Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Коли серце сповнене любові й милосердя

Коли серце сповнене любові й милосердя

09:39, 12.07.21
1 488
Про людей хороших
Мова піде про знану у районі людину – Ольгу Василівну Вовк. Старша медсестра працює в тому колективі, де всі – повелителі сердечних справ. Бо інакше не скажеш про згуртований, відданий покликанню колектив кардіологічного відділення КНП «Тячівська райлікарня», яким керує К.Б.Андришин, а нині в.о. завідувача – молодий і талановитий кардіолог М.В.Драч.
Ольга Василівна старшою тут з часу реорганізації терапевтичного відділення на «терапію і кардіологію», що проведена у 2005 році. І є чимало підстав, щоб тепле слово мовити саме про неї – чудову людину, здібного фахівця, милосердну й дуже красиву, особливу жінку. Перша – у неї стажу, хоч відбавляй, – більше 50-ти років. А завтра стрічає свій день народження.

Витоки  працелюбності, люблячого серця й милосердя
Наймолодша Ольга була десятою у багатодітній сім’ї Дьордяїв з Ракова, що примикає до Вільхівці-Лазів. Народився після неї ще й одинадцятий братик, але був хворобливим і прожив усього півроку.
Олічку – найменшу сестричку, по-особливому любили не тільки батьки, а й старші діти – Олена, Василь (нині покійний), Марія, Анна, Василина, Андрій, Гафія, Христинка та Михайло. І хоч вони вже давно пішли на свої крила, створили власні сім’ї, де зростали старші за неї племінники, дівчинці було затишно там, на Гребенаші, у батьківській хаті, де завжди було людно і весело.
Батько був сільським ветеринаром-самоучкою, без якого ніяк не обходилися отелення корів, лікування худоби та інше, що стосувалося живності на газдівських обійстях, тож був, мов «швидка допомога».
– Нянько був дуже справедливим і відповідальним, – згадує донька про нього. – А з мамкою вони одружилися, коли їй ледве виповнилося шістнадцять літ. Старший на 11 років чоловік привів її в батьківську хату, де, крім нього, зростало ще 5 братів і сестер.  І додає: нелегко їй жилося зі свекрухою 25 років, яка сама на ноги ставила дітей, бо чоловік не вернувся з першої світової війни. Та «посипалися» діти, треба було про них думати. 
Окрім того, що вміло ткала на кроснах, як і всі на той час жінки, почала шити сукенки, костюми, була знаною швачкою на селі. Оля дуже цінувала працю батьків, успішно навчалася у місцевій Раківській восьмирічці, яку закінчила з відмінним атестатом. Мріяла стати вчителькою. Однак плани змінилися
Батьки порадилися, що повинна далі вчитися. І за збігом певних обставин Ольга Дьордяй поїхала в Одесу й поступила там в медучилище №3. 
Географія пошуків
Юна випускниця приїхала у рідний Тячів, щоб пройти фельдшерську практику. Однак направлення на роботу отримала аж в Ужгородський район, у маленьке село Стрипа. Але затрималася там недовго, влаштувалася в обласний медсанбат – у терапію, у хірургію – її призначили старшою медсестрою.
Так склалися обставини, що Ольга Дьордяй поміняла згодом місце роботи на медсанбат у Раві-Руській Львівської області. Саме тут познайомилася з майбутнім чоловіком, з яким невдовзі одружилися і поїхали на батьківщину Юрія Вовка – у Мелітополь. Влаштувалася фельдшером на «швидку» допомогу. Тут, у 1979 році народилася їхня донечка Оксанка.
Однак недовго тривала сімейна ідилія. Робота чоловіка у міліції чомусь відвернула його від сім’ї. Ольга Василівна прийняла рішення повернутися з донечкою у 1985 році до рідного Закарпаття. Пошуки роботи не стали затяжними – її прийняли у кардіологічний кабінет, згодом перевели старшою медсестрою у терапевтичне відділення №1 райлікарні.
Перебування у багатьох колективах дуже допомогло Ользі Василівні розуміти колег, будувати толерантні стосунки, працювати на спільний результат.
Звичайно, не можна обійти в її біографії такого важливого періоду, як участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вона була серед добровольців, бо керувалася правилом: а хто, як не я? Тому з покійним уже лікарем Б.К.Тириком та професором УжДУ М.І.Фатулою з Ужгорода, вони з колегинями О.В.Бошканець, Г.В.Буркало з 11 по 30 серпня перебували у селищі міського типу Поліському, що в 30-кілометровій зоні.
Працювали в поліклініці, приймали місцеве населення, якого ставало менше й менше. Згадує, коли приїхали, – сади рясні, квіти на клумбах дивовижно цвіли. Але згодом і клумби, і травичку заасфальтували. І безконечно змивали водою всі території.
Їм вручили посвідчення: «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії». До утворення Незалежної України користувалися багатьма пільгами: збільшеними відпустками, оплатою за компослуги в розмірі 50% тощо. Але вже 30 років про них, «чорнобильців», забули Нагадують тільки головні болі, анемія та інші відхилення у здоров’ї.
Материнське щастя  – донечка й онуки
Роки пролетіли. Виросла її Оксанка, здобула професію, навчаючись в УжНУ. Якось, ще коли та навчалась у школі, засаджували ділянку за Тячевом, біля Тиси всякою городиною. Ольга Василівна посіяла багато квітів, бо ж під квартирою у багатоповерхівці, не росли – знаходились ті, хто зривав і затоптував рослини.
– Мамо! А для кого квіти тут, у полі, хто їх побачить? – дивувалася Оксанка. 
Відповіла, мов у воду дивилася:
 – А, може, хтось і полюбується ними… Ось прикордонники несуть варту – побачать їх.
І це, мов казка. Коли вони поралися на городі, мимо йшов прикордонний наряд. Один із хлопців зачаровано дивився  чи то на квіти, чи на Оксанку. Так познайомилася її донька з майбутнім чоловіком Валентином, який був заступником начальника Грушівського прикордонного загону. А невдовзі й весілля відгуляли – і у Тячеві, і у Хмельницьку, звідки наречений.
Уже давно живуть в Ужгороді. Виросли в сім’ї донечка Даніела та син Олег. Онучка закінчила університет, живе і працює в Одесі. Олег цьогоріч вступатиме у Хмельницьку прикордонну Академію. Донька з чоловіком працюють у Чопському прикордонному загоні.
Чи треба більшого щастя для матері, ніж благополуччя єдиної доньки і її сім’ї?!
Не сповільнюючи ритму
Ольга Василівна сповна віддається роботі. Заступник директора з медсестринства КНП «Тячівська райлікарня» М.Л.Кучерява каже:
– Я завжди покладаюся на Ольгу Василівну – і порадниця, й знаючий фахівець, мене замінює у час перебування у відпустці, людина, в якої завжди все зроблено.
Коли ж було багато хворих на ковід, Ольга Василівна з колективом медсестер та молодших медсестер працювали на одному з поверхів, де лікували інфікованих. Нароблялися до упаду, але несли цю службу бездоганно.
А у кардіологічному відділенні тихо і спокійно. Палатні медсестри А.І.  Капуш, Т.М. Дебич, М.Ю. Мар’ян, О.М. Бачкало, М.С. Бонка, Ю.М. Кадар та інші виконують призначення лікарів: ставлять крапельниці, вводять ін’єкції, підключають, за потреби, кисень тощо. Сестра-господарка К.С.Браун кличе пацієнтів до їдальні. Словом, усе роблять для виздоровлення тих, хто їм вірить і сподівається на одужання. Здається, старша медсестра розуміє з півслова лікарів, своїх колегинь, пацієнтів.
– Безвідмовна, знаюча, професіонал своєї справи, щира, – так про неї лаконічно, але  тепло   відгукнувся в.о. зав. відділення М.В.Драч.
Бо й справді, така вона прекрасна людина, Ольга Василівна Вовк.
З днем народження Вас!  Хай добро, яке робите іншим, повертається до Вас сторицею! Здоров’я, натхнення й любові від тих, кому вділяєте часточку свого благородного серця!
Ольга Фіцай.

Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Шановні читачі!
«Укрпошта» розпочала передплатну кампанію на 2022 рік. Тож віднині можна оформити передплату на тячівську районну газету «Дружба» у всіх стаціонарних і пересувних поштових відділеннях.


Фільм «Закарпаття» Шона Вільямса показуватимуть в Тячеві 25 серпня
Повнометражний фільм «Zakarpattia» (США/Україна 2018, 85 хв) від Q&A, режисером якого є Шон Вільямс, презентуватимуть у м. Тячів в картинній галереї ім. Ш.Голлоші, 25 серпня 2021 року о 16.00. (Вхід вільний, захід проводитиметься з дотриманням карантинних норм.)
Він знімався у 2013-2016 роках. Прем’єра відбулася у Бухаресті у 2018 році. Був показаний у США, Румунії та Німеччині. У 2021 році відзначений як «один з найкращих музичних документальних фільмів про традиційну музику в Україні сьогодні».

Центральна вулиця с. Добрянське перекрита
На офіційній сторінці Вільховецької ТГ поміщено повідомлення, яке зацікавить усіх водіїв. А саме: у зв’язку з асфальтуванням центральної вулиці у с. Добрянське, проїзд вантажного транспорту на цій ділянці, починаючи з суботи 21 серпня і на період робіт, заборонений.
Об’їзд – через Нересницю і Тересву.
Рух легкових автомобілів також буде обмежений. Радимо користуватись об’їздом через вулиці Жовтнева і Миру. Дякуємо за розуміння!
Вл.інф.

У Солотвині відзначать 30-ліття Незалежності України та День шахтарського селища
28 серпня Солотвино запрошує усіх  відсвяткувати 30-у річницю Незалежності України та День шахтарського селища  біля нового скверу  по вулиці Європейській (на території Солотвинського ЗЗСО №1).