Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Людина-феномен, у якої за плечима… 101 рік медичного стажу

Людина-феномен, у якої за плечима… 101 рік медичного стажу

10:23, 14.06.16
1 306
Про людей хороших / Здоров'я
Людина-феномен, у якої за плечима… 101 рік медичного стажуВ румунському регіоні Тячівщини, напевно, немає людини, якій було б не знайоме ім’я лікаря від Всевишнього Аурела Юрійовича Боднаря. Ця людина незвичайна вже тим, що в своєму поважному 84-літньому віці перебуває на робочому місці й успішно надає медичну допомогу пацієнтам, котрі її потребують.
Аурел Юрійович у моєму житті відіграв неабияку роль. Бо впродовж усіх 43 років, відданих медицині, мені хотілося бути схожим на нього, хоч ми трудилися на різних ділянках й кожен стикався зі своїми особливостями в роботі.
Чому саме, напевно, читачам стане зрозуміло зі змісту нашої розмови з ветераном районної медицини.
– Шановний Ауреле Юрійовичу, поділіться, будь-ласка, спогадами про свій життєвий шлях, адже він у Вас непересічний.
– Народився я 27 січня 1933 року в Солотвині, у великій і дружній шахтарській родині, в якій підростало семеро дітей. Непросто було батькам нас піднімати на ноги й виводити в люди, проте вони докладали для цього всіх зусиль. На жаль, лихо, породжене грізними роками зрад, переслідувань і репресій щодо безневинних людей, не обминуло й нашу родину: у 1952 році батька запроторили до в’язниці. Без його підтримки нам стало ще важче. Та я завжди пам’ятав про його настанови – вчитися і домагатися в житті поставленої мети. Тому вперто здобував освіту, попри всі суспільно-політичні перипетії, які змусили навчатися на трьох мовах.
Спочатку закінчив п’ять класів угорської школи в Солотвині, потім батьки влаштували мене в ліцей «Драгош Воде» в Сигеті. Правда, взяли мене тільки до першого класу і після його закінчення я повернувся додому й, уже за радянської влади, продовжив навчання українською мовою, починаючи з п’ятого класу. Внаслідок, Солотвинську 10-літку я закінчив у 20-річному віці.
– Чому з-поміж усіх професій Вас найбільше вабила медицина?
– Коли ще був малим, мама часто хворіла, й батько запрошував  додому лікарів. Я завжди з цікавістю спостерігав за їхньою роботою і дуже радів, коли мамі ставало краще. Тоді я й вирішив, що в майбутньому стану лікарем і робитиму все можливе для порятунку хворих. Вплинуло на мій вибір і знайомство з творчістю  російського письменника, лікаря за фахом А.П.Чехова. Взагалі, в свої юні роки я дуже  багато читав художньої літератури.
– Ауреле Юрійовичу, закінчивши українську школу в Солотвині, Ви могли здобувати вищу освіту в Україні, проте чомусь поїхали складати вступні іспити до Молдови…
– Я відчував, що особливих труднощів не виникне для мене в жодному вузі, та, чомусь, молдавський здавався ріднішим. Навчався тут із великим задоволенням, водночас, багато працював. Змушувало саме життя – батько все ще відбував термін ув’язнення, мама продовжувала хворіти. Направлення я отримав у Нове Село Чимішлійського району (тодішня Молдавська РСР). Тутешня дільнична лікаря була розрахована на 25 ліжок й обслуговувала 7 ближніх сіл. Тут я пройшов хорошу практичну школу з усіма ознаками універсальності, від прийняття пологів до дезинфекції ран та профілактики інфекційних захворювань…
– Як складалося ваше особисте життя?
– Тут же, на півдні Молдавії, я знайшов свою половинку – вчительку Віоріку, яка отримала направлення в місцеву середню школу. Невдовзі ми одружилися і стали щасливими батьками двох синів. До речі, згодом обидва також пішли в медицину. Старший Віорел працює лікарем обласної алергологічної лікарні в Солотвині, а Аурел – лікарем-стоматологом. Маю також онука Еріка, працівника райпрокуратури.
Через три з половиною роки завершився «молдавський» період в моєму житті, і я повернувся в Солотвино, адже завжди тужив за рідними місцями, та й матері без нашої підтримки було сутужно.
З вдячністю згадую тодішнього головлікаря району В.Ф.Крижевського, який у 1963 році прийняв  мене на роботу лікарем-рентгенологом туберкульозного відділення та фтизіатром. Уже через рік я отримав призначення головного лікаря Солотвинської міської лікарні і працював ним до 1967 року.
– Чому ж, якщо не секрет, Вас «розжалували» з цієї посади?
– Наша родина була дуже релігійною і, власне, є такою по сьогодні. Тож, коли в 1967 році померла мама, ми, як вона й просила нас перед смертю, поховали її за християнським звичаєм – з відспівуванням священиком. За це я й поплатився посадою. Тож продовжив працювати вже лікарем-ординатором Солотвинської міської лікарні. Проте я ніколи не шкодував, що так сталося, адже дуже любив свою неньку і не міг не виконати її останню волю. Свою роботу я дуже любив, до мене приходило багато людей, різних національностей, і з усіма завдяки знанню угорської, російської, румунської, української мов мені було легко спілкуватися.
Та несподівано я отримав нову пропозицію від обласного управління охорони здоров’я. Справа в тому, що після здачі в експлуатацію нового корпусу Республіканської алергологічної лікарні, приміщення, в якому вона діяла дотепер, пустувало. Й мені було запропоновано його капітально відремонтувати, щоб відкрити тут новий протитуберкульозний міжрайонний  диспансер. Я погодився і з ентузіазмом взявся за роботу. Це було в 1980 році.
Людина-феномен, у якої за плечима… 101 рік медичного стажу
– Напевно, непросто було розпочинати «з нуля?..»
– Так, звичайно, однак тодішній головлікар районної лікарні Б.І.Келемен, нині покійний, усіляко сприяв новому починанню, і вже через вісім місяців наш тубдиспансер прийняв перших хворих. Ясна річ, я знову очолив його роботу і перебував на цій посаді аж до виходу на пенсію у 1997 році. Хоча й надалі продовжував працювти лікарем-фтизіатром і посьогодні не полишаю улюбленої справи.
Скажу відверто, моя пенсія, а це 2250 грн., загалом дозволяє мені прожити й без якихось підробітків, проте, поки Всевишній дає мені сили, хочется бути корисним людям.
– І який у Вас на сьогодні стаж роботи?
– Якщо виходити з того принципу, що один рік роботи рентгенолога зараховується за два, то назбиралося, слава Богу, вже... 101 (!) рік. Звичайно, співвідношення такого медичного стажу і пенсії, яку я отримую, не зовсім «правильне». Та все ж, основна життєва цінність полягає не в грошах, а в здоров’ї. В цьому я переконуюсь щодня, як лікар.
– Ауреле Юрійовичу, знаю Вас понад 43 роки і, наскільки відомо, Ви посьогодні не розлучаєтесь зі своїми захопленнями. Розкажіть, будь-ласка, читачам «Дружби» про ці хобі.
– З раннього дитинства я любив малювати. У школі малював своїх друзів-однокласників, вдома – пейзажі, натюрморти. Якось в деталях змалював цілу вулицю, на якій ми мешкали. Не полишав цього заняття і в студентські роки, та й зараз час від часу беру до рук пензля, і в такі хвилини відпочиваю душею. А ще я був учасником інститутського хору, бо й слухом та голосом не обділений. Зараз залюбки співаю в церковному хорі, охоче включаюся у відзначення національного свята «День об’єднання румунів 1 грудня 1918 р.», виставляю свої полотна на святі «Марцішор», залучаю до участі у виставках інших художників-аматорів… А ще я ніколи не сторонився громадської роботи, тому неодноразово обирався депутатом сільської ради. До речі, встиг побувати в цій якості й за короткий період роботи в Молдові.
– Пане Ауреле, чи існує для Вас якась різниця між людьми різних національностей та представників різних релігійних конфесій?
– Бог створив людей  однаковими за суттю, незалежно від національності, раси, віросповідання. Для мене кожна людина – неповторна індивідуальність, котра заслуговує на щире, розуміюче ставлення. Тому до всіх своїх пацієнтів завжди ставлюся з однаковою увагою. Вважаю, що в людині головне – її духовний світ та вчинки. Важливо, щоб вони несли іншим промінь любові й добра.
– Як Ви оцінюєте нове покоління лікарів? І що, на вашу думку, чекає на медицину в майбутньому?
– Люди завжди хворіли і, на жаль, будуть хворіти й надалі. За останні 50 років медицина зробила великий «стрибок» уперед. З’явилася сучасна апаратура, яка значно вдосконалила діагностування хвороб, нові методи лікування пацієнтів. Проте залишилися сталими стосунки між хворим і лікарем, де, як і раніше, головною є довіра пацієнта  до лікаря, щире спілкування між ними. Якщо це має місце, лікування проходить набагато успішніше – про цей фактор завжди варто пам’ятати.
– Що можете сказати, Ауреле Юрійовичу, про колектив, у якому трудитеся?
– Колектив склався чудовий. Головний лікар В.М.Сирохман – це надзвичайно толерантна, чуйна, інтелігентна людина. Тож мені особисто дуже легко й приємно з ним працювати. У нас ніколи не виникало конфліктних ситуацій, гострих непорозумінь, хоча вже трудимося пліч-о-пліч понад три десятиліття.
– А що б Ви побажали всім лікарям напередодні професійного свята?
– Насамперед, любити свою роботу, щодня працювати над вдосконаленням рівня своїх знань, співчутливо й сердечно ставитися до хворого, бо без цього важко домогтися результату.
Треба сподіватися, що стан справ у медицині з часом радикально покращиться, і медики отримуватимуть таку зарплатню, на яку заслуговують. Адже недарма мовиться: найдорожче в людини – це життя, а на його захисті стоять саме лікарі.
На сьогодні ж, мені здається, у медицині трудяться переважно ентузіасти, яких втримує на робочому місці лишень любов до обраної справи.
А всім мешканцям Тячівщини зичу здоров’я, миру, злагоди, успіхів і достатку в родинах.
– Спасибі за розмову.
Інтерв'ю вів Василь Йовдій, голова райкому профспілки працівників охорони здоров’я.
На фото вгорі: А.Ю.Боднар (зліва) та В.Ю.Йовдій.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
Спалювання сухостою та сміття завдає величезної шкоди довкіллю
Спалювання сухої рослинності та сміття завдає величезної шкоди довкіллю, створює загрозу для життя рослинного і тваринного світу, а нерідко і людей, та може призвести до некерованих надзвичайних ситуацій, особливо у пожежно-небезпечний період.

Продається насіння кукурудзи
Терміново продається 11 пос. одиниць насіння кукурудзи (гібрид «Солонянський 298 - 9 шт. та гібрид «ДБ Хотин»- 2 шт.), які знаходяться  на Новій Почті в Буштино. Вартість - 6оо грн. за пос. одиницю. Інші гібриди кукурудзи по «Новій почті». 
Звертатись за тел.: 097 00 47 112.


Звернення до мешканців Тячівщини, які повернулися з-за кордону
У зв’язку з ситуацією, що склалася навколо небезпеки поширення коронавірусної інфекції COVID-19, переконливо просимо  дотримуватися карантинних заходів та  самоізоляції.

Увага, важливе оголошення!
В зв'язку з карантинними заходами, оголошення, вітання, співчуття та інші матеріали для публікації можна надсилати
на електронну пошту «Дружби» 
mail@druzhba.uz.ua. Оплата здійснюватиметься через Приват24.
З повагою, колектив редакції "Дружба".
ЗАВТРА В ОДА ПРАЦЮВАТИМЕ «ПРЯМА» ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ
У зв’язку із уведенням карантинних заходів та призупинення особистого прийому громадян, йдучи на зустріч населенню області, вирішено у вівторок, 24 березня 2020 року, в облдержадміністрації провести пряму телефонну лінію «Запитай у влади», під час якої громадяни зможуть звернутися до в.о. голови обласної державної адміністрації Олексія Гетманенко з особистих питань.