Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Праця, освячена любов’ю

Праця, освячена любов’ю

09:07, 29.09.21
164
Про людей хороших / Благодійництво
Є дуже проста, загальновідома істина: лише в люблячій родині, де дитина оточена батьківською турботою й розумінням, вона може отримати шанс на гармонійний розвиток і щасливе майбутнє. На жаль, така можливість випадає не всім: в Україні у понад 100 тисяч хлопчиків і дівчаток дитинство минає в казенних стінах інтернатів та дитбудинків. Звичайно, всі вони сподіваються на диво: що, врешті, знайдуться, згадають про них рідні тато чи мама, або переступлять поріг люди, які, захочуть  їх замінити. Та на цей крок наважуються лишень вибрані, з особливим серцем, сповненим доброти й  співчутливості до чужого горя.
Подружжя Агоштинів з Вільхівці-Лазів саме з цього  числа, адже, окрім чотирьох власних, виховує нині й трьох діток, позбавлених батьківського піклування.



–    Я завжди мріяла подарувати ласку й тепло, бодай, одній знедоленій дитині, – ділиться Тетяна Юріївна. – Проте, коли, знайомлячись із вихованцями, втретє ми з чоловіком навідалися до Свалявського реабілітаційного центру, де перебувають діти, що потрапили в складні життєві обставини, виявилось: у чотирирічної Діанки, яка вирішила, що я прийшла саме за нею, й обвила шию рученятами, є ще два братики, – Вася і Ваня, яким відповідно 7 і 6 років. Тож інших варіантів, окрім як забрати усіх трьох, вже не існувало.Ми прекрасно розуміли, що на дітей чекає тривалий процес адаптації до нових обставин. Тому, чесно кажучи, були немало вражені, коли вже дорогою додому вони дружно почали називати нас татом і мамою.
...Так, діти з проблемних родин – це особливий випадок, вони з пелюшок стикаються з темною і потворною стороною життя, що ранить незміцнілі душі черствістю, жорстокістю, байдужістю тих, хто насправді мав би їх оберігати й леліяти. Тому їм нічого більше не залишається, як вчитися виживати, за будь-яких умов. Ця звичка, що вкорінилася в свідомість, ще довго супроводжувала малих, штовхаючи на різні «подвиги», не визнаючи рамок «можна» – «не можна», «добре» і «погано»  .
Немало тривог завдали прийомним батькам  поривання двох братиків і сестрички до самостійних мандрів селом та пошуків ризикованих розваг. Траплялося, іноді забиралися й на дахи будівель, а, часом, забувши, що вдома завжди чекає обід чи вечеря, завертали на сусідські обійстя, «розжитися» чимось їстивним. Дивним чином ці діти  не засвоїли у своєму віці елементарних понять. Вони не розуміли, чому автобус у дворі «білий», трава «зелена», небо над ними «синє»… Про якісь знання зі шкільної програми взагалі не йшлося.
–    Моїй Соломійці пішов лишень третій рік, – розповідає пані Тетяна, а вона вже рахує до десяти. Для прийомних же хлопчиків найпростіші арифметичні дії виявились великою несподіванкою. Тому з їх навчанням виникало немало проблем. Зрештою, Василько зумів засвоїти базові знання й навички, аби встигати за навчальним процесом. Гірше йдуть справи у Іванка, котрому, попри його здібності, не вистачає посидючості, терпіння й банального бажання «гризти граніт науки». Та сподіваємось разом з педагогами знайти тут правильне рішення.…У цій родині для прийомних дітей відкрився зовсім інший світ людських стосунків – теплих, доброзичливих, до яких  спочатку ставилися  з великою настороженістю. Та зараз, коли лід недовіри розтанув у їхніх серцях, вони почуваються своїми серед своїх, дорогими і потрібними для ближніх. У великому, дружньому колективі діти проходять своєрідну школу спілкування, соціалізації і взаємодопомоги. Адже батьки ненав’язливо залучають їх до спільної праці, відпочинку, цікавих занять, до бесід на духовну тематику, і це неабияк здружує всіх.
Хлопці вправно орудують газонокосилкою, ремонтують велосипеди, і  чоловік Валерій Степанович активно підтримує їхній потяг до техніки. До речі, на цьому грунті особливо потоваришували Вася і Степан.
–    У нас немає великого присадибного господарства, – розповідає Тетяна Юріївна. – Проте,   й кілька рядків картоплі садили разом. Діанка зі Степанком навчаються в мистецькій школі, й глава родини регулярно доставляє їх автобусом  на заняття. До речі, він у нас теж музикант-універсал, ще в дитинстві самотужки засвоїв гру на кількох інструментах.Незабутні хвилини дарують дітям спільні поїздки на відпочинок – в село Горбок на Мукачівщині, до Рівного – на базу відпочинку, до водоспаду Шипіт.
…Напевно, таким і має бути щасливе дитинство – з лагідною усмішкою мами, достойним батьківським прикладом, відчуттям  захищеності й калейдоскопом подій, в яких дитяча душа пізнає справжню радість, з батьківською наукою, яку спрагло вбирає міцніючий розум.
Проте Тетяна Юріївна не квапиться змальовувати картини з їхнього життя в дусі сімейної ідилії. Не все так просто, як може здатися на перший погляд, у великій родині, де виховується семеро хлопчиків та дівчаток різного віку, з різними характерами, темпераментами, інтересами й нахилами.
Свої вони у 17-літнього Марка, учня Хустського ліцею, інші – у Єлізавети, дівчинки-підлітка, котра навчається в 7-му класі місцевої школи, для щебетушки-крихітки Соломійки найважливіше, щоб поруч завжди була матуся, а діяльна Василькова натура уже прагне реалізувати себе у якихось  вигідних починаннях. Тож до кожного потрібен окремий підхід, водночас усім не обійтися без батьківського уболівання, без неослабної уваги й  турботи про  їхнє благополуччя,  самопочуття, розвиток.
Тому, звертаючись до тих, хто зараз спинився на роздоріжжі у сумнівах, пов’язаних з намірами взяти в родину дитину, подружжя Агоштинів застерігає: прийомне батьківство  вимагає цілковитої самовіддачі, готовності жертвувати власними інтересами, а також – величезної праці – розуму, серця, невтомних рук. І, само-собою, небайдужості та любові, яка зцілює, визволяє знедолених дітей з безодні страждань, стелить рівну дорогу в житті.
–    Можливо, хтось думає, що все відбуватиметься само собою: поряд з дорослими  потихеньку підростатимуть діти, поки, зрештою, їм не настане пора полишати тимчасовий притулок. Насправді, перш, ніж прийняти малих у своєму домі, для них слід відкрити своє серце й, ні на хвилину не випускаючи з поля зору, жити їхніми радощами і невдачами, їхнім болем,  спогадами й очікуваннями, вділяючи їм увесь свій час, – розповідає багатодітна мама. –Тому-то мій чоловік, на відміну від багатьох краян, на заробітки не їздить, і ні він, ані я не дозволяємо собі податися кудись на відпочинок, бо ж діти повинні бути під постійним наглядом. Причому, в усьому, що стосується школи, гігієни, поведінки, харчування. А це означає: приготувати сніданок,  покласти в кожен ранець  по бутерброду, а після занять – накрити обідній стіл, проконтролювати підготовку до уроків,  одних відправити в музичну, інших – залучити до активного відпочинку, найменшеньку – вкласти до денного сну. Потім – прибирання, прання, вечеря, підготовка одягу й взуття на завтра, а вранці – знову все спочатку.
…Так, у цій круговерті їм, батькам, ніколи думати про себе, бо їхні серця цілковито належать дітям і б’ються заради них, їхнього щастя і майбуття.

Ганна Макаренко.   
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Відтепер передплатити "Дружбу" можна і онлайн
Шановні читачі! 
Раді повідомити, що з'явилася можливість передплатити "Дружбу" онлайн - на сайті "Укрпошти". Більше не треба стояти в черзі у поштовому відділенні! Оформляйте передплату в будь-який зручний для вас час за посиланням: https://peredplata.ukrposhta.ua/index.php?route=product/product&code=500000006&product_id=94540
Передплатний індекс "Дружби" - 61823.
Шановні читачі!
«Укрпошта» розпочала передплатну кампанію на 2022 рік. Тож віднині можна оформити передплату на тячівську районну газету «Дружба» у всіх стаціонарних і пересувних поштових відділеннях.


Фільм «Закарпаття» Шона Вільямса показуватимуть в Тячеві 25 серпня
Повнометражний фільм «Zakarpattia» (США/Україна 2018, 85 хв) від Q&A, режисером якого є Шон Вільямс, презентуватимуть у м. Тячів в картинній галереї ім. Ш.Голлоші, 25 серпня 2021 року о 16.00. (Вхід вільний, захід проводитиметься з дотриманням карантинних норм.)
Він знімався у 2013-2016 роках. Прем’єра відбулася у Бухаресті у 2018 році. Був показаний у США, Румунії та Німеччині. У 2021 році відзначений як «один з найкращих музичних документальних фільмів про традиційну музику в Україні сьогодні».

Центральна вулиця с. Добрянське перекрита
На офіційній сторінці Вільховецької ТГ поміщено повідомлення, яке зацікавить усіх водіїв. А саме: у зв’язку з асфальтуванням центральної вулиці у с. Добрянське, проїзд вантажного транспорту на цій ділянці, починаючи з суботи 21 серпня і на період робіт, заборонений.
Об’їзд – через Нересницю і Тересву.
Рух легкових автомобілів також буде обмежений. Радимо користуватись об’їздом через вулиці Жовтнева і Миру. Дякуємо за розуміння!
Вл.інф.

У Солотвині відзначать 30-ліття Незалежності України та День шахтарського селища
28 серпня Солотвино запрошує усіх  відсвяткувати 30-у річницю Незалежності України та День шахтарського селища  біля нового скверу  по вулиці Європейській (на території Солотвинського ЗЗСО №1).