Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Так з діда-прадіда в Тереблі писали яйця і пекли паски…

Так з діда-прадіда в Тереблі писали яйця і пекли паски…

09:06, 03.05.21
82
Суспільство / Духовність
В час, коли добігає кінця сорокаденний піст, кожна сім’я починає готуватись до великого християнського свята – Великодня, яке припадає цьогоріч на 2 травня.


За традицією, за тиждень до Пасхи в церквах відзначають Вербну неділю – вхід Ісуса Христа на молодому осляті в Ієрусалим. А безпосередні празничні приготування розпочинаються  з Чистого  четверга, коли в хаті та на подвір’ї господарі наводять лад. З цього дня починають пекти паски.
Борошно береться пшеничне, біле, вищого гатунку. Кожна газдиня надає перевагу лише  перевіреному, з якого перед цим пекла хліб. В середу ввечері борошно, дерев’яне корито, форми (тепші) заносять до теплої хати.
У четвер, після ранкової молитви, газдиня просіває борошно через густе сито й частину його висипає в дерев’яне корито.  По центру робить заглиблення і вливає   розведені в теплій воді дріжджі – робить причину і залишає на годину. Коли вона добре забродила, приступає до вимішування. Робить все руками, додаючи решту муки, трохи води, пареного  (кип’яченого) молока, солі та масла або маргарин. Яйця збиваються в окремій посудині і їх теж додають у тісто. Всього потрібно дати в міру, щоб воно не стало важким, мало силу. Місять його, поки не стане в’язким й не почне відставати від рук та країв корита. Приготовлене тісто благословляють «хресним знаменієм» і накривають білою скатертиною, а зверху кладуть мицку – вербний прутик, освячений у церкві. Оскільки в хаті тепло, тісто справно підходить (кисне) і вже за годину готове до  випікання.
Газда теж не сидить без діла – заносить сухі букові дрова і в печі розводить вогонь. Приходять й помічники – родичі, невістки або сестри, для яких теж випікаються паски. Адже ми дожили до того часу, коли мало в якому дворогосподарстві збереглася кам’яна чи цегляна піч, тому рідня старається випікати паски колективно.
…Готове тісто рівними порціями розкладають у круглі невеликі форми, заповнюючи їх лише наполовину. Все робиться на столах та кухонних дошках, руки у жінок чисті, на  голові в кожної – хустка. Зі шматків тіста формують довгі смужки, по три заплітають їх у «косичку» і відкладають убік. Коли паска підійде, змащують верх збитими жовтками (до речі, в давнину для цього робили щіточку-помазок із кукурудзяного «шумолиння», яке кожна газдиня обов’язково зберігала до свята). На змащений    яйцем верх обережно викладають навхрест заготовлені «косички», а між ними  різні фігурки з тіста. Кожна господиня прикрашає паску на свій смак, з дотриманням сімейних традицій. Прикраси теж змащують збитим жовтком. Всіх цих премудростей мою дружину Любов Іванівну навчала мама  – як приготувати тісто, формувати і прикрашати паски.В селі Теребля була така традиція, зараз вона  майже віджила, але дехто із старожилів її притримується: газдиня бере частину пасхального тіста і робить невеликі колачики (булочки). Їх давали коло церкви  за померлими – жебракам, бідним, щоб усі були ситі.
…У печі палахкотить вогонь, букові дрова дають жар. Уміла газдиня добре знає, як розпалити піч. Тут теж є свій секрет. Вогонь повинен горіти рівномірно, щоб «небо» і «дно» набули рожевого кольору, а по кутах утворювалися жаринки. Щоб піч була добре напалена, а із «дна», при терті кочергою, йшли іскри. Дружина Люба перевіряє готовність печі, застосовуючи старий дідівський метод: жменю кукурудзяного борошна кидає на гаряче «дно»: якщо горить і димить, потрібно зачекати. Аж ось  піч натоплена, і хазяйка з помічниками приносить у формах паски і колачі та «потята» (невеликі тістечка у вигляді пташок). Перш, ніж «саджати» паску, потрібно, щоб малі діти присіли під лопату біля самої печі. На лопату газдиня кладе паску і хрестить її. Малі сидять тихо, поки всі паски не будуть у печі. Діти під паскою – це давнє повір’я, щоб вони  росли здоровими і файними, як білий хліб. Щоб всі їх любили і поважали, як паску, і щоб мали достаток. Газдиня хрестить кожну дитину, і вони охоче ідуть «під лопату», знаючи, що їм першим буде дано  пташечку із пасхального тіста (їх робили із скрученого вузликами тіста, з одного боку розрізали хвостик, а з другого формували голівку, для очей вставляли малі квасолини або чорний перець-горошок). Їх саджали на кукурудзяне шумолиння, змащували яйцем і клали рукою на передній край, а діставали з печі  першими й це була дітям велика радість.
Паска тим часом «підростає» й печеться, а газдиня переживає: то присяде на маленький стільчик і чекає, то заглядає, чи не пригоріла, чи  «гнітиться». Якщо все йде добре, заспокоюється.
Коли прийшов час,  витягує   паски кочергою. Щаслива, коли все добре – вони рум’яні, не пригоріли і не потріскались. Радість була, якщо тріскали лише трішки: казали, що це на «серенчу» – на добро та удачу. Гарячий виріб кладуть на стіл і вкривають скатертиною.
Після цього родина збирається за столом на невелику «нараду»  – жінки обговорюють, скільки потрібно зварити курячих яєць на завтра та хто їх прийде писати, що ще потрібно заготовити до святкового столу. У Великодню п’ятницю ніхто з християнок фізично не працює, довкіл панує тиша, тільки по окремих хатах,  де цього дня будуть писати яйця, збираються охочі.
...Звичай розписувати великодні яйця примандрував до нас з давніх часів. Коли я був малим, то жив у бабки Марії «За млином» (окремий район Тереблі). На краю села, недалеко від річки, за вузькою залізничною колією проживала з сином бабка Хвостиха (більшість людей так її називала, а прізвище мала Гарба). У Чистий четвер вона ретельно милась, змиваючи всі земні гріхи, одягала все чисте, щоб бути готовою у Страсну П’ятницю до розпису сакральних символів.
У п’ятницю з самого ранку приходили сусіди, родичі, приносили у дерев’яних мисках варені яйця. В хаті тепло, приготовлено пищики-писачки (на дерев’яній паличці прив’язані навхрест металеві наконечники, взяті із шнурків для взуття).
Посудиною для розплавленого бджолиного воску служили залізні круглі коробочки з-під гуталіну, підходила і верхня, й нижня частина. Фарбу баба Хвостиха виготовляла з цибуляного лушпиння, заготовленого взимку. Брала і кору вільхи та дуба. Відвар з них набував густо-червоного кольору. З місцевої лікарні діставала медичну «зеленку». А з Углянського жіночого монастиря, який часто відвідувала, приносила декілька видів анілінових фарб, оскільки черниці займались фарбуванням пряжі з овечої вовни.
Сільська писанкарка навчала молодих дівчат та жінок, як писати пищиком, виводити теплим воском на білій шкаралупі різні візерунки й задумані художні елементи. Після цього яйця клали у миску з фарбою, а коли виймали, зішкрібали застиглий віск, під яким залишались білі борозни збереженого розпису. Щоб фарба не лишала відбитків на пальцях, яйця «купали» в квасниці (сироватці, що лишалася після приготування домашнього сиру на Пасху).
Місцеві жінки знали: куряче яйце, розписане руками баби Хвостихи, зберігається багато років, не псується, не видає запаху, воно ніби вчора зварене. Писанка зберігалась, як оберіг, вважалося, що з нею у хату не вдарить грім, вона не згорить, у сім’ї не траплятиметься лихих пригод, а багатство буде примножуватися.
У суботу газдиня складає у святкові кошики  паску, з десяток білих та кілька розфарбованих яєць, сир, масло, сіль,  зелений часник, куплену у церкві в п’ятницю після Плащаниці свічку. У нашій родині не прийнято класти м’ясо, горілку, вино – тільки те, що дозволено християнськими правилами.
...Всі разом ідемо опівночі до церкви з пасхальними кошиками. Після Всеношного та Літургії відбувається обхід храму з павізами та піснеспівами крилосних дяків. Кошики відкриті, тихо палахкотять свічки. Батюшка кропить їх святою водою. Після пасхального благословення з амвона люди розходяться по домівках. Кожен старається прийти до хати першим, щоб бути  і в  житті першим у всьому. Газда вітається: «Христос Воскрес!» і чує у відповідь: «Воістину Воскрес!».
У ранковий час, коли сонце тільки-но встає із-за гір, вся родина сідає за святковий стіл, щоб розговітися великодною смакотою.
Степан Чопик-Микунда, с. Теребля.  

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Замовляйте вітання у районну газету!
У дорогої людини – гарна життєва дата, а Ви не знаєте, як її гарно і незабутньо привітати? Редакція Тячівської районної газети «Дружба» приймає замовлення на написання іменних привітань до днів народження, ювілеїв та свят.
Вітання в газеті – це гарний подарунок, який залишиться у пам’яті іменинника надовго. 
Подаруйте рідним і близьким увагу та гарні слова!
Чекаємо замовлень  на viber +380986608158. Можлива оплата на карту.  
Передплату на "Дружбу" продовжено до кінця 2020 року
Дорогі друзі! Рік, що завершується, був для усіх нас нелегким. Проте, і в цих нових умовах ми, журналісти газети "Дружба", завжди намагаємося тримати руку на пульсі подій та відшуковуємо актуальну, злободенну та цікаву інформацію. Пишемо про Вас і для Вас.  Тож сподіваємося, що прихильники  районки передплатять газету і на 2021 рік.
 До речі, зробити це можна онлайн - на сайті "Укрпошти". Передплатний індекс "Дружби" - 61823.