Офіційний сайт
Тячівської районної
газети "Дружба"
» » » » » Українські заробітчани з пташиними правами

Українські заробітчани з пташиними правами

15:49, 05.03.16
3 986
Заробітчанство
Українські заробітчани з пташиними правамиЗ початку незалежності, з року в рік, представники діючої влади обіцяють українцям покращити їхнє життя, зокрема, забезпечити  працевлаштуванням. Однак, всі ці обіцянки й досі залишаються нереалізованими. Відтак, будучи неспроможними забезпечити нормальне життя собі та своїй сім’ї, велика кількість краян змушені виїжджати на заробітки. Правдами і неправдами наші земляки потрапляють за кордон. Хто через родичів чи знайомих, інші – по туристичних чи робочих візах, а дехто і взагалі – нелегально. Чи не найбільше тячівців зараз їдуть до Чехії та Польщі, можливо, тому, що там досить високий рівень життя, зручно добиратися, а ще – мова іноземців досить близька до української.
Другою батьківщиною Чехія стала для подружжя Куцинів, котрі більше п’ятнадцяти років живуть у м. Прібрам (чеськ. Příbram – 50 км. від Праги) і там працюють. Вперше відправившись за кордон, Павло й не сподівався, що колись тут житиме, хоча місто та люди йому відразу сподобалися. До країни чоловік потрапив, оформивши довгострокову робочу візу, яку пізніше продовжував уже безпосередньо у Чехії. Наразі заробітчанин розповідає, що раніше потрапити в Чехію та знайти роботу було набагато простіше, нині ж і самим чехам бракує робочих місць. Тому, якщо й приїздять сюди наші земляки, то готуватися слід до найважчої і низькооплачуваної роботи.
З іронічною посмішкою нині Павло згадує про свої нелегкі починання у ролі заробітчанина. До того, як стати «своїм» у числі чеської спільноти, довелося йому пройти чимало випробувань. Так, свої перші коруни Павло почав заробляти у будівельній фірмі чеського підприємця Я. П., з яким і нині співпрацює та підтримує дружні відносини. В бригаді з 15 чоловік він відправився на будівництво складських приміщень, працювали щодня по 12 годин, а в неділю відпочивали. Заробіток був невеликим, 50 корун за годину. Щастя, що всі робітники були офіційно працевлаштовані, то хоч боятися і переховуватися від полісменів не доводилося. Мешкав Павло у так званій «обітовні» (щось на кшталт вітчизняного гуртожитку). Помешкання, за словами чоловіка, було занедбане, а речі щоденного вжитку – захаращені та пошкоджені. Однак, була можливість користуватися кухнею, приймати гарячий душ та спати  у більш-менш нормальному приміщенні, незважаючи на тверде і незручне ліжко.
Разом з Павлом у кімнаті проживали ще троє таких же заробітчан, молоді чоловіки із Львівської та Івано-Франківської областей. Як пізніше зрозумів Павло, зі співмешканцями йому пощастило, оскільки чоловіки були охайними, поважали бажання особистого простору один одного і, на відміну від інших, не крали зароблених грошей. Найбільше тоді Павла вражало негативне ставлення «своїх до своїх»: українці неабияк ображали одне одного, обманювали та виказували нелегалів. Одним словом, на братню підтримку тут ніхто не розраховував, кожен працював на себе.
Поки Павло трудився на благо чехів, вдома підростали двоє дівчат, яких потрібно було віддавати на навчання. Відтак, після п’яти років роботи в Чехії та дякуючи Якубу Павлишичу, Павло зібрав необхідні документи для того, щоб отримати «карту тривалого побуту» і мати можливість покликати дружину до себе. У процесі оформлення документів заробітчанин помітив чимало позитивних відмінностей надання послуг від вітчизняних державних структур, зокрема, відсутність бюрократії та хабарництва.
– Працівники відповідних служб були привітними і вчасно надавали необхідні послуги, – згадує Павло.
Роки перебування у Чехії не пройшли для подружжя безслідно. Нині Павло відзначає, що останнім часом сильно «очешився». Окрім досконалого володіння мовою, приналежність до чеської спільноти проглядається й у зовнішності чоловіка. Так, Павло відпустив бороду, проколов вухо, в якому тепер красується срібна сережка, і, що характерно для чехів, почав носити просторий одяг – широкі кольорові светри, потерті джинси та здорове шкіряне взуття. Втім, змін зазнав не лише зовнішній вигляд Павла, а й його внутрішній світ. Від чехів заробітчанин перейняв любов до чистоти. Адже вони ніколи не смітять біля своїх домівок, у подвір’ях та на вулиці. Взагалі, як відзначає Павло, вони бережливо ставляться до навколишнього середовища. Крім того, це доволі толерантні і виховані люди, патріотично налаштовані на розвиток і процвітання своєї країни.
Нині подружжя Куцинів цілком освоїлися в чужому краї, знімають двокімнатну квартиру за 20 тис. корун в місяць, оплачують медичне та соціальне страхування. Павло далі займається будівництвом, але вже без посередників (тобто, без послуг так званих «клієнтів», а дружина Наталія влаштувалася на фабрику з розфасовки овочів. У вихідні, або ж коли є час, обоє шукають собі «фушку» (тобто, додатковий непостійний підробіток). Зокрема, це може бути прибирання в офісі чи готельних номерах раз в тиждень, миття посуду в ресторані тощо.
– Інколи на таких роботах можна заробити непогані гроші, – ділиться чоловік, – які, до речі, ні з ким не потрібно ділити.
Втім, не завжди подружжя зайняте заробітками, інколи Павло та Наталія знаходять час, щоб відпочити. От і нещодавно вони побували у Франції та Австрії, оскільки Прагу знають краще за столицю України.    
Порівнюючи українців з чехами, Павло відзначає, що, на відміну від наших співвітчизників, чехи не настільки гостинні та дружні з сусідами. Навпаки, вони рідко ходять в гості, спілкуються за інтересами, або ж, як колеги по роботі і, що нерідко зустрічається, можуть бути взагалі незнайомі з людьми, що мешкають за парканом. Полюбляють вони калорійну їжу, зокрема, фірмовими є запечені «свинячі коліна», смажена картопля, кнедлики, а також ласують випічками – тістечками, слойками, круасанами тощо.  Надають превагу солодким сильно-газованим напоям. Безперечно, поза конкуренцією залишається національний напій – пиво. Його розпивають всюди – вдома, на вулиці у транспорті…
Не сильно відрізняється й природа Чеської республіки від закарпатської. Хоча, як наголошує Павло, тут до таких понять, як вирубка дерев, кущів та засмічення річкових і лісових зон, ставляться вкрай серйозно. Можна влетіти на кругленьку суму штрафу за нанесення шкоди навколишньому середовищу.
– У спеціально відведених зонах дикі тварини та птахи почуваються вільно і захищено, – каже Павло. – Ніхто на них не полює, щоб убити задля власного зиску.
Хоч і матеріально забезпечені та упевнені у завтрашньому дні, Куцини, усе ж таки, відчувають нотку щему за батьківщиною, адже тут, на Тячівщині, мешкають їхні батьки, діти, онуки, родичі, друзі та інші дорогі їм люди.
В чужій країні людина не зможе почуватися як удома. Це чоловік усвідомлює, з гіркотою згадуючи випадок сімнадцятирічної давнини, коли він, український заробітчанин, через необачність, незнання законів і порядків, та, що найгірше, мови, потрапив до рук чеських полісменів. Будучи на станції метро, Павло не взяв з собою паспорта, і на вимогу правоохоронця не мав можливості пред’явити документа. Полісмен відразу ж узявся писати на Павла відповідні папери та ще й пригрозив депортацією. На щастя, чоловікові вдалося зв’язатися з роботодавцем Я. П., котрий допоміг йому виправити ситуацію. Тоді ж Павло усвідомив, що він – всього лиш український заробітчанин з пташиними правами.
Перетинаючи кордон з Україною, найперше, що робить Павло – купує свіжу пресу. На жаль, через постійну зайнятість, чоловік не має можливості часто приїздити додому, тож разом з дружиною приїздять на новорічно-різдвяні та Великодні свята. Втім, як констатує Павло, судячи з новин, він щораз переконується в тому, що можливість заробляти та нормально проживати в Україні – це  справа далекого, а, можливо, й дуже далекого майбутнього.
Ярина НЕМИРИЧ.
Читайте також:
Коментарі:
Додати коментар
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Погода
Погода у Тячеві

вологість:

тиск:

вітер:

Оголошення
128 бригада запрошує на екскурсію
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада запрошує усіх бажаючих відвідати захід «День відкритих дверей», який відбудеться 20 серпня 2019 року о 10 годині за адресою: м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 153. Під час заходу будуть показані нові зразки озброєння, повсякденна діяльність військової частини. Також буде проведена екскурсія в музеї бойової слави бригади, де відвідувачі ознайомляться з цікавою історією створення та бойовим шляхом славетної бригади.
Тячівський РВК.

Продається будинок
Продається приватизований будинок в с. Нересниця, є земельна ділянка 15 сотин. Тел: 098 771 5588. Міша.


Графік роботи віддалених робочих місць працівників Тячівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в сільській раді с. Вільхівці і с. Нижня Апша у 2019 році
Працівники відділу обслуговування громадян управління Фонду прийматимуть громадян з різних питань пенсійного законодавства у створених віддалених робочих місцях: 
- сільської ради с. Вільхівці другого та третього вівторка щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
- сільської ради с. Нижня Апша першого та третього четверга щомісяця з 10.00 до 12.00 год. к.ч.
Адміністрація управління.

1 квітня стартує місячник добровільної здачі зброї
Поліція проводить профілактичні заходи з вилучення із незаконного обігу зброї. Черговий місячник стартує 1 квітня і триватиме 30 днів.
Повідомляємо: краяни, у яких є незареєстрована зброя, мають змогу здати її до відділків поліції, уникнувши при цьому кримінальної відповідальності. Згодом зброю можна легалізувати, зареєструвавши на власне ім’я, або ж видати для її знищення.