Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » ...А за порогом друкарні кипіла верстка

...А за порогом друкарні кипіла верстка

15:15, 05.09.21
291
Суспільство / Пам'ять
Вихід газети у світ немислимий без друкарні, де вона набирає завершеного вигляду і тиражується. Й історія районної «Дружби» на великому часовому відрізку нерозривно пов’язана з виробничим процесом у тячівській друкарні. Пройшли роки, і, на жаль, вітри часу віднесли у вічний вирій багатьох, причетних до творення районного часопису. Й коли дивишся на стоси підшивок, датованих різними роками, що зберігаються у редакційному архіві, мимоволі зі світлим смутком і вдячністю згадуєш людей, що з жертовним терпінням, любов’ю й бездоганним знанням своєї справи чаклували над випуском «Дружби». «Серцем» друкарні був, звичайно, лінотипний цех, де власне, і стояв рядковідливний верстат, за яким трудився незабутній Юрій Олексійович Лукач. Це був справжній ас, з рідкісним поєднанням грамотності, необхідної для якісного набору тексту, й технічної компетентності – для утримування у робочому стані лінотипа, який часто давав збої. Складалось враження, що це була стожильна людина, котру нітрохи не бентежили ні безперервний скрегіт та гупання важких механізмів, ні отруйні свинцево-олов’яні випари розплавленого металу, ані солідний обсяг роботи. Олексійович завжди вчасно, методично й зосереджено, переплавляв у металеві рядки усі подані з редакційних кабінетів нариси, інформації, текстівки, таблиці, зведення…



 Однак рамки його робочого часу часто варіювалися залежно від домашньої обстановки. Тому нерідко вдень трудився на благо родини, а приїжджав на роботу зі Стеблівки пізно ввечері, й, сівши за лінотип, до ранку трудився над набором, після чого наставала черга коректури. На цьому грунті часом таки виникав конфлікт інтересів: Юрій Олексійович не надто схвально сприймав багаторазову уточнюючу, удосконалюючу і т.д. правку, яка вносилася в ході вичитки, й реагував на неї доволі емоційно – коректура могла опинитися на підлозі, а коректор мимоволі, зі скаргами й сльозами, – в кабінеті редактора. Проте, врешті-решт, «справедливий гнів й обурення» в душі лінотипіста влягались, наступало перемир’я, і робота продовжувалась – часу на «розбір польотів» було обмаль.
По-справжньому гнітюча, наелектризована атмосфера зависала в повітрі, коли траплялося аварійне відключення електроенергії чи трудяга-лінотип безнадійно забуксовував, і Юрій Олексійович, умиваючись потом, копирсався в його нутрощах, супроводжуючи пошуки проблеми соковитими закарпатськими фразеологізмами.
Надворі згущувалися сутінки, попереду чекала безконечна, важка і виснажлива ніч вичікувань, правок, нервового поспіху й боротьби із втомою, яка вперто присипляла пильність, що загрожувало обернутися серйозними неприємностями. Черговий по випуску, що в редакції мав назвисько «свіжа голова», куняючи над сторінками, прекрасно усвідомлював, що його голова аж ніяк не гарантує стовідсоткової якості номера і, в принципі, був готовий до всього, що міг принести завтрашній день. Тим більше, що одна зі сторінок… розсипалася, і метранпаж зараз складає її заново по рядках, звіряючи текст з оригіналами. Сюрпризи, звичайно, були – у вигляді абракадабри з переставленими в тексті рядками, а то й цілими абзацами. І скажімо, замість «на фото автора: фрагменти святкування», читач жахався від «фрагментів автора». Могло трапитися, навіть, що переставлені місцями сторінки розвороту пропонували читачам ознайомитися з виступом першого секретаря райкому партії з кінця (на диво, тоді обійшлося без скандалу).
Іноді текст і фото були «з різних планет», бо, бачте, під руки потрапило «випадкове» кліше. Тож під нововідкритим пам’ятником Іллічу йшлося про споруджений у одному з передових господарств корівник …
Все це вимагало неабиякої стресостійкості, уміння не зациклюватися на негативі, докорах сумління через власну неуважність, за яку добряче перепадало на редакційних «летучках» і черговому, й коректору. Тож іноді таки було непросто, та душевне сум’яття завжди розвіювалось у спілкуванні з дотепною і добродушною Ганною Молнар, верстальницею дубляжу – румунської газети «Приєтенія», та її колегою Людмилою Кікеєвою, неупередженою, з твердим характером людиною, завжди готовою зрозуміти, порадити й розрядити напружену обстановку.
На жаль, їх уже немає серед нас. Немає й тячівської друкарні – комп’ютерна епоха витіснила на узбіччя цивілізації примітивні, як на сьогодні, технології газетного набору й верстки. Немає вже й приміщення друкарні. Упав останній солдат на її руїнах –ветеран-лінотип, який довго й вірно служив нашій газеті. Залишилися тільки підшивки, серед яких давні, з пожовтілими сторінками і невибагливою версткою та нехитрим поліграфічним оформленням, що нині може викликати в когось іронічно-скептичну посмішку.
Та газета й не могла бути іншою, бо була дитям свого часу, проекцією його можливостей, віддзеркаленням його реалій. А для тих, хто її творив – частиною його життя. Тому-то ці спогади заливають душу теплом…
Ганна Макаренко.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Фільм «Закарпаття» Шона Вільямса показуватимуть в Тячеві 25 серпня
Повнометражний фільм «Zakarpattia» (США/Україна 2018, 85 хв) від Q&A, режисером якого є Шон Вільямс, презентуватимуть у м. Тячів в картинній галереї ім. Ш.Голлоші, 25 серпня 2021 року о 16.00. (Вхід вільний, захід проводитиметься з дотриманням карантинних норм.)
Він знімався у 2013-2016 роках. Прем’єра відбулася у Бухаресті у 2018 році. Був показаний у США, Румунії та Німеччині. У 2021 році відзначений як «один з найкращих музичних документальних фільмів про традиційну музику в Україні сьогодні».

Центральна вулиця с. Добрянське перекрита
На офіційній сторінці Вільховецької ТГ поміщено повідомлення, яке зацікавить усіх водіїв. А саме: у зв’язку з асфальтуванням центральної вулиці у с. Добрянське, проїзд вантажного транспорту на цій ділянці, починаючи з суботи 21 серпня і на період робіт, заборонений.
Об’їзд – через Нересницю і Тересву.
Рух легкових автомобілів також буде обмежений. Радимо користуватись об’їздом через вулиці Жовтнева і Миру. Дякуємо за розуміння!
Вл.інф.

У Солотвині відзначать 30-ліття Незалежності України та День шахтарського селища
28 серпня Солотвино запрошує усіх  відсвяткувати 30-у річницю Незалежності України та День шахтарського селища  біля нового скверу  по вулиці Європейській (на території Солотвинського ЗЗСО №1).