Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Наперекір всім мінливостям долі…

Наперекір всім мінливостям долі…

09:42, 15.03.21
281
Суспільство
У житті будь-якої родини з плином часу відбуваються певні зміни, адже діти виростають, у них з’являються нові запити, виникають проблеми, які вимагають і матеріальних затрат, й серйозних зусиль для їх вирішення. Що ж до прийомної родини, то це окремий випадок, де часто-густо не обійтися і без державної допомоги, оскільки йдеться про дітей з особливими долями, станом здоров’я та обмеженими батьківськими можливостями щодо забезпечення життєвих перспектив. В історії прийомної родини Василя Васильовича та  Надії Іванівни Варгів з Грушова зараз саме той період, коли відчувається особливо гостра потреба у державній підтримці…



«Офіційних» підопічних у Варгів зараз п’ятеро. Це Мар’янка, Юрко, Габріела, Миколка та Мишко. Та, як і раніше, залишаються «їхніми» і Михайло-старший (21 рік), і 22-річний Іван. Адже поки-що свого кутка вони не мають, хоч по досягненню 18-літнього віку мали бути забезпечені житлом. У Івана хоча б є можливість побудуватися на місці старої материної хати в селі Сільце на Іршавщині. Після закінчення Тячівського професійного ліцею він трудиться водієм-далекобійником, то, цілком можливо, що зможе самотужки  справитися з цим завданням.
 Гірша ситуація у Михайла, якого «перемістили» у «загальнообласну» чергу на житло, де він далеко не на перших позиціях, тож чи зуміє отримати його до 23 років, як це законодавчо встановлено, – велике питання.
Непокоїть прийомних батьків і майбутнє Габріели, яка, маючи певні вроджені особливості розвитку, потребує стороннього нагляду. Поки вона в родині, за неї можна не хвилюватися, адже неконфліктна і працьовита дівчина охоче дослухається до порад і вказівок старших, проте майбутнє її сповите туманом. Рідна сестра, яка зараз проживає за кордоном, здається, зовсім забула про існування Габріели, а батька, який відбув термін ув’язнення за вбивство дружини, вона просто-напросто боїться й навіть не хоче бачити.
– Звичайно, існує варіант на зразок «Парасольки», – ділиться Василь Варга, – проте це заклад закритого типу, де більшість  дітей, які там утримуються, – з набагато складнішими діагнозами. А хочеться, щоб дівчина перебувала у більш-менш комфортному середовищі. Переживаю, щоб не потрапила в руки нечестивців, котрі можуть скористатися її наївністю й безпорадністю. Пробували оформити для неї групу інвалідності, та поки що з цього нічого не вийшло. Влаштуватися на роботу для Габріели буде вкрай проблематично, тож вона  може зостатися без засобів до існування.
Минулоріч склад сімейства поповнили два братики – Коля та Мишко, що, ставши сиротами при живих батьках, перебували на той час у «Домі милосердя», під патронатом Християнської місії. Уже невдовзі з’ясувалося, що Коля серйозно нездужає і для підтримки життєдіяльності йому потрібна процедура «штучної нирки» (гемодіаліз). З тих пір кожного-другого дня Василь Васильович привозить хлопця  в лікарню. До всього, йому доводиться власним коштом ще й купувати препарат для ін’єкцій. З цією бідою вони нині сам-на-сам. Замінити  нирку коштує біля 60 тис. у.о. Правда, існує пільгова програма, що передбачає операцію з пересадки донорської нирки для дітей. Можливо, Миколчина черга підійде через рік, два, три, та все ж надія жевріє. І разом з лікуючим лікарем вони вирішили діяти –  підготувати документи, пройти обстеження… А раптом поталанить? 
З усім цим вузлом проблем пов’язані великі фізичні й моральні навантаження. Однак подружжя мужньо і терпляче несе свій хрест:
– Я міг би скинути з себе весь цей тягар, – каже Василь Васильович. – Та знаю, що потім мені буде дуже боляче. Тому, поки Бог дає сили, будемо допомагати Колі в боротьбі за життя. А загалом у мене назбиралося багато запитань до Мінсоцполітики з приводу соціального захисту дітей-сиріт та важкохворих, котрим потрібна своєчасна, конкретна і відчутна допомога. Тому, можливо, доведеться застосовувати на ділі біблійний вислів: «Відкрий вуста свої за сироту».
…Не обминула прийомну родину і коронавірусна епідемія: перехворіли і батьки, й, у легшій формі, діти. Тож того дня, дочекавшись яскравого березневого сонця, усі з особливою насолодою трудилися на присадибній ділянці, вирубуючи всохлі пагони в малиннику. Можна вважати, що таким чином для них стартував весняний цикл робіт. Бо вже на обрії – обрізка молодого персико-сливового саду, висаджування в тепличний грунт розсади (яку вже привезли із Заріччя), підготовка відкритого грунту для посіву городини, догляд за полуничними плантаціями… І все це – не тільки задля продовольчих запасів, а й для виховання працею, набуття навичок колективізму, взаємодопомоги. Знаються діти й на догляді за живністю, бо на хазяйському дворі – і теличка, й кози, і поросята, а ще – кури, які щодень віддячують за турботу 2-3-ма лотками яєць…
Відпочивають також дружно, однією великою сім’єю. Звичайно, карантинні обмеження не дозволяють вибиратися у далекі подорожі, проте є у Варгів улюблене місце для вікендів поблизу, під ліском – біля їхнього рибничка, де можна й шашличок засмажити, і у волейбол пограти, грибів, ягід, цілющих трав назбирати. А святкування днів народження – це вже «залізна» традиція, непорушне правило внутрішнього життя. Особливо насичений у цьому плані липень, на який припадає 8 іменинників.
Прийомні батьки роблять усе, що в їхніх силах, аби відігріти осиротілі дитячі серця діяльною турботою, подарувати всім своїм синам і донечкам радість повноцінного дитинства, допомогти змужніти й назавжди забути про пережиті страхи, бездоглядність та душевні травми, завдані непутящими батьками.
Й, навіть після того, як діти ступають за поріг  привітного дому, що став для них рідним, невидимий зв’язок продовжує єднати їх з цими незвичайними людьми, й вони телефонують, приїжджають, діляться новинами, питають поради. Тому на сьогодні подружжя Варгів є не лишень названими батьками для своїх вихованців, а й щасливими дідусем і бабусею для восьми славних онуків, у чиїх долях золотяться й промінчики їхньої доброти та милосердя.
Так, вони взяли на себе непросту, та дуже почесну місію – подарувати дитині найнеобхідніше – мамину турботу, надійне батькове плече, підтримку брата, пораду сестри, навчити  любити людей і світ, в якому вони не самотні. До цього закликають й інших – узяти дитину в родину, вділити часточку свого серця хлопчикам і дівчаткам, а їх, на жаль, тисячі, чиї долі на зорі життя обпалені пекучим болем сирітства. Василь Васильович та Надія Іванівна готові допомогти в цьому прийомним батькам, адже щодень переконуються:  немає нічого прекраснішого на землі, аніж щаслива усмішка дитини.
Ганна Макаренко. 
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Передплату на "Дружбу" продовжено до кінця 2020 року
Дорогі друзі! Рік, що завершується, був для усіх нас нелегким. Проте, і в цих нових умовах ми, журналісти газети "Дружба", завжди намагаємося тримати руку на пульсі подій та відшуковуємо актуальну, злободенну та цікаву інформацію. Пишемо про Вас і для Вас.  Тож сподіваємося, що прихильники  районки передплатять газету і на 2021 рік.
 До речі, зробити це можна онлайн - на сайті "Укрпошти". Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Не рубай ялинку!
ДП «Брустурянське ЛМГ» повідомляє, що  підприємство не має ліміту на заготівлю новорічних ялинок. Стаття 65 КУпАП, стаття 91 ЛКУ: штраф за зрубану ялинку діаметром до 10 см – 517,86 грн. Шановні громадяни, працівники лісової охорони будуть проводити рейди, накладатимуть штрафи і секвеструватимуть зрубані ялинки. 
В.Михалчич, провідний інженер з охорони лісу.