Бо кожна дитина – це диво і дар…

…Ніці Юріївні всього 37, проте ця вродлива, енергійна жінка вже встигла стати не лишень  матір’ю восьми дітей, а й бабусею, бо у сина Євгена та доньки Руслани вже з’явилися свої нащадки, тож думки її снують й довкіл чотирьох крихіток-онуків.
Видно, їй таки судилося присвятити своє життя дітям. І, як не парадоксально, саме невеселі спогади про дитинство спонукають  її нині робити все можливе й неможливе, аби власні сини й донечки були оточені ласкою і любов’ю.
 Подружнє життя у Ніци Юріївни склалося не найкраще – кілька років тому вони з чоловіком розлучилися, друга спроба знайти свою половинку теж обернулася розчаруванням. Тож, мешкаючи разом із 76-літньою  матір’ю, з усією лавиною справ Ніці доводиться справлятися самотужки. Тому день для неї розпочинається ще до схід сонця – о 5-ій годині ранку. Адже потрібно приготувати сніданок й спорядити до школи чотирьох дітей. Старшенькі дівчатка – тринадцятирічна Тетянка й одинадцятилітня Марійка вже більш-менш самостійні, а от Василькові й Ніночці без матусиної допомоги не обійтися. Що ж до ранкового меню і шкільних перекусів, то все це заплановано звечора. Й господиня, хутко узявшись до діла, напікає на двох сковорідках повні миски апетитних млинців, оладок або сирників, що так смакують дітям зі сметаною. Потім береться за приготування ситних бутербродів з  ковбасою чи шинкою й швидко розкладає їх у шкільні ранці. Провівши дітвору за поріг, квапиться до худоби і птиці, якої з настанням весни більшає на хазяйському дворі. 
– Інакше я не вмію, – ділиться співрозмовниця. – Купувати м’ясо, яйця, смалець у крамниці дуже накладно. І так борошно (2 мішки на місяць), цукор, крупи тощо добряче влітають у копієчку. Ділянка в нас невелика, то картоплю теж доводиться прикуповувати, адже в страви щомісяця йдуть 4-5 мішків.
Неабияк виручає й запасливість газдині. Від масштабів її закруток голова  йде обертом. Скажімо, квашеної капусти й по 300 банок вишиковуються на полицях з осені, м’ясних консервів – біля півсотні. А ще ж і  перець, огірки, помідори, бо хочеться, аби в дітей був багатий вітамінний раціон, аби росли міцненькими і якнайменше хворіли. Сусіди кажуть: Ніца завжди чимось зайнята, вона ніколи не тратить часу на пусті розмови, радше – трохи відпочине разом з меншими – 6-річним Сашком та 3-річною Анною-Андреєю в час денного сну, аби відновити сили й знову поринути у вир домашніх клопотів.
А ще, виявляється, вона відпочиває, коли... чаклує над випічкою. Пофантазувати на тему солодких десертів –  для Ніци Кіндрич справжнє задоволення. Передалося їй це захоплення від батька, якого, на жаль, уже 14 років як немає. Охоче ділиться з нею кулінарними секретами й старша сестра Іляна. Тому на диво пишними й смачними вдаються їй і медовики, й бісквіти, і літні пироги з полуницею, вишнею, яблуками... Тож у дні народжень в центрі святкового столу завжди красується розкішний, кремовий торт, який дарує малим стільки  емоцій!
Усіх своїх кровиночок мама любить однаково, бо всі їй безмежно любі й дорогі,  за  кожного хвилюється і болить її серце. Та все ж найбільше уваги зараз потребує найменша крихітка – трирічна Анна-Андрея. Не натішаться жвавою, веселою  лялечкою мама з бабусею. Ледь встигають відповідати на запитання малої допитливої розумниці, яка все хоче знати, з усіма поспілкуватися, до речі, й по телефону, з яким  вона вже    на «ти»…
Звичайно, не скажеш, що виростають діти в ідеальних побутових умовах. Насамперед, дається взнаки брак житлової площі, тому в хаті часом буває надто гамірно, а це позначається й на шкільному навчанні. Проте у дружному родинному колі  юна плеяда успішно засвоює іншу науку, адже діти вчаться в складні моменти підставляти плече й допомагати одне одному, брати на себе відповідальність за менших, захищати слабших. Тому Ніца Юріївна сподівається, що  всі вони  виростуть добрими, чуйними і щирими. Задля цього намагається дати їм якнайбільше любові, бо чудово розуміє, що саме вона є головним елементом у вихованні дитини.
Ганна Макаренко.