Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Не все так легко, як здається

Не все так легко, як здається

15:01, 24.10.16
4 291
Заробітчанство
Не все так легко, як здаєтьсяПеренасичена щоденною паперовою роботою, нещодавно я вирішила взяти невеличку відпустку. Захотілося змінити буденну обстановку, почерпнути нових вражень. Вирішила погостювати у родичів, котрі мешкають в Угорщині, у мальовничому селищі Ньїрмеддьєш (угор. Nyírmeggyes). За короткий час перебування на території сусідньої держави, ознайомилася з устроєм місцевого населення, їхнім побутом, мовою, а також, спробувала себе у ролі заробітчанки. Про свої пригоди в Угорщині вирішила поділитися на сторінках районки. 
Благоустрій територій вражає чистотою
Залишаючи рідні простори й перетнувши кордон з Угорщиною, найперше була вражена чистотою узбіч вулиць, зупинок, визначних пам’яток, парків, лісосмуг, берегів річок, водоймищ тощо. Ніде не видно розкиданих побутових відходів – пластмасових пляшок, розбитого скла, упаковок від продуктів харчування та іншого непотребу. Та що там, навіть маленького клаптика паперу практично ніде не валяється. Аналогічний порядок угорці тримають не лише в громадських місцях, а й на власних подвір’ях.
Прибувши у Ньїрмеддьєш, побачила невеличкі охайні домівки, біля котрих чисто і прибрано, поруч з парканами облаштовані клумби з різноманітною зеленню та квітами (можу лише уявити, які вони красиві влітку та навесні), насаджені кущі смородини і яфин. Окрасою є й акуратно підстрижені декоративні туї, барбарис, кедрова сосна та ін. За ними господарі дбайливо доглядають, зрошують, підстригають і наввипередки намагаються зробити так, щоб на власному подвір’ї було краще, ніж на обійсті сусіда.
Не все так легко, як здається
Цікавим є також те, що серед угорців не прийнято куштувати дозрілих плодів без дозволу господаря, навіть якщо яблука, груші, черешні або інші ягоди чи фрукти ростимуть прямо біля вулиці. Того, хто ризикне покуштувати чужого добра, можуть оштрафувати на кругленьку суму.
До речі, до порядку в навколишньому середовищі варто віднести й суспільний – знаходячись за кермом, угорці не нехтують пасками безпеки і намагаються не допускати, щоб транспортний засіб мав несправності. За дотриманням всіх вимог та виконанням правил дорожнього руху уважно слідкують правоохоронці, які час від часу патрулюють вулиці.
Заощаджують та витрачають по-різному
Серед угорців є чимало заможних людей, котрі володіють значними земельними наділами, автівками та транспортною технікою. У цьому плані їм доволі пощастило, оскільки угорці достатньо забезпечені робочими місцями, стабільною заробітною платою, мають можливість користуватися якісними і доступними медичними, соціальними та іншими послугами. Однак є й такі, котрі живуть скромно й намагаються використовувати природні та штучні ресурси дуже економно. Незрозуміло лише, чи ця заощадливість у них в крові, чи, все таки, це пов’язано з високими тарифами на газ, електроенергію, водопостачання, водовідведення тощо. Наприклад, моя родичка влітку, під час прання, невелику кількість брудної води з пральної машини використовує для зрошування квітів, чим економить витрати за сплачування послуги водовідведення.   
Не витрачають великих грошей і на придбання одягу, взагалі, у цьому питанні угорці не прискіпливі люди, й часом можуть одягнути зовсім дешеву, проте практичну річ. Велику увагу приділяють взуттю, воно, на їхню думку, обов’язково має бути комфортним.  
Склалося враження, що загалом вони не економлять на продуктах харчування. Таких любителів смачно поїсти я не зустрічала. Зокрема, популярною в них є випічка, солодощі та йогурти. А в основному меню – страшенно гострі страви, особливо – м’ясні. Вдалося помітити, що під час покупок вони витрачали значні суми на продукти, середня вартість покупок складала від 7500 –10000 форинтів або близько 700 – 1500 грн.
Угорці – справжні господарі і працелюби
На жаль, у нашому регіоні сільське господарство на межі занепаду, чого не скажеш про селище Ньїрмеддєш та Угорщину загалом. Тут високий відсоток людей займається садівництвом та городництвом, адже власна справа є досить прибутковою та вигідною. Зокрема, біля селища є величезні сади, засаджені вишнями, яблунями, грушами, виноградом… Вражають безмежністю плантації з пшеницею, насінням соняшника та гарбузів, а ще мешканці селища вирощують огірки. Досить розвинутим є і тваринництво, зокрема, за кілометрів сорок від місця, де я проживала, була величезна птахофабрика, а далі від неї – невеличка ферма, на якій розводять корів. Хочеться відмітити, що угорці вельми трудолюбиві люди, навіть власники садів чи плантацій не цураються працювати зі своїми підлеглими на рівні, беруться й до досить брудної, інколи й важкої роботи.  
Садівництво, тваринництво – вся ця робота потребує в людей чимало сил, часу та фінансових затрат. Однак зацікавленим неабияк допомагає влада, зокрема, виділяє кошти та все необхідне для ведення господарства, також сприяє реалізувати вирощену та виготовлену продукцію.
Заробляють українці нелегко
Пробувши кілька днів у гостях, набридло сидіти сиднем. Тож вирішила спробувати себе у ролі заробітчанки, до того ж, родичі гарантували гарну платню. Перший досвід у шкурі найманого робітника я здобула на полі, де збирали насіння соняшника. Відразу ж скажу, робота не з легких. З восьмої ранку до четвертої вечора бригада з шести чоловік вилазила на трактор і виїздила в поле площею 6 гектарів. Процес збирання насіння відбувався напівмеханізовано: трактор повільно їхав, четверо людей серпами зрізували шапки соняшника і кидали їх у пристрій, який називають гейпом. З іншого боку пристрою виходили відходи з соняшника, котрі викидав один працівник, а інший у той час лопатою відсував готове насіння в куточок причепа. Цей процес тривав до того часу, поки весь причіп не було заповнено. Згодом бригада йшла на обід, після якого збирання насіння продовжувалося. За цю роботу господар платив заробітчанам 5000 форинтів (450 грн.) у день. Зважаючи на те, що робота досить важка фізично, угорці не виявляли бажання її виконувати. Тому в бригаді були тільки українці – мешканці Виноградівського та Іршавського районів.
Трошки менше – 4500 (400 грн.) платили за збирання яблук, проте ця робота була набагато легшою і приємнішою. Тож, продовжуючи свої заробітчанські найми, я вирішила спробувати себе у цій справі, і не шкодую. Чому? По-перше, зважаючи на те, що бригада з десяти чоловік складалася з шести угорців та чотирьох українців, я мала можливість у деякій мірі вивчити угорську мову. По-друге, господар розраховував в кінці кожного робочого дня, тож стати жертвою невиплати було практично неможливо.
Вразило мене й привітне ставлення ґазди до підлеглих: працюючи з нами, він доброзичливо ставився як до своїх земляків, так і до українських заробітчан. Намагався усім однаково пояснити суть справи і не надто сварив, якщо хтось у чомусь схибив. Власне, завдання було нескладне, зокрема, у відповідних місцях саду були розкладені три контейнери: перший – для яблук, які замовляли на реалізацію в магазинах, другий – для яблук, які зберігатимуться на складах в зимовий період, та третій – для пошкоджених та недоспілих яблук, котрі відправляли на завод для виготовлення паленки (самогону). Для першого і другого контейнерів яблука зривали вручну, щоб вони були гарними і мали товарний вигляд, у третій – збирали ті, котрі впали на землю, але не були ще зовсім зіпсованими. Яблука збирали з дерев підряд, ділилися на тих, хто підніматиме їх із землі, зриватиме з нижніх гілок та лазитиме по стовбурах висотою від 2,5 до 4 метрів. Як новачок, я попробувала все і, врешті, зупинилася в числі останніх.   
Працювали щоденно, окрім неділі, а також, якщо погода була несприятливою (дощило), то робочий день був скороченим. Зважаючи на те, що заробітки в Угорщині, порівняно з іншими країнами, не надто високі, все ж українські заробітчани задоволені. Тут я познайомилася із земляками з Виноградівщини, які вже шостий рік працюють в Угорщині з ранньої весни до пізньої осені. Зокрема, в кінці травня приїздять підгортати саджанці соняшника, у червні збирають вишні, у липні – огірки і, до кінця осені – яблука та груші. Тут кажуть, хоч і платять небагато, проте, завжди виплачують зароблене, добре ставляться до працівників, а ще – недорого надають нормальні умови проживання. Наприклад, виноградівець Микола працює в Угорщині вже чотири роки поспіль. Каже, цьогоріч господар найняв його офіційно, тож Микола сподівається, що у майбутньому зможе користуватися окремими соціальними благами цієї країни, які йому забезпечило легальне працевлаштування. В Угорщину він потрапив через знайомих, оформив візу 50-кілометрової зони при перетині кордону і спокійно працює. До речі, багато хто їздить сюди працювати по туристичній шенгенській візі, оскільки роботодавці у селах не надто надають цьому значення.
У гостях добре, а вдома – краще
Невеличка подорож та досвід заробітчанства викликали чимало роздумів. Переконалася, що незважаючи на різноманітні перспективи, які перед людиною відкриває інша країна, в глибині серця вона поривається до рідного дому, до місць, де народилася і виросла.
Остаточно для мене розвіялись міфи про «легкі великі гроші», оскільки, як виявилося, де б заробітчанин не був – в Чехії, Польщі, Угорщині – всюди треба важко працювати, бо гроші не платять просто так. Прикро, що доводиться далеко їхати з власної «зони комфорту», щоб змогти забезпечити собі гідне життя і майбутнє. Залишається лише надіятися, що колись наші співвітчизники зможуть мати все на рідній землі, за чим їдуть у пошуки за кордон.
І.ПЛИСКА.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
128 бригада запрошує на екскурсію
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада запрошує усіх бажаючих відвідати захід «День відкритих дверей», який відбудеться 20 серпня 2019 року о 10 годині за адресою: м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 153. Під час заходу будуть показані нові зразки озброєння, повсякденна діяльність військової частини. Також буде проведена екскурсія в музеї бойової слави бригади, де відвідувачі ознайомляться з цікавою історією створення та бойовим шляхом славетної бригади.
Тячівський РВК.

Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення.