Представники команди уповноваженого Верховної Ради з прав людини, чинною в Закарпатській області, здійснили інспекцію одного з ромських таборів у місті Ужгород. За їхніми словами, мешканці табору проживають у надзвичайно важких умовах, перебуваючи на межі бідності та позбавлені навіть доступу до питної води. Представники омбудсмена називають цю ситуацію одним із серйозних порушень прав людини.

Життя в ромському таборі: відсутність комунікацій, праця на виживання і боротьба з неграмотністю

У одному з п’яти ромських поселень у місті Ужгород, що є компактним житловим районом для цієї громади, до початку повномасштабної війни проживало приблизно 350 осіб. Нині їхня кількість скоротилась вдвічі. У таборі знаходиться 48 будинків. Одна з мешканок, Жанна Токар, яка має дев’ять дітей та двох онуків, живе в будинку, де немає жодних комунікацій, крім електроенергії. Щоб опалювати будинок вони використовують стару буржуйку, на якій і готують їжу.

У цьому поселенні більшість будинків перебуває в подібному стані. Близько 90% старшого населення не має освіти. Лише кілька людей здатні знайти роботу, тому їм складно забезпечити собі нормальні умови проживання. 

Лише кілька будинків у ромському таборі оснащені вбиральнями та ванними кімнатами, що створює серйозні труднощі з гігієною, особливо взимку. Замість вбиральні решту мешканців спільноти вимушені використовувати найближчий ліс. Вона також зазначає, що дітей доводиться мити у тазику, розігріваючи воду.

Водопостачання також є серйозною проблемою у будинку Жанни. Це одне з найбільших порушень прав людини, за словами представника уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Закарпатській області, Андрія Крючкова. Разом з командою він здійснює моніторинговий візит до ромського поселення, який входить у рамки парламентського контролю за дотриманням прав людини. 

Проблеми та шляхи вирішення

У міській раді Ужгорода заявляють, що водопостачання до ромського поселення не може бути проведене через відсутність дозвільних документів на більшість будинків.

За словами радника міського голови Віктора Нергеша, вирішенням може бути будівництво соціального житла для ромів і знесення цих поселень. Проте, через війну, це питання не актуальне. 

Відсутність води та документів — лише частина проблем у цьому поселенні. У їх основі лежить неосвіченість ромів. Після спілкування з представниками ромської спільноти стало відомо, що приблизно половина з них не вміє читати, писати та рахувати. Велика частина дітей не відвідує школу і дитячі садки. Також деякі люди не мають паспортів, — повідомляє Андрій Крючков. 

Доступ до освіти є усім в Ужгороді, але роми самі не бажають вчитися, — стверджує Віктор Нергеш. “У нас безкоштовна освіта. Як українці, так і роми ходять в школу. Але більшість ромів припиняють навчання після четвертого класу. Батьки не змушують їх вчитися. Я вважаю, якщо діти не ходять в школу і не вчаться, то потрібно припинити виплату дитячих соціальних виплат”, — каже радник мера Ужгорода Віктор Нергеш.

Волонтерка та засновниця благодійного фонду “Благо” Елеонора Кулчар вважає, що першочерговою є розв’язання побутових проблем. “Дитина, яка приходить до школи, повинна бути чистою та охайною. Але якщо вони топляться чимось, що має специфічний запах, то яка школа їх прийме? Тому ми маємо спочатку розв’язати побутові проблеми”.

Соціалізація ромів потребує спільних зусиль влади, громадського сектору і самої ромської спільноти. Тільки так можна розв’язати проблему, переконує Елеонора Кулчар. Наразі є чимало інструментів, які можна використати для соціалізації ромів. “Держава має підтримати. Є багато донорів, які готові допомогти. Але з погляду вступу до ЄС, інтеграція ромського населення є важливою. Тому це має бути використано”, — додає вона.

На Закарпатті 124 поселення, де проживають роми. Команда уповноваженого з прав людини вже інспектувала кілька з них і готує спеціальний звіт. На спільній зустрічі з місцевою владою шукатимуть практичні кейси для розв’язання виявлених проблем, зокрема доступ до питної води, паспортизація населення та освіта.