Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"

Півстоліття – разом…

09:34, 01.06.20
112
Про людей хороших
«Життя прожити – не поле перейти» – каже народна мудрість. І саме про таке життєве поле одного подружжя хочеться розповісти.
У далекому 1970-му році, 28 травня, поєднали свої долі юні калинчани – Марія Юріївна Михалчич, якій виповнилось лише 19 років, і 22-річний юнак Микола Миколайович Кухта. Обоє народились і виростали у дружних, багатодітних сім’ях, де їх змалечку виховували працьовитими, добросовісними і відповідальними.


Тож,одружившись, були готовими до будь-яких життєвих труднощів. Через рік у молодої пари народився синочок, якого назвали Васильком, а ще через чотири роки – донечка Наталка примножила батьківську радість. Дитинство наше минуло в теплій родинній атмосфері, ми були оточені любов’ю і увагою й ні в чому не знали відмови. Мама, Марія Юріївна, все життя працювала в дитячому садочку. В її трудовій книзі три записи: про прийом на роботу вихователем Калинського дитсадка, про переведення на посаду завідувачки закладу і третій, останній: «Підтверджено право на пенсію за стажем роботи». Працюючи на державній роботі, мама не нехтувала й підробітками, вдома була вправною господинею.
Батько, Микола Миколайович, здобувши освіту, працював токарем, електриком і, навіть, опалювачем. Не відмовлявся від будь-якої можливості заробити грошей для сімейного бюджету. До того ж, у період відпусток їздив на заробітки в різні куточки Радянського Союзу. Побував і в Іркутській області, і в Республіці Бурятії, й на берегах озера Байкал…
Ми, діти, потроху підростали, і після закінчення школи отримали освіту, про яку мріяли, створили сім’ї і завжди відчували підтримку та розуміння люблячих, терплячих батьків.
Великою радістю  для них було народження чотирьох  онуків, яких вони просто обожнюють. Старший онук ощасливив неймовірним подарунком  бабусю й дідуся – двома чарівними правнучатами, тож зараз вони несуть почесне звання прабабусі і прадідуся.
Все складалося, як у більшості сімей, де й радість, і тривога діляться на всіх. Проте у двері постукало велике горе: захворів син Василь. Лікування було важким. Родичі, знайомі, друзі, однокласники і просто небайдужі люди згуртувались довкіл нашої проблеми, та хвороба виявилась невиліковною. Не змогли вирвати ми його з цупких обіймів смерті, і в 47 років згасла Василева зоря.
У люблячих батьків  немов обламались крила, й  душевна рана не перестає кровоточити по сьогоднішній день. Втрата дитини – це найбільше горе, яке може спіткати люблячих батьків. Та все ж вони знайшли в собі сили продовжувати жити, випромінювати тепло і любов до нас усіх.
Спасибі вам, наші рідненькі, за подароване життя, за вашу безмежну любов, за недоспані ночі й  молитви. Вибачте за сльози і необдумані вчинки. Пишаємось тим, що нас привели у цей світ найдорожчі, найчуйніші, найдобріші батьки і стали для всієї родини взірцем для наслідування.
Дорогі наші, хочеться побажати вам у цей день міцного-міцного здоров’я і Божої благодаті! 
Діти,  онуки, правнуки.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Розробляється детальний план
Розробляється детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, част. вулиці Молодіжна в с.Біловарці, Тячівського району, Закарпатської
області. Громадські слухання відбудуться 27.07. 2020 року о 10.00 в приміщенні Біловарської сільської ради.