Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » Започатковано літопис буштинського футболу

Започатковано літопис буштинського футболу

09:29, 23.08.21
273
Суспільство / Сільське життя / Футбол
У шанувальників футбольної гри, які цікавляться історією розвитку цього виду спорту на Закарпатті, нещодавно з’явилося джерело цікавої інформації – друковане видання «Історія футболу в Буштині». Автор-упорядник документального нарису – уродженець смт Буштино Михайло Рущак (на фото), що нині мешкає в обласному центрі. Його інтерес до «футбольної теми» значною мірою зумовлений спортивним захопленням батька – Михайла Юрійовича Рущака, граючого тренера і капітана футбольної команди ветеранів селища (на фото внизу), який свого часу, у 60-70-ті рр. м.ст., грав за буштинські команди «Тиса» і «Карпати».
Тож  саме батькові  автор і присвятив цей новодрук, що відстежує появу й становлення улюбленої гри мільйонів на теренах рідного Буштина у 1932-1955 роках. Виклад густо помережаний фактами й проілюстрований промовистими архівними фотознімками та турнірними таблицями.
Нині пропонуємо читачам ознайомитися зі змістом видання у дещо скороченому вигляді.


«При згадці про футбол у багатьох буштинців, і не лише у палких  прихильників спорту, з'являється іскорка в погляді та радісна посмішка на обличчі. Адже ще не забулися звитяги односельців – буштинських майстрів шкіряного м'яча 70-80-х років у чемпіонаті області та їх вихід на всеукраїнську арену серед провідних колективів фізкультури. На жаль, стан справ у цьому виді спорту в селищі сьогодні не найкращий – вболівальникам залишаються солодкі спогади і надія на повторення успіхів. Як же, власне, з'явилася в Буштині гра, яка не залишає байдужими серця мільйонів людей по всьому світу? 
Щоб відповісти на це питання, потрібно зрозуміти стан справ у футбольному господарстві нашого краю за часів Чехословацької республіки. Відразу слід зазначити, що за Австро-Угорщини, до першої світової війни, спортивних товариств на Закарпатті було дуже мало, а тих, які культивували футбол, взагалі можна перерахувати на пальцях однієї руки. Три клуби в Ужгороді, один у Чопі та один у Берегові. Участю в першості Угорщини міг похвалитися й взагалі тільки "Ужгородський атлетичний клуб", інші проводили виключно товариські ігри. Такий стан справ пояснювався як глибоко периферійним статусом Закарпаття в імперії, що не сприяло поширенню прогресивних ідей нового часу, так і суто соціальним становищем більшості населення – заняття спортом довгий час могли  собі дозволити виключно багатії та аристократи. В складі Чехословаччини справи пішли значно краще, спорту почали приділяти належну увагу на державному рівні. По-друге, чехословацька влада ставилася до Закарпаття як до рівноправної частини держави та вкладала значний ресурс  у його розвиток. Взагалі в країні складалася демократична і ліберальна політика  щодо різних національностей та прошарків населення. В футболі це проявилося наявністю ліг за національною ознакою, не винятком  стало і Закарпаття – першості проводилися в «угорській» та  "слов'янській" лігах. В таких умовах футбольні клуби на теренах Закарпаття на початку 20-х років з'являлися, наче гриби після дощу в багатьох населених пунктах краю. Однак ейфорія була недовгою. Виявилося, що одного ентузіазму для функціонування клубів мало, а економічний стан більшості спортивних осередків був жалюгідний – Закарпаття лише ставало на шлях розвитку. Тому багато новостворених клубів через рік-два кануло в лету або ж провадило вкрай нерегулярну діяльність. Стабільно функціонували клуби пише у великих містах. 
Справи пішли значно краще на початку 30-х. По-перше, сама гра у футбол ставала дедалі популярнішою. Почали проводити чемпіонати світу, чехословацькі клуби успішно грали в Середньоєвропейському кубку (тогочасний аналог єврокубків), для популяризації гри в краї часто запрошували провідні чеські та угорські клуби в своєрідні турне, а ці виставочні ігри проводили і в глибинці, а не лише в Ужгороді чи Мукачеві. Однак проблеми функціонування клубів нікуди не зникли. Так, придбати форму чи інвентар стало простіше. Однак, щоб офіційно зареєструвати клуб і грати в першості краю, потрібно було сплачувати членські внески до асоціації, мати молодіжну та дитячу команду, їздити на виїзди, дотримуючись календаря змагань, а ще, і це часто було проблемою навіть для клубів першої ліги – мати придатний для ігор майданчик   в належному стані. Тому дуже багато створених клубів мало "напівлегальний" характер – вони не були офіційно зареєстровані в футбольній асоціації, оскільки не відповідали певним критеріям і не могли (чи не хотіли) платити внески.
Що стосується спорту в Буштині, то спочатку його розвивали урядовці лісової дирекції. В 30-х роках дирекція побудувала для своїх працівників спортивний комплекс біля території, де згодом звели дитячу лікарню. До складу комплексу входили волейбольні та баскетбольні площадки, а також тенісні корти.  
"Лаун-теніс клуб", або ж LTC, тут функціонував з 1927-го року, натомість "організований" футбол з'явився лише на початку 30-х. Саме в 1932-му році з'явилося спортивне товариство, яке розвивало футбол у Буштині.
Але буштинська футбольна команда якраз належала до категорії "офіційно незареєстрованих". Спочатку це не надто заважало її діяльності, команда активно проводила товариські ігри з колегами з  Хуста та Тячева, однак після реорганізації чемпіонатів Чехословаччини з сезону 1934-35, футбольна асоціація вкрай негативно ставилася до незареєстрованих команд, а реєстрованим не рекомендувала з ними грати. 
Отже, що ж відомо про команду. Насамперед вона мала дуже оригінальну як на ті часи назву. Якщо в ті роки слов'янські команди краю мали моду на назви СК “Русь" чи СК "Духнович", угорські без зайвих вигадок до назви населеного пункту додавали "ШЕ" - тобто спортивне товариство, то буштинська команда патріотично називалася "Карпатія".
В книзі Д.М.Копинця "Селищу Буштино 630" згадується, що гравці "Карпатії" мали таку форму: білі футболки з зеленою конюшиною на грудях, білі труси і білі гетри. Перше футбольне поле в селі було на старій торговиці біля млина, де бере початок вулиця Борканюка. Ігри на полі проводили як доросла команда, так і юнацькі. 
Перша відома нам станом на сьогодні гра «Карпатії» відбулася в червні 1932 року. Згадку про це можемо знайти в газеті "Uj  Közlöny" від 22 червня. Сама гра, вочевидь, відбулася в неділю 19 червня. Суперником також була новостворена СК "Русь" з Хуста, якій згодом судилося стати однією з кращих у краї в 30-х роках. А поки буштинці на рівних зіграли внічию 1:1 з солідним суперником
Наступну публікацію в пресі, присвячену буштинському футболу, поміщено в газеті "Верховина" за 6 січня 1934-го року. По-перше, в ній  йдеться про звіт за "другий рік” діяльності клубу, з чого можна зробити висновок і про рік заснування, тобто це однозначно 1932-й. По-друге, дізнаємося, що головою товариства (яке, крім футболу, ще трохи розвивало й греко-римську боротьбу) був Йожеф Павлюк. 
А ось  гра "Карпатії", яку згадує "Верховина" від 19 травня, стала насправді успішною для буштинців. І нехай тячівська "Просвіта", звісно, не була найсильнішим суперником, проте рахунок 12:0 все одно вражає. На домашньому полі авторами голів стали Елефант (2), Школа, Павлюк (4), Штерцль І (2), Штерцль II та Орос, ще один тячівці забили у власні ворота. Судив гру Антон Азарій.
Газета "Pragai Magyar Hirlap" в серпні 1935 року надрукувала серію заміток про стан справ у спортивних товариствах Закарпаття. Про "Карпатію" згадується, що команда втратила поле і наче припинила існування. Також згадано, що клуб не був у асоціації, і мова про змогу вступу до футбольного союзу не йшла...
Є інформація, що в 1938-у році в селі було організовано спортивний клуб "Русь". Про це згадує як Д.М.Копинець, так і найвідоміший спортивний літописець Закарпаття Василь Федак у своїй книзі "Закарпаття у спортивному вимірі». Обидва автори одностайні в тому, що і ця команда не була офіційно зареєстрованою через брак коштів і не могла брати участь в офіційних турнірах на першість Підкарпатської Русі, тобто була "дикою" і проводила винятково товариські ігри з командами сусідніх сіл. 
 З поверненням угорської влади в 1939-му році, гравці "Карпатії" та СК "Русь" об'єдналися з командою "Цаунер", яка виступала в футболках жовтого кольору. Футбольне поле було перенесено на територію тодішнього тополівського пасовища (толоки), колишнього табору відпочинку "Тиса”. Пізніше команда "Цаунер" змінить свою назву на "Левента" (на честь угорської молодіжної організації). До складу команди на початку входили  футболісти: Олександр Ромбай, Федір Цубера, Антон та Лоці Кельнери, Федір Гаган, І.Гейці, Федір Бутола, Антон, Степан та Андрій  Цавнери,  Андрій та Золтан Тракслери. 
Чи варто казати, що й ця команда не була офіційно зареєстрованою через необхідність заплатити у спортивний державний центр досить велику суму. Проте  проводила чимало товариських ігор з командами сіл Вишкова, Данилова, Нересниці та командою військової частини. В такому складі ця команда проіснувала до 1943-го року. А в 1943-му в зв'язку з тим, що більшість футболістів була призвана на строкову службу в угорську армію, команда майже повністю змінила свій склад. 
Серйозний розвиток футбол в Буштині отримує з 1946-го року, в радянський період. Нарешті буштинська футбольна команда отримала офіційний статус вже під назвою "Червона Зірка". До складу команди спочатку входили  гравці: Юрій Соломонко,  Йосип Марцин, Іван Андришин, Петро Гавриш, Іван Коршинський, Адам Біров, Василь Микита, Василь Неймет, Іван В. Соломонко, Михайло Дорогій, Василь Васильович Соломонко, Михайло Пацкан, Михайло Соломонко, Михайло В.Соломонко. 
У післявоєнний період, в 1946 році, команда Буштина грає в новоствореній східній зоні другої групи першості області. Там її суперниками були «Хімзавод» Великий Бичків, «Торпедо» Хуст, «Верховина» Волове, «Гуцульщина» Вільхівці та команда Тячева. Буштинці грають успішно і посідають перше місце у своїй зоні. На той час склад команди був такий: Дмитро Богачик, Дюла Тракслер, Петро Лукач, Василь Неймет, Дмитро Пийтер, Андрій Тракслер, Михайло Коман, Євген Орос, Петро Гаврилко, Іван Соломонко, Т.Жирош, Василь І. Соломонко, Йосип Морцин. Як бачимо, транзитом з виноградівського "Партизану” в "Спартак» Ужгород, а далі й у "Динамо" Київ, сезон в Буштині провів і майбутня зірка радянського футболу Михайло Коман. На його честь в Буштині в наші дні проводиться вже традиційний турнір команд-ветеранів.
Наступного 1947 року команда «Червона Зірка» Буштино вже грає у чемпіонаті області першої групи, де виступає 14 команд, і посідає передостаннє місце. Однак це не заважає буштинцям на виїзді в товариській зустрічі з динамівцями Мукачева (чемпіонами УРСР) досягти достойної поразки лише в один м'яч: 1:2. 
У 1947-у році з "Червоної Зірки” було відібрано чотирьох футболістів для участі в іграх спартакіади школярів в складі збірної Закарпатської області: Юрія Соломонка, Михайла Комана, Василя Неймета і Адальберта Бірова. Ця юнацька збірна у фіналі всеукраїнських змагань перемогла команди Одеси та Харкова, стала чемпіоном України, а потім вдало виступила і на союзному рівні.
В 1948-у році футбольне поле в Буштині було перенесене на нове, більш зручне місце. Пізніше, у 60-80-х роках, силами буштинського лісокомбінату цю територію перетворять у справжній спорткомплекс
Що стосується виступів команди в першостях області, то результат у 1948 році був аналогічний до 1947-то - 13 місце серед 15 команд. 
Слід згадати, що тренерами команди в період 1940-50-х років були Антон Азарій, Павло Орос, Василь Кузьмик та Петро Прокоп.
Починаючи з 1949 року, першу групу обласного чемпіонату розділили на зони – центральну, західну і східну, а звання чемпіона області розігрували у фінальному турнірі. «Червона Зірка» Буштино виступає у східній зоні й особливих успіхів не здобуває, не потрапляючи до фіналу.
Так тривало до 1955 року. У цьому році проводилося два чемпіонати області – весняний і осінній. Навесні буштинці виступили вище всяких похвал.
Згідно положення про чемпіонат, у кваліфікаційний турнір виходило по дві кращих команди з усіх трьох зон. Набравши однакову кількість очок та зігравши між собою унічию в турнірі, команда Ужгорода і Буштина в додатковій     фінальній грі визначили чемпіона області.  Фінал: «Червона Зірка» Буштино – «Буревісник» Ужгород – 5:0.Таким чином, чемпіонами області 1955 року (весна) стала команда «Червона Зірка» Буштино, срібний призер – «Буревісник» Ужгород, бронзовий – «Локомотив» Королево.
А рік перед тим, тобто у 1954 році, молоді футболісти селища виграли юнацьку першість області. У фіналі наші земляки подужали неабикого, а ужгородський «Спартак» з рахунком – 1:1, 4:0. 
Наступного серйозного успіху буштинцям довелося чекати довгенько…
Ось такою є історія появи футболу в Буштині. Незважаючи на "неофіційний" статус "Карпатії", слід зазначити, що ця невідома досі широкому загалу спеціалістів та вболівальників команда доволі успішно функціонувала в середині 30-х років, проводячи більше 15 ігор в році, в тому числі, з кращими командами краю, а деякі її гравці зацікавили своєю грою навіть імениті берегівські та ужгородські клуби того часу. Історія закарпатського футболу має ще багато "білих плям" навіть в питаннях, які стосуються виступів команд першої та другої ліг тогочасної першості краю, що вже казати про такі самобутні маловідомі клуби. Що ж стосується безпосередньо Буштина, то нащадки повинні пам'ятати імена футбольних земляків-першопрохідців, насамперед керівника команди "Карпатія" Йожефа Павлюка, найкращого її гравця Лойоша Павлюка та відомого в ті часи в Закарпатті арбітра Антона Азарія, який був одним з керівників команди. Заслуговує на увагу і той факт, що вже за часів Радянського Союзу в буштинській команді "Червона Зірка" один сезон виступав Михайло Коман. Відомими гравцями стали брати Юрій та Василь Соломонки. А статус чемпіона Закарпатської області в 1955 році буштинці здобули невпинною працею та тренуваннями під керівництвом чудового наставника та людини Павла Ороса».
Михайло РУЩАК, м. Ужгород.
P.S: До речі, 2022-ий рік стане особливою датою в історії буштинського футболу: йому виповниться 90 років.


Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Фільм «Закарпаття» Шона Вільямса показуватимуть в Тячеві 25 серпня
Повнометражний фільм «Zakarpattia» (США/Україна 2018, 85 хв) від Q&A, режисером якого є Шон Вільямс, презентуватимуть у м. Тячів в картинній галереї ім. Ш.Голлоші, 25 серпня 2021 року о 16.00. (Вхід вільний, захід проводитиметься з дотриманням карантинних норм.)
Він знімався у 2013-2016 роках. Прем’єра відбулася у Бухаресті у 2018 році. Був показаний у США, Румунії та Німеччині. У 2021 році відзначений як «один з найкращих музичних документальних фільмів про традиційну музику в Україні сьогодні».

Центральна вулиця с. Добрянське перекрита
На офіційній сторінці Вільховецької ТГ поміщено повідомлення, яке зацікавить усіх водіїв. А саме: у зв’язку з асфальтуванням центральної вулиці у с. Добрянське, проїзд вантажного транспорту на цій ділянці, починаючи з суботи 21 серпня і на період робіт, заборонений.
Об’їзд – через Нересницю і Тересву.
Рух легкових автомобілів також буде обмежений. Радимо користуватись об’їздом через вулиці Жовтнева і Миру. Дякуємо за розуміння!
Вл.інф.

У Солотвині відзначать 30-ліття Незалежності України та День шахтарського селища
28 серпня Солотвино запрошує усіх  відсвяткувати 30-у річницю Незалежності України та День шахтарського селища  біля нового скверу  по вулиці Європейській (на території Солотвинського ЗЗСО №1).