Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » За обрій покотилися роки…

За обрій покотилися роки…

11:17, 27.08.18
241
Про людей хороших
За обрій покотилися роки…Завтра, 26 серпня, шановній дулівчанці Марії Гаврилівні Танчинець, педагогу-пенсіонеру, колишній вчительці української мови і літератури, незмінному впродовж довгих літ керівнику Дулівської восьмирічки,  відміннику народної освіти України, надзвичайно творчій людині, виповнюється красних 80 літ.
Тож цими днями вона знову і знову поринає у спогади про минулі літа, крізь які, незважаючи на прозу буднів, зуміла пронести любов до краси, якою дихає природа, поетичне слово, народна пісня, казка, коломийка.

…Після закінчення Мукачівського педучилища у 1958 році молода вчителька приїхала за направленням на оспівану в піснях й оповиту сивими легендами Рахівщину. Хоча запросто могла залишитись на рідній Мукачівщині, де:
Цілується з лісом долина,
День і ніч потічина шумить,
Край коханий – чудова картина,
Як згадаю, аж серце щемить.
Рахівщина цілком виправдала сподівання романтичної і вразливої натури Марії, заполонивши її серце смерековими горами, багатющим народним фольклором та самобутніми місцевими звичаями. А Перше вересня, яке зустріла у маленькій школі на високому груні, назавжди стало світлим спогадом, що теж трансформувався у поетичні рядки:
Чарами-крилами,
Сизими, милими 
Стежка стрімчастая
В’ється, хвилястая,
Манить угору дівча.
Тут вона зустріла свого першого учня – в кептарику, з тайстрою на плечі, котрий і показав їй дорогу до школи, розташованої «в  Одарочки, тети-казкарочки…»
Щоранку квапилася молода вчителька до своїх школяриків, а вечорами штурмувала вузівські дисципліни, щоб стати вчителем української мови і літератури.
Та викладати улюблений предмет судилося вже на Тячівщині, спочатку в Ганичах, потім у селі Дулово. Тут вона зустріла й свого обранця – скромного, вродливого вчителя математики Федора Васильовича Танчинця. Згодом у їхній учительській сім’ї народилося двійко дівчаток – Віталія і Марина. Та попри вчительську і домашню зайнятість, Марія Гаврилівна встигала здійснювати ще одну, невидиму на перший погляд роботу, – збирати зразки народнопоетичної творчості – пісні, коломийки, загадки, перекази…
А ще Марія Танчинець віднаходила відраду у віршуванні. Лишень про дулівського казкаря Івана Галицю склала понад 25 віршів! Часто бралася за перо в хвилину ліричного настрою. Скажімо, й зараз, зустрічаючи восьмий десяток літ, з теплотою й душевним щемом пригадує свого першого учня:
Де ти тепер, Юрасику,
Колишній мій школярику,
Як вихор, пролетіли роки,
За обрій покотилися, 
Від нас не відклонилися,
І стерлися навіки їх сліди.
– Невимовно швидко летить час, – каже Марія Гаврилівна. – Вже понад 50 літ я на Тячівщині, з них близько 20-ти відпрацювала шкільним директором. Ще один підсумок – це 24 роки перебування на заслуженому відпочинку. Проте, як і колись, радію кожному дневі, милуюся рожевими світаннями й насолоджуюся зоряними вечорами, щораз тішуся приходу весни. Якогось сонячного ранку вийшла на подвір’я і побачила в небі лелек. Так народився вірш:
З чужини повертають лелеки,
У Карпати, в домівку свою,
Їх стрічають знайомі смереки,
На узбіччі у ріднім краю.
Її часто запитують: «Ви не нудьгуєте самі, там, на сільській окраїні?» Та вона незмінно відказує, що для цього немає часу. Бо й справді, пенсія в обох невелика, вчительська. Тож, аби звести кінці з кінцями, часто мандрують  дулівськими хащами в пошуках лісових трофеїв – і для власного спожитку, й для продажу. Гриби, зокрема, засушують і по можливості реалізовують – все-таки свіжа копійка. А у вільну годину Марія Гаврилівна занурюється у світ творчості, бо поезія понині  – її вірна, незрадлива подруга.
Розгортаю рукописи, яких вистачило б на 15 видань, і мимоволі зачитуюсь казками, коломийками, віршами, поемами, акровіршами. Не друкувалось нічого.
 – Хіба з пенсії можна для цього щось викроїти? – запитує зі смутком в очах. – Правді бути, п’ятнадцять віршів, присвячених казкареві Михайлу Галиці, увійшли до мого збірника методично-бібліографічних матеріалів, виданого в Тячеві у 2015 році з нагоди 130-річчя від дня народження сільського казкаря.
Відомий  вчений-етнограф Іван Васильович Хланта, який довідався про фольклорне багатство Марії Гаврилівни, готовий їх пустити в друк, однак за умови, якщо будуть набрані на комп’ютері. На жаль, з цією технікою Танчинці, як мовиться, не дружать, а комусь оплатити роботу фінансово неспроможні.
...Мимоволі зринають у пам’яті ювілярки і прикрі моменти. Якось колега дорікнула їй:
– Ми працюємо лишень стільки, як інші. От Ви трудилися, не знаючи спочинку, то й що, пам’ятник Вам поставлять?
Стало гірко і сумно, бо й справді, кого цікавлять і кому потрібні старі вчителі, хто пошанує нині їхню працю?
Хоча, ділиться педагог-ветеран, коли потрібно, то, виявляється, добре знають дорогу до її хати. І не злічити нині всіх учнів, яких вона успішно підготувала до вступу у технікуми й вузи, скільком допомогла справитися зі складним тестуванням. Й вона цим щаслива, бо дарувати знання, нести людям добро завжди було її внутрішньою потребою. Останнім часом, правда, Марія Гаврилівна вимушена відмовляти сельчанам у допомозі, бо різко погіршився зір, а це для неї велика втрата.
…Завтра, красної недільної днини, першими привітають її найрідніші – чоловік, Федір Васильович, доньки Віта, яка проживає з родиною в Німеччині, та молодша Марина, що продовжила мамину справу й теж працює вчителем-словесником. Затеплиться на серці й від ласкавих слів трьох внучок – Насті, Маринки й Марічки, милого щебетання правнучок Іринки та Алінки.. 
Попри всі труднощі й скруту, з якими шановна односельчанка зіткнулася на схилі літ, є в її житті те, в чому полягає його заповітний сенс, – безцінні плоди талановитої праці, вкладеної у розвиток сільської школи, велика, дружна родина і нестаріюча любов до прекрасного світу слова, що звучить віршем, піснею, казкою і живить її серце натхненням.
Зі святом Вас, шановна! Довгого Вам віку, невичерпних сил і сонця в душі. Хай збудеться все, що іще не збулось!

Христина Бенце-Корнута. с. Дулово. (Фото з архіву Танчинців)
За обрій покотилися роки…За обрій покотилися роки…

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення. 

Триває реалізація дров паливних
Лісівники ДП «Мокрянське ЛМГ» традиційно реалізовують дрова паливні для населення, підприємств, установ та організацій. Громадяни, яким дрова потрібні для власних потреб, можуть звертатися у адміністрацію лісгоспу чи найближче  лісництво, де реалізовують деревину у встановленому порядку, за визначеними відпускними цінами.