історією Заневського чоловічого православного монастиря. Як пише автор, в цьому історичному ракурсі використано матеріали, які вже були зібрані й опубліковані. Він лише розширив, доповнив і систематизував існуючі та нові відомості про Заневський монастир.
Але особлива увага автора при цьому сфокусувалася на таких термінах: Заневський, Угольський та Углянський монастирі і їх безпосереднього місцярозташування. І  в цьому, на наш погляд, допущені істотні помилки. Тому я б хотів звернути увагу автора і читачів на них та викласти свої міркування.
Автор нарисів пише, що Заневський монастир знаходився в долині річок Уголька, Теребля, Тиса, оточений невеличкими потічками Мала Уголька, Велика Уголька, Одарів і розташований за 30 км на північ від райцентру. Правильно, але це теперішній Углянський монастир. Територія колишнього монастиря оточена великими горами: Менчул (1501), Полонина-Гора (1047), але такої назви не існує, Іванів Звір (1068), Рункул (812), Урсово (770) та інші. Тоді це УГОЛЬКІВСЬКИЙ монастир.  Неподалік  красується невелика гора Заневка, від назви якої пішла й назва обителі. Правильно, але це знову Углянський монастир. Слід підкреслити, що гора Заневка,– пише далі Олександр Монич, – знаходиться лише на одному з хребтів г. Менчул.  І тут знову продовжуються неточності. По-перше, якщо, як вважає автор, Заневський монастир спочатку знаходився неподалік від полонини Менчул, то мав би назву однієї з цих гір, або Угольківський. Бо від Занівки до місця імовірного розташування монастиря налічується біля 20 км, а якщо до полонини, то ще з 10 км. Тоді назва могла бути Угольківський.
Ми згодні з автором, що Заневський монастир названий від неподалік розташованої гори Заневка. Воно так і є, ми цього не заперечуємо, але автор заперечує сам собі. Адже важко повірити, що монастир, який міг знаходитися, за твердженням Олександра Монича, під полониною, в оточенні таких високих і відомих гір, як Менчул, чомусь назвали Заневським від назви, порівняно невеликої г. Заневка, яка знаходиться далеко від Малої Угольки.
Автор не з наших місць і тому недостатньо обізнаний з географічною ситуацією. Тячівська районна газета «Дружба» 28 березня 2009 року вмістила інформацію про Занівку (така сучасна назва гори) і Угольський монастир «Таємнича Занівка».
У ній говориться: «Гарна Занівка з грядою подібних вершин розташована вздовж правого берега річки Теребля, між селами Дулово. Чумалево, навпроти Углі і Колодного. Занівське гірське пасмо вкрите буйними хвойно-листяними  породами. Тут найвідоміші на Тячівщині грибні місця. І тому в літній період на узбіччі шосейної дороги, що прокладена її підніжжям, часто можна побачити чимало автомобілів і грибників. А на однойменній зупинці, біля новозведеного православного хреста, ряди корзин з лісовими дарами на продаж.
Але мало хто знає, що в сиву давнину Угольський монастир спочатку носив назву Заневський.
Приблизно 890 року учні рівноапостольних братів Кирила і Мефодія на пагорбі, що навпроти гори Заневка, на лівому березі р. Теребля заснували монастир і назвали його Занов – від назви гори. Тривалий час монахи добували з гори будівельне каміння і возили його кіньми та волами на спорудження Божого храму. Сліди кар’єру видно і зараз. А міцний кам’яний фундамент старовинної церкви, що вміщала понад 300 монахів, на території монастиря зберігся до наших днів. На ньому зведена теперішня нова церква, хоч за розмірами набагато менша від давньої.
З часом Заневський монастир перейменували. Коли це відбулося – поки що невідомо. Але в добу єпископа Досифея (1712-1734), який переніс свою резиденцію з Мукачева до Углі через натиск уніатів, і звідси керував православним Мараморошем, монастир уже називався Угольським або Углянським».
Звідси також переконливо випливає, що Заневський чоловічий монастир знаходився навпроти одноіменної гори. У своєму нарисі автор підкреслює, що в давнину Заневський монастир носив назву Угольський. Тому й задаєшся питанням: який монастир називався Угольським – той, що в сьогоднішньому селі Угля, чи це був монастир під полониною в с. М.Уголька, що, імовірно, розташовувався на віддалі 18-20 км від Заневки та теперішнього Углянського монастиря, у що важко повірити.
Автор також помилково стверджує, що в давнину саме з гір люди переходили на проживання в низовини, тобто з теперішніх сіл Мала і Велика Угольки люди переселялися в с.Угля. Однак історичні факти та народні перекази свідчать, що це було навпаки. Населення, яке проживає в цих гірських селах, має коріння з Углі, Драгова, Ш.Луга, Кричова й інших сіл, мешканці яких і донині перебувають у родинних стосунках. Заселення малопрохідних урочищ Угольок відбулося після того, як Угольський монастир був закритий владою і зруйнований. Всі землі,які йому належали в Углі, Угольках, Колодному, Кричеві, Драгові, Вільхівцях, Тереблі, були роздані в користування мешканцям цих поселень. До речі, автор також не заперечує, що під час існування монастиря люди брали в оренду церковні землі. Про те, що майже вся угольська територія належала монастирю, свідчать назви – Луково, Денисово, Герасимово. Карпиново, Марково, Романівка й інші, які названі від імені настоятелів монастирських скитів. Бо ж у цих скитах, печерах і гротах, яких налічується понад 30, проживали монахи і вели підсобне господарство. Посли російського царя Івана Грозного, які відвідали монастир 1552 року, повертаючись з Константинополя в Москву, зафіксували тут великі земельні наділи. Чисельність монахів становила 330 чоловік, а в господарстві було 1000 овець, яких, звичайно, доглядали монахи в околицях Углі.  
Економіко-географічне розташування монастиря, за їх висновком, було дуже вигідним. Посли досить гарно описали природні багатства монастиря, мінеральні і термальні джерела, поклади солі, а також відмітили, що на високогір'ї Угольок зростає прадерево карпатських лісів – тис ягідний, який тепер знаходиться під охороною держави. А також добре описані об’єкти неживої природи.
Слід підкреслити, що, як пишуть посли, нижче того монастиря монахи сіль копають і підводами возять по селах на продаж. Очевидно, посланці мали на увазі околицю Тереблі, що є неподалік від Углі, тобто монастиря, де зараз знаходяться солені озера, як сліди давніх соляних копалень, залитих водою. Отже, тереблянські соляні озера ще раз підтверджують, що Заневський чоловічий монастир знаходився саме на місці теперішнього Углянського Свято-Успенського жіночого монастиря, але уже не чоловічого, а жіночого. На монастирській території більше ніде не зафіксовано поклади солі.
Чимало сумнівів викликають назви: Заневський, Угольський, Углянський. Автор допускає, що це були два монастирі, забуваючи що Угольський і Углянський –це одна назва. Угольський – давня назва будь-якого об’єкта на території Углі. В давніх мовних джерелах завжди вживалося слово угольський, а не углянський. Наприклад, угольський хутарь, угольський чоловік, угольський мотив…. Навіть зараз у розмовному стилі так і говорять: угольський хлопець, угольська толока, угольська ріка. Розмежування почалося в процесі заселення території с. Велика і Мала Угольки та з появою сільських громад, а потім шкіл, церковних приходів. І ось тоді слово угольський почало розділятися на углянський і угольківський, і слово угольський почало втрачати первісне своє значення, але залишилося в розмовній мові. Тому й Заневський монастир спочатку носив назву Угольський, а не Угольківський. Для кращого розуміння необхідно підкреслити, що територія Заневського монастиря була надзвичайно великою. Радіус землеволодіння обширний. Головний корпус з адміністрацією, храм з жилими приміщеннями знаходилися в Углі, навпроти гори Заневка, в центрі тереблянської долини, на місці теперішнього Свято-Успенського жіночого монастиря. Монастирські скити були розташовані по всій угольській території, включаючи навколишні села, де жили монахи і займалися підсобним господарством. В середині 16 ст., як відмічає хронограф, Угольський монастир був найбільшим монастирем не тільки Закарпаття, але, можливо, і всієї Східної Європи.
Слава про Углянський монастир линула далеко. Недарма посли Івана Грозного зупинилися саме в Углі. Проїжджаючи дорогою Сигот-Тячів-Хуст, у Буштині повернули до Занівки – в Углю. Крім того, чимало монахів та священнослужителів з далеких і близьких країв приходили в монастир, щоб тут померти і бути похованими. Такі факти зафіксовані письмовими джерелами. Монастир мав єдине і велике кладовище в М.Угольці, яке збереглося дотепер. Тобто, поховання здійснювали подібно до Чумалівського монастиря в роки войовничого атеїзму, де ховали священиків з інших сіл за їх заповітами. До речі, тут знаходився і найбільший скит Углянського монастиря. Урочище, де знаходився скит і назване кладовище, зберегло назву Монастир. Зараз тут знаходиться Свято-Дмитрівська церква і мощі подвижника православної віри  Іова Угольського.
Не можна не підкреслити, що колишній Заневський, а тепер Углянський монастир ніколи не зраджував православній вірі. Згідно наказу австрійського імператора Йосифа ІІ, у травні 1782 року були закриті всі мараморошські православні монастирі, серед яких і Угольський. Саме тоді в с.Угля, щоб заспокоїти людей, розпочинається будівництво греко-католицького храму з перспективою відкриття Василіанського монастиря і відродження церковної школи, яка тривалий час існувала в православному монастирі, але мети не було досягнуто. З ініціативи і підтримки держави в селі все ж збудували великий уніатський храм, який стоїть і нині й використовується православною громадою. Кажуть, будівельний матеріал на його зведення, головним чином, використано з руїн старого Углянського (Заневського) монастиря.
Отже, враховуючи історичні факти, географічні об’єкти і їх розташування, перекази старожилів, можна зробити висновок, що Заневський, Угольський і Углянський монастирі – це  один монастир, що був заснований на лівому березі річки Теребля, навпроти гори Заневка, де зараз розташований Свято-Успенський жіночий монастир. І ніякого сумніву у цьому не може бути.
Мені, як угольському жителю, родина якого тісно пов’язана з православною вірою та розвитком названої святої обителі, приємно, що славний монастир заснований і існує в рідній стороні. Бо Угля, Угольки – земля моїх батьків і прадідів. Запитайте будь-кого – звідки ви? Хоч це буде углянин чи угольківець, відповідь буде одна: я угольський.
У своїй розповіді я не зміг передати всі розходження та помилкові твердження Олександра Монича, їх висловлюють вчителі історії нашої школи, краєзнавці та черниці Углянського Свято-Успенського монастиря, двадцятиріччя відродження якого наближається. Рамки невеликої статті цього не дозволяють. На все потрібний час. Живу надією, що в найближчий період мені це вдасться зробити. Хочеться тільки, щоб прикрі помилки не проникали в історичну літературу. Історична правда – понад усе.
Примітка: благословіння на друк нарисів Олександру Моничу мав давати єпископ Хустський і Виноградівський при врахуванні думки Ігумені з сестрами Углянського монастиря, а не з іншої єпархії.
Червень 2009 року.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Звернення до мешканців Тячівщини, які повернулися з-за кордону
У зв’язку з ситуацією, що склалася навколо небезпеки поширення коронавірусної інфекції COVID-19, переконливо просимо  дотримуватися карантинних заходів та  самоізоляції.

Увага, важливе оголошення!
В зв'язку з карантинними заходами, оголошення, вітання, співчуття та інші матеріали для публікації можна надсилати
на електронну пошту «Дружби» 
mail@druzhba.uz.ua. Оплата здійснюватиметься через Приват24.
З повагою, колектив редакції "Дружба".
ЗАВТРА В ОДА ПРАЦЮВАТИМЕ «ПРЯМА» ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ
У зв’язку із уведенням карантинних заходів та призупинення особистого прийому громадян, йдучи на зустріч населенню області, вирішено у вівторок, 24 березня 2020 року, в облдержадміністрації провести пряму телефонну лінію «Запитай у влади», під час якої громадяни зможуть звернутися до в.о. голови обласної державної адміністрації Олексія Гетманенко з особистих питань.