Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Соломія. Невигадана історія.

Соломія. Невигадана історія.

10:18, 05.04.20
108
Суспільство
Породілля промучилася цілу ніч і тільки під ранок народила немовля. Змучена болями, не спавши, в теплій хаті притихла і спокійно заснула, як убита, а біля неї – заповитий у  білі пеленки  здоровий хлопчик. У кімнаті залягла тиша, тільки мамка породіллі тихо ходить біля плити, щось варить їсти на прийдешній день. Сільська баба Петриха, що теж не спала цілу ніч, приймаючи пологи, втомлено присіла під вікном на поперечну широку дубову лавицю та так і заснула. Ранкове літнє сонце піднялося з-за високих гір і першими  променями через невеличке віконце заглянуло до хати. В кімнаті посвітліло.



Раптом тишу розбудив тихий дитячий плач. Петриха почула його крізь сон і від несподіванки прокинулася, підбігла до жінки з немовлям, але вони мирно спали. Повернувшись на своє місце, присіла на лавицю, і тільки-но очі стали заплющуватись, як знову почула дитячий голос, десь там, за вікном. Подивившись у  бік господині, запитала, чи вона чує,  що десь плаче маленька дитина.
Удвох вийшли надвір, постояли і знову почули дивний звук біля хати, ближче до вулиці. Там, під самими вікнами, був городець, де росла городина та різні косиці. Підійшли ближче і побачили серед косиць соломій, між рядами, білий згорток. Постояли і знову почули  той плач.
Жінки занесли згорток до теплої хати, поклали на стіл й уважно розгорнувши конопляні пелени, побачили маленьке посиніле немовля – дівчинку. Надворі були літні ночі, маля чи то від холоду, чи від голоду з останніх сил хрипло кричало. Баба-повитуха, знаючи, як поводитись з немовлятами, взяла на руки маленьке голе тільце і притисла до теплих грудей. Однією рукою, прикривши білою пеленкою,  стала його зігрівати. Дитятко  стало оживати, крутитись, розкривати рота і щось шукати. Згодом дівча почало засинати.
Баба Петриха тихо поклала маля біля сплячої мами. Двоє новонароджених  мирно спали. Мати породіллі й сільська повитуха, перезирнулись і, врешті, зрозуміли, що трапилось цього ранку.
Молода мама прокинулась, присіла  на постелі і побачила, що біля неї лежать двоє діток, загорнутих у пелени. Вона стала роздивлятися по кімнаті, та після пологів нічого не могла згадати. Баба Петриха першою подала їй дівчинку, щоб нагодувати материнським молоком, потім подала хлопчика (молока в молодої матері було вдосталь).
Вранці, коли виганяли корів на пасовище, між жінками дуже скоро пролетіла файна новина, що Василина, яка живе у верхнім кінці села, під ранок  народила двійню: хлопчика і дівчинку. Пологи прийняла Петриха, яка живе на Старій Улиці.
Ще до хрещення дітей  вона розповіла хатнім про свою таємницю. Сім’я була богобоязлива, тому їй сказали: «Ми християни, як виховаємо свого хлопчика, так виховаємо і чужу дівчинку, вона в нашій кошарі».
І ось уже в теплій церкві священник середніх років, з невеликою бородою, хрестив голих дітей, обливаючи їх святою водою. Він бачив, що малі не схожі між собою, і сестричка наче старша за братика. Та в церковній книзі їх записав однаково.  Хлопчика назвали в честь дідуся – Миколою, а дівчинці дали ім’я Соломія, адже знайшли її між квітами соломіями.
Таке ім’я давали дівчаткам, щоб були вродливі, як квітка, сильні духом і ніколи не в’янули, навіть коли квітку зірвуть, вона, засушена, не втрачає своєї принадності, залишається  червоно-фіолетового кольору.
На початку нашого літочислення, в апокрифічних історичних джерелах записано, що пологи у Віфлеємі, в матері Божої Марії, приймала Соломоніда. А зірка на небі привела у Віфлеєм трьох мудреців-волхвів: Гаспара, Мельхіора та Бальтазара. Вони вклонились і принесли новонародженому Ісусу Христу золото, смирну, ладан та квіти з червоними головами, які були названі небесним янголом соломіями, в честь бабусі Соломоніди. Така назва збереглася до сьогодні.
Відлітали роки. Діти підростали, мужніли, як верба на добрій, вологій землі. Син Микола більше працював з батьком, донька Соломія – біля мамки навчалася всякій жіночій роботі. Стала вродливою і чарівною, як квітка, охоче бралася до будь-якої роботи, ніколи не хворіла,  хоча часто прала одяг взимку на холодній річці.
Як не приховували таємницю народження від дітей, все ж Соломія дізналася від сусідів, а потім і від мами, що коли була маленькою, її знайшли в городці серед косиць.
Діти дорослішали, і мама почала помічати: якщо Соломія працює в полі – Микола біля неї, якщо в хаті чи надворі, постійно ведуть розмову. На вечорницях або на сусідській свадьбі, де збиралася молодь на вінках, Миколу теж можна було побачити біля Соломії.
Тому мати вирішила на самоті поговорити з сином. Така нагоди випала влітку, коли Микола зранку запряг коней до воза і поїхав у ліс, на свій наділ, накосити зеленої трави для корови, яку тримали у хліві після розтелу. Мати теж поїхала допомагати сину. Коли вже складали свіжоскошену траву на віз, вона запитала в сина, чому він постійно крутиться біля Соломії. Микола без утайки відповів: «Вона мені подобається, і я нічого не можу з собою зробити. Я її люблю, вона мені не сестра і нікому її не віддам». Після цих слів, здавалось, у лісі настала тиша, яку порушили співом лісові птахи. Озвався цвіркун у траві, а тихий вітер зашелестів у верховіттях дерев. Природа немов підтримала хлопця.
Щоб не наробити біди, Миколина мати в неділю пішла до церкви. Після Божої служби підійшла до старого священника  уже з сивою бородою, і сказала, що хоче з ним поговорити про дуже важливу справу.
На попівській фарі, сидячи в теплій кімнаті, поділилася з ним своєю таємницею, як на сповіді, і попросила поради. Мудрий батюшка мовив їй у відповідь: «Двадцять років тому, коли я хрестив дітей, то бачив, що вони не схожі між собою, і що дівчинка була старшою. Чув про таємницю, що вони не рідні. Якщо діти поважають одне одного, не стій на дорозі, в них буде хороша, дружна сім’я».
По якомусь часі у сім’ї Микули Іванового відгуляли весілля. Старий священник повінчав і благословив молоду пару, наставивши на те, аби укріпляли сімейні узи й дорогу до Божого храму не забували.

Про такий випадок у селі Теребля розповів мені стрий Михайло Михайлович Чопик (1904-1992 рр). Записав у 1976 році 
Степан Чопик-Микунда.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Спалювання сухостою та сміття завдає величезної шкоди довкіллю
Спалювання сухої рослинності та сміття завдає величезної шкоди довкіллю, створює загрозу для життя рослинного і тваринного світу, а нерідко і людей, та може призвести до некерованих надзвичайних ситуацій, особливо у пожежно-небезпечний період.

Продається насіння кукурудзи
Терміново продається 11 пос. одиниць насіння кукурудзи (гібрид «Солонянський 298 - 9 шт. та гібрид «ДБ Хотин»- 2 шт.), які знаходяться  на Новій Почті в Буштино. Вартість - 6оо грн. за пос. одиницю. Інші гібриди кукурудзи по «Новій почті». 
Звертатись за тел.: 097 00 47 112.


Звернення до мешканців Тячівщини, які повернулися з-за кордону
У зв’язку з ситуацією, що склалася навколо небезпеки поширення коронавірусної інфекції COVID-19, переконливо просимо  дотримуватися карантинних заходів та  самоізоляції.

Увага, важливе оголошення!
В зв'язку з карантинними заходами, оголошення, вітання, співчуття та інші матеріали для публікації можна надсилати
на електронну пошту «Дружби» 
mail@druzhba.uz.ua. Оплата здійснюватиметься через Приват24.
З повагою, колектив редакції "Дружба".
ЗАВТРА В ОДА ПРАЦЮВАТИМЕ «ПРЯМА» ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ
У зв’язку із уведенням карантинних заходів та призупинення особистого прийому громадян, йдучи на зустріч населенню області, вирішено у вівторок, 24 березня 2020 року, в облдержадміністрації провести пряму телефонну лінію «Запитай у влади», під час якої громадяни зможуть звернутися до в.о. голови обласної державної адміністрації Олексія Гетманенко з особистих питань.